“So you were in a concentration camp?”

“Yes,’ said Julius. He added apologetically, ‘I spent the war in Belsen’

“Morgan must have noticed that mark”

“Oddly enough she didn’t. Perhaps it is only visible in certain lights” [88, ].

Джуліус, який тоді був жертвою, тепер сам ставить експеримент над людьми, хоча й психологічний, але, як виявилося, жорстокий.

Вираження часу в мові сконцентровано в функціонально-семантичному полі темпоральності, яке представлене засобами граматичними (система часів), лексичними (лексеми типу “вчора”, “сьогодні”, “завтра”), синтаксичними – складнопідрядними реченнями. Ретроспекція в романі представлена всім спектром минулих часів англійської мови: Past Indefinite, Past Continuous, Past Perfect, Past Perfect Continuous, структурами used to do sth., would do sth. У текст роману ретроспекція вводиться лексикою на позначення ментальної діяльності ( a picture, memory, to remind, a thought, to believe, to wonder (about thoughts), to remember, to know, to presume, to see the connection of thought, to go back, to forget, to expect, to hear, reflection was bringing back memories, immence flights of fantasy were taking place), темпоральною лексикою (some time ago, once, at the start, in the end, just before lunch, when I was his age, fouryears ago, a photo, when he was a student, at the time of, when he was ten, yesterday, of late, after e few moments, months ago), власними назвами, що відкидають читача до попередніх подій (антропонімами (Rupert Foster, Hilda, Tallis Browne, Julius King, Leonard, Morgan, Peter, Simon, Axel, etc.), топонімами (St. Luke’s church, London, South Caroline, Athens, Barons Court, New Zealand, the Courtauld, Cromwell Road, Priory Grove, San Francisco, etc.), складнопідрядними реченнями з підрядними часу.

За словами Н. Копистянської, “ретроспективна чи напівретроспективна побудова художніх творів посилює психологізм. Уже сама наявність або відсутність ретроспекції як роздумів, спогадів, осмислення свого буття і суспільства характеризує персонажа, його еволюцію... наскільки осмислено і відповідально, сумлінно він ставиться до своїх вчинків, здатний їх аналізувати, скільки в нього є чесності, інтелекту говорити, хоч би самому собі, правду і шукати цієї правди, не задовольняючись видимістю і тим, що приємно” [27, 441-450].

Через ретроспекції в романі проводиться поглиблений психоаналіз героями один одного і самоаналіз.

Проспекція зустрічається в тексті аналізованого роману (та й взагалі в художній прозі) набагато рідше, зазвичай це лише одна фраза – 1-2 абзаци, але вона відіграє важливу текстотвірну функцію, створюючи саспенс (зображувана проспекція) та сприяючи поглибленню характеристик персонажа (проспекція переживана) [46, 19]. Вона формує певний горизонт очікування читача, а можливо і героїв щодо можливих шляхів розгортання подій [52, 82-85].

Виділяють 3 види зображуваної проспекції: 1) фактуальна (автор відтворює минулі для нього події, результат яких, ще не зрозумілий читачеві, із самого початку відомий творцеві вигаданого твору), 2) прямо направлена (автор не лише повідомляє про факти майбутнього, але й про майбутній творчий процес: but I’ll speak about it later), 3) контрфактична (очікувана подія у майбутньому так і не відбулася) [46, 19].

Переживана проспекція також включає 3 різновиди: 1) формульна, найчастотніша, представлена, в основному, модальними і проспективними дієслівними формами; 2) прогнозувальна – передає впевненість мовця у реалізації своїх планів; 3) дубітарна проспекція опозитивна до прогнозувальної і передає сумнів і невпевненість суб’єкта у реалістичності своїх надій (мрій). Вона позначається граматичним часом дієслова.

Наприклад, фраза Хільди у розмові з Рупертом про Морган і Таліса є фактуальною проспекцією: “I could see that marriage would never work” [88, 23]. На момент цього повідомлення читач ще не знає, що сталося між Морган і Талісом.

Слова Хільди: “Morgan would forgive me anything. I would forgive her anything” [88, 126] є яскравим проектуванням майбутнього процесу, ситуації, яка матиме місце в житті обидвох сестер, а отже, прикладом прямонаправленої проспекції. Репліка Руперта “I know” лише підсилює ефект саспенсу, який створює ця проспекція. Мердок невипадково вклала цю фразу в уста Руперта, адже саме він, врешті-решт, стане єдиною жертвою чи то випадковості, чи невблаганної долі, яка розірве їх трикутник недомовок і підозр та примирить сестер.

Трапляються випадки, коли в одній ситуації автор використовує різні види проспекцій. Такі моменти створюється з метою не просто натякнути на майбутні події, чи передати напруженість зображуваної ситуації, а ще і глибше розкрити характери героїв (тут допомагає переживана проспекція).

Так, наприклад, в ситуації, коли Джуліус розкриває Саймону свій план і показує ляльковий театр, в якому живими ляльками виступають Морган і Руперт, Мердок використовує два різновиди проспекцій ? прогнозувальну та контрфактичну.

Прикладом першої є наступний уривок: “They will never talk straight to each other, they haven’t that kind of honesty, and they are both such gentlemen! Oh the refind and lofty muddle they will get themselves into!” [88, 276]. Використання автором часу Future Indefinite в даному випадку надає словам Джуліуса характеру плану і виражає впевненість мовця у реалізації цього плану, що й визначає різновид цієї проспекції. Крім того, дана проспекція розкриває окремі риси характеру Джуліуса ? його зверхність, інтелектуальну вищість і впевненість в тому, що йому під силу керувати усіма.

Прикладом контрфактичної проспекції є репліка Джуліуса, в якій він запевняє Саймона, що тримає все під контролем: “Don’t worry. I will undo the enchantment later. No one will be seriously hurt. Two very conceited persons will be sadder and wiser, that’s all” [88, 277]. Однак, насправді все сталося зовсім по-іншому. Виявилося,