Уточнюючі деталі (назви вулиць, районів, будинків) надають достовірності оповіді (наприклад, St. Luke’s church, London, South Caroline, Athens, Barons Court, New Zealand, the Courtauld, Cromwell Road, Priory Grove, San Francisco, etc.) Крім того, уточнююча деталь може говорити ще й про соціальний статус і добробут героїв, оскільки згадуються найбільш привілейовані заклади, в яких навчалися персонажі, ? це Оксфорд і Кембридж: “How does Axel know Julius?” ? “They were graduate students at Oxford together, we all three were” [88, ].

Про соціальний статус і добробут свідчить марка машини Аксела ? “Hillman Minx”, яка понад сорок років була улюбленою маркою заможних британців: “Axel was edging the light blue Hillman Minx along through the closely packed rush hour traffic in the Cromwell Road” [88, 28].

Імплікуючу деталь Айріс Мердок використовує для передачі почуттів, емоцій, переживань героїв. Внутрішню спустошеність Морган, яка тільки-но повернулася до Англії, стан цілковитого відчаю, депресії виражають її очі і те, що вона забула привітатися із рідними, і навіть цього не помітила: “She looked round at them all with vague eyes” [88, 49].

Цікавою є деталь в зображенні квартири Морган. Крісла в ній ? красиві, але дуже тверді: “He sat down on one of the pretty but extremely hard armchairs”. Ця деталь імплікує якості самої Морган.

Мердок використовує імплікуючу деталь, щоб показати зовнішню характеристику явища, за яким вгадується його глибинний зміст. В діалозі Руперта і Джуліуса про людство, останній висловлює думку про те, що кінець світу не за горами і людство скоро знищить себе. Він наводить сухі приклади науковця і стороннього спостерігача. Глибинний зміст єства Джуліуса передає вираз його обличчя: “Julius’s face was calm and rather inward. It might have been the face of a man listening to music. The heavy-lidded violet-brown eyes were drowsy and unfocused, the long mouth serene and faintly smiling” [88, 9]. Не стільки самі слова Джуліуса про знищення людства, скільки вираз його обличчя (імплікуюча деталь) розкривають внутрішній світ цієї людини ? холодної, цинічної, егоїстичної.

Здається, що ніхто і ніщо не може сколихнути непохитного Джуліуса, добратися до його серця і заставити його битися швидше. Однак, Морган це вдається, коли вона розповідає йому про свою вагітність й аборт. Хоч на мить, але він відчув себе звичайною людиною з живими, непідробними, неконтрольованими емоціями: “Julius drew in a shuddering breath” [88, 103]. Це був єдиний миттєвий вияв його справжніх почуттів і його розкрито через імплікуючу деталь.

Саме завдяки такій деталі читач може зрозуміти, що відбувається в душі героя, адже в Мердок описи емоцій та переживань зустрічаються не так часто, а пряма констатація почуття ще рідше явище і вона завжди вкрай лаконічна.

Використовуючи описову деталь, автор намагається допомогти читачеві уявити речі, що оточують героїв. Для цього Мердок залучає чуттєві асоціації читача – зорові, слухові, дотикові, навіть нюхові: “The air was dense with smells of roses and the chamomile…” [88, 12], “the air gets heavy and you can smell the dark” [88, 93], “the special smell of her unhappiness” [88, 121], “the air seemed to be darkening” [88, 156], “black self-depreciation” [88, 157], “The garden was luminous with a heavy apricotish evening light, clear and faintly menacing” [88, 352]. За допомогою цих деталей Мердок вдається передати внутрішній стан своїх героїв ? спокій і задоволеність життям, або ж напруженість, страх, розпач. Об’єктивний світ письменниця перетворює на пасивне обрамлення для духовного життя своїх персонажів, що є однією із важливих рис екзистенціалістських творів. Мердок використовує описову деталь також для натуралізації оповіді (через елементи депоетизації): “She lay there prone and struggled with giddiness and nausea and unconsciousness… Saliva was dripping from her mouth” [88, 187].

В досліджуваному романі часто зустрічаються повтори, в тому числі повтори деталей. Це можуть бути кількаразові повтори одного і того ж слова чи фрази, локалізовані в одному абзаці, або ж такі, що зустрічаються протягом всього твору. Вони несуть величезне смислове та емоційне навантаження, передаючи радість, апатію, здивування, передчуття, хвилювання, збудження. В четвертому розділі роману зустрічаємо багато повторів, які передають внутрішній стан Морган і характеризують її відносини із сестрою і Джуліусом. Насамперед, це постійне, майже нав’язливе повторення слова “tears” та слів, що пов’язані з ним: “She… burst into streams of silent tears” [88, 51], “More tears, more tears, more tears” [88, 51], “burning eyеs”. Ці повтори передають почуття безпорадності і незахищеності Морган, розпач і зневіру (особливо потужне емоційне навантаження несе триразове повторення в одному реченні словосполучення “more tears”). Повтор цієї деталі передає стресовий стан Морган, її близькість до нервового зриву.

Натуралістична деталь має на меті зобразити ті речі, які люди часто не бажають, або й соромляться вільно проявляти, оскільки вважають, що соціальне і етичне начала мають стояти вище фізіологічного, подавляти його. За допомогою цього виду деталей Мердок яскраво зображає хворобливу психіку людини, її сексуальні проблеми і потяги, показуючи життя і людину відверто, такими, якими вони є без прикрас чи вуалей.

Наприклад, Саймон завжди боявся будь-яким чином проявити на людях свою нетрадиційну орієнтацію. Однак, раптова пристрасть (хвороблива, до певної міри, пристрасть) до статуї Куроса взяла верх над здоровим глуздом. Він не міг і не бажав тоді опанувати свої почуття, хоча й усвідомлював всю