Нерозуміння і відчуження між люблячими людьми продемонстровано, також, відносинами між Акселом і Саймоном. Проблему нерозуміння у цьому випадку можна розглядати в двох ракурсах: непорозуміння, які виникають власне між Акселом і Саймоном через правила Аксела та інтриги Джуліуса, і несприйняття, їхніх відносин суспільством.

Об’єктивний світ в романі представлений через суб’єктивні описи героями подій і суб’єктивні точки зору на них інших учасників.

Герої постійно вдаються до самоаналізу і психоаналізу один одного. В переважній більшості, герої роману ? рефлектуючі герої, які відчувають себе безпомічними і самотніми у світі, де панує хаос.

Психологізм є стильовою домінантою роману, хоча, з іншого боку, роман характеризується добре розвинутою інтригою. Авторка поєднує об’єктивну і всезнаючу точки викладу, плавно і непомітно для читача переходячи з однієї на іншу. Дія розвивається сценками, які інколи розгортаються паралельно, або переплітаються, сценки будуються на діалогах. Широко використовуються автором і монологи. Описи зведені до мінімума, або відбуваються через констатацію фактів героями, що свідчить про драматизацію і кінематографічність прози роману. Ця риса забезпечується широким вживанням ретроспекцій і проспекцій.

Використання ретроспекцій і проспекцій робить значний внесок в поглиблення психологічного аспекту роману. Мердок підпорядкувала часопросторову організацію роману завданню повного і всебічного розкриття внутрішнього світу персонажів. Поняття екзистенційного часу (як долі і вибору) трансформувалося в художній образ часу, що призвело до зміни хронотопної структури твору – посилення композиційної ролі ретроспекції, ускладнення часопросторової структури роману. Пробіли у знаннях читача заповнюються ремінісцентними, кумулятивними, метанаративними, інтродуктивними та відновлювальними ретроспекціями. Проспекція створює текстуальну напругу – саспенс (проспекція зображувана) і поглиблює характеристики персонажів (проспекція переживана).

Для розкриття психологічного аспекту роману велике значення мають художні деталі. Використовуючи характерологічну, уточнюючу, описову, імплікуючу деталі Мердок досягає динамічності, постійного зацікавлення і співавторства читача. Використання натуралістичної деталі має на меті зобразити протистояння між соціальним та етичним началами і фізіологічною сутністю людини. Використання натуралістичних деталей теж є ознакою екзистенціалістського методу.

Для розкриття характерного для роману протистояння основних філософсько-моральних понять (добра і зла, необхідності і власного вибору, кохання та егоїзму, матеріального і духовного) для створення потрібного тону, атмосфери та колориту Мердок використовує стилістичні засоби (метафори, епітети, порівняння, оксиморони, зевгми, алюзії), які допомагають їй імпліцитно передавати своє відношення і звертатися до уяви читача. Кількісний аналіз свідчить про те, що автор надає перевагу метафорам. Їх в романі 257 в той час як епітетів, наприклад, 145, а порівнянь 59. Ці стилістичні засоби вживаються з метою всебічного розкриття внутрішніх протиріч, переживань героїв, додають експресивності роману, роблять його багатоплановим. Випадки вживання оксиморонів, зевгм та алюзій в романі поодинокі: оксиморони, наприклад, в більшості випадків стосуються протиріч в характері або внутрішньому світі персонажів роману; Зевгми додають конкретності та виразності описам; алюзії підсилюють образне сприйняття читача та свідчать про високий рівень освіченості та культури героя.

Отже, в романі відсутня характерна для реалізму типізація життєвих явищ (центральний для роману психологічний експеримент Джуліуса не є типовим явищем). Типовими може вважатися тільки частина образів. Соціальне в романі є тільки фоном для духовного життя героїв. Не знаходимо в романі і широких соціальних узагальнень. Узагальнення, які присутні в романі стосуються філософських, моральних і психологічних проблем та є суб’єктивними точками зору героїв.

Проблематика роману, рефлектуючі, схильні до самоаналізу і психоаналізу герої, зображення життєвих ситуацій через свідомість героїв, їхні роздуми про своє існування, широке використання ретроспекцій, натуралістичних деталей дають можливість визначити метод роману як екзистенціалістський.

Список використаної літератури

1. Авраменко С.Р. Художній час у романі Джойс Керол Оутс “Ми були родиною Малані” / С.Р. Авраменко // Всеукраїнський збірник наукових праць “Гуманітарний вісник”. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. ? № 10. – С. 3-6.

2. Аникин Г.В. Английский роман XX века / Г.В. Аникин, Н.П. Михальская. – М.: Высшая школа, 1982 ? 154 c.

3. Аникин Г.В. История английской литературы / Г.В. Аникин, Н.П. Михальская. – М.: Высшая школа, 1975 ? 335 c.

4. Аникст А. / История английской литературы / А. Аникст ? М.: Гослитиздат, 1956. ? 580 c.

5. Банфи А. Философия искусства / A. Банфи. ? М., 1989. ? 113 с.

6. Бархударов Л.С. Язык и перевод / Л.С. Бархударов ? М.: Международные отношения, 1975. ? 235 с.

7. Бычков В.В. Эстетика: учебник для гум. направ. и спец. вузов России / В.В. Бычков. – М.: Гардарики, 2004. ? 556 с.

8. Борєв Ю.Б. Эстетика: Учебник / Ю.Б. Борєв [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 

9. Волинський К.П. Літературне сьогодення / К.П. Волинський. ? К., 1982. ? С. 146-147.

10. Владимирова Н.Г. Формы художественной условности в литературе Великобритании XX века / Н.Г. Владимирова. – Новгород, 1998. ? 188.

11. Гайдеггер М. Время и бытие / M. Гайдеггер // Статьи и выступления / Сост., пер. с нем. и комм. В.В. Бибихина. ? М.: Республика, 1993. ? 447 с.

12. Гриценко Т.Б. Культорологія / Т.Б. Гриценко, С.П. Грищенко, Кондратюк А.Ю. // Навчальний посібник. ? К.: Центр навчальної літератури, 2007. ? 392 c.

13. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры / А.Я. Гуревич. ? М., 1972. - С. 139-191.

14. Давыдова Г.А. Творчество и діалектика / Г.А. Давыдова – М., 1975. ? 163 с.

15. Дискуссия о постмодернизме // Вопросы литературы [Електронний ресуpс]. – Режим доступу:

16. Дрэббл M. Путеводитель по английской литературе / Под. ред. М. Дрэббл, Д. Стрингер. – М.: ОАО