МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

Художні особливості прози

Андрія Жураківського

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Творчість Андрія Жураківського у контексті постмодерної фантастики

1. 1. Фантастична літературна традиція

1. 2. Постмодерна традиція в українській літературі

Розділ ІІ. Особливості моделювання світу у творах Андрія Жураківського

2. 1. Специфіка книги „К”

2. 2. Особливості роману „Сателіти”

Розділ ІІІ. Інтертекстуальність у прозі Андрія Жураківського

3. 1. Інтертекстуальність як продуктивний інструментарій дослідження системи міжтекстових стосунків

3. 2. Інтертекстуальність як ключове поняття культури постмодернізму

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Українська література кінця ХХ - початку ХХІ ст. багатогранне і неоднорідне явище світової культури. Виникнення нових концепцій, теорій, напрямів є результатом пошуку нової творчої генерації, який і зумовив переродження колись підцензурної літератури в різностильову, різноспрямовану, збагачену цікавими жанровими видозмінами.

В літературних колах жваво обговорюються постмодерністичний, феміністичний дискурси української літератури. Важливу роль у сучасному літературному процесі відіграють літературні школи, зокрема, прозові - київсько-житомирська (Володимир Діброва, Богдан Жолдак, Оксана Забужко, Євгенія Кононенко, В'ячеслав Медвідь, Євген Пашковський, Олесь Ульяненко) та галицько-станіславська школа (Юрій Андрухович, Юрій Винничук, Степан Процюк, Галина Петросаняк, Володимир Єшкілєв, Тарас Прохасько, Юрко Іздрик), хоча беззаперечною є умовність та суб'єктивність виділення літературних шкіл і феноменів.

Сучасний літературний контекст представлений такими іменами, як Олег Лишега, Олег Гуцуляк, Юрій Андрухович, Наталка Білоцерківець, Юрій Винничук, Василь Герасим'юк, Іван Малкович, Василь Рябий, Марина та Сергій Дяченки, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Віктор Неборак, Іван Андрусяк, Степан Процюк, Сергій Жадан, Андрій Курков, Софія Майданська, В'ячеслав Медвідь, Катерина Мотрич, Євген Пашковський, Ірен Роздобудько, Олег Короташ, Наталка Сняданко, Олесь Ульяненко, Валерій Шевчук… З молодших – Андрій Бондар, Софія Андрухович, Ірена Крпа, Любко Дереш, Олег Криштопа, Таня Малярчук… Саме в такому літературному контексті і творив неординарний івано-франківський письменник Андрій Жураківський, якому притаманна фантастично-символічна манера письма, балансування на межі свідомого та підсвідомого, потяг до містики та химерності, художнє експериментування з часо-просторовою дійсністю…

Андрій Жураківський – автор книг прози «К» (2003) та «Сателіти» (2008).

Науковий інтерес до художнього світу Андрія Жураківського проявився ще під час дебюту 2003 року. Одним із перших цю творчість діагностує Євген Баран. Літературно-критичні відгуки або окремі статті, виходять з-під пера Андрія Бондаря, Тетяни Трофименко та Іванни Чайки, що в синхронному зрізі визначають специфіку художньої світобудови, акцентують на стильових, композиційно-структурних особливостях прози Андрія Жураківського, але досі відсутня спроба цілісно поглянути на творчий доробок автора, концептуально об'єднати й синтезувати художню картину дійсності та визначити основні особливості його творів. Таким чином актуальність роботи визначається недостатньою дослідженістю у сучасному українському літературознавстві цілісної парадигми творчих пошуків Андрія Жураківського та особливостей художнього стилю автора, що ускладнює розуміння елітарної прози художника слова.

Мета дослідження полягає у виявленні художніх особливостей у творах Андрія Жураківського через аналіз фантастично-символічної манери письма художника слова.

Для досягнення поставленої мети у роботі втілюється серія дослідницьких завдань:

· визначити художні особливості та їх різновиди;

· розглянути фантастичну літературну традицію та її вплив на творчий світогляд Андрія Жураківського;

· розглянути постмодерну традицію в українській літературі та визначити місце в ній творчості художника слова;

· визначити особливості моделювання світу у творах Андрія Жураківського;

· продемонструвати рецепцію інтертекстуальності у прозі Андрія Жураківського;

· визначити особливості поетичного віддзеркалення світоглядно-естетичної системи Андрія Жураківського.

Теоретико-методологічну основу роботи складають праці теоретиків літератури та філософії Сергія Аверінцева, Евелін Андерхіл, Михайла Бахтіна, Євгена Васильєва, Олександра Галича, Мірче Еліаде, Михайла Епштейна, Умберто Еко, Юзефа Жицінського, Клода Леві-Строса, Олексія Лосєва, Мераба Мамардашвілі, Габріеля Марселя, Єлеазара Мелетинського, Віталія Назарця, Василя Фащенка, Нортропа Фрая, Роксани Харчук, Карла Ясперса.

Об’єктом дослідження є твори Андрія Жураківського («К», «Сателіти»), у яких вибудовується цілісно-масштабна картина художньої прози письменника.

Предметом дослідження є художні особливості творчості Андрія Жураківського як система найзагальніших філософських, естетичних, етичних, релігійних поглядів на світ у цілому, на світобудову і своє місце в них.

Магістерська праця складається зі вступу, трьох розділів з шістьма підпунктами, висновків та списку використаних джерел, який налічує 107 позицій.

Розділ І. Творчість Андрія Жураківського у контексті постмодерної фантастики

В українському суспільстві утверджується панування постмодерністської свідомості. Постмодернізм, як стверджують дослідники, – це орієнтація на відмову від традиційних норм і зразків, вільне завоювання простору і часу майбутнього, пошук нового без певних орієнтирів. Сьогодні в Україні постмодернізм формується на основі забороненого в тоталітарні часи мистецтва. Український постмодернізм сформувався як природна негативна реакція на усталений, вивірений і бездуховний соціалістичний реалізм і його художні ілюстрації в літературі, кіно, живописі.
Характерною рисою постмодернізму є його вторинність при всіх претензіях на новаторство. Постмодерністові культура уявляється великим каталогом ідей і тем. Інструментом думки постмодерніста є цитата, а сама постмодерна культура – коментарем до минулого. Першоджерелом постмодерніста є не сама реальність, а уявна реальність, яка легко відстежується у творчості Андрія Жураківського. Розглянемо оповідку з книги „Сателіти” „Відстань до неможливого”. В примітці зазначається, що „даний запис виявлено 01. 08. 2006 р. на стіні підвалу при демонтажі будинку № 4 по вул. Н-ській, м. С-в. Титул, епіграф, редагування, коректура тексту та поділ його на частини внесено упорядником на власний розсуд.” Зрозуміло, що це містифікація, яка є ще однією з типових ознак літератури постмодернізму. Починається текст чи не випадковими асоціативними фразами, реченнями, які можна охарактеризувати, як потік свідомості, хоча свідомості там якнайменше. „Усе продовжувало тривати, продовжувало відбуватися. Нестерпно тривало. Ненависть, тиха й покірна. Імена людей і предметів відділялися від своїх носіїв і опадали, змішувалися в хаотичну масу, кришилися і зникали.