Романтичний цинік Жураківський шукав діалогу з позатілесним і символічним, контакту з брудними ангелами понурих міських небес; оббивав пороги метафізичного. І воно йому відкривалось, як нікому раніше. Кожен письменник має амбіцію перетнути певний бар’єр, за яким не страшно. Андрій, мабуть, по-справжньому не боявся глибини, де-не-де прикриваючись маскою іроніста, а іноді й впадаючи у властиві вразливим натурам відчай і депресію.

Однак дивна річ: сіро-чорні тони текстів письменника здаються такими лише позірно. Оскільки з ними приємно перебувати на самоті. З ними цікаво спілкуватись і їм важливо довіряти. Кожен Марко Поло знаходить свій благословенний Китай і залишає нам його як найбільший дар. Андрій Жураківський зоставив нам світло своєї особистості, дивні світи власної свідомості, в яких можна гуляти та знайомитися з фантастичними істотами. І найдивовижнішою з них є ти сам для себе. Андрій це показав. Нам залишається лише повірити самим собі.

Творчий світогляд Андрія Жураківського як система найзагальніших філософських, естетичних, релігійних поглядів автора на світ вцілому, на світобудову і своє місце в них почав формуватися ще на початку 90-их років ХХ ст., що знаменувалися новими віяннями як в суспільному, так і в літературному житті, але на грунті естетики "вісімдесятників". Це заклало в основу творчої манери Андрія Жураківського такі ознаки, як камерність, саморефлективність, герметизм.

2003 р. відзначається виходом у світ дебютної прозової збірки А. Жураківського «К», що має фантастичне, навіть авантюрно-пригодницьке забарвлення і знаменує собою перехід до якісно нового рівня творчого світосприйняття, філософський світогляд автора фокусує увагу на філософському і сакральному, що взаємовіддзеркалюються.

Письменник часто поєднує різночасові й просторові площини, вільно експериментуючи з хронотопом, виходить у позамежжя реального світу, послуговуючись елементами фантастики та містики, які стали каталізаторами з’яви у цій творчості рис магічного реалізму та відлунь химерного роману. Відповідно образи набувають усе більшого заряду символічності і людина постає як суб’єкт пошуку істини, яка криється у сковородинській гармонії зі світом.

Отже, вихід у світ другої книги А. Жураківського "Сателіти" засвідчили вагомі зміни у творчому світогляді автора, що проявляються в онтологічних світо- й людинотлумачних інтенціях, на відміну від світобачення у попередніх текстах, де домінували принципи аксіології. Наявність у художній дійсності А. Жураківського ключових екзистенцйних понять — відчуження, межової ситуації (Карл Ясперс), свободи вибору; основних тем екзистенціалізму (індивідуальність, сутність, суб'єктивність, свобода, смерть, час, майбутнє) та екзистенції героїв як буття в собі, дають змогу говорити про філософську парадигму художнього мислення автора на даному етапі творчості, в основу якої лягає екзистенційне прочування дійсності.

Найхарактернішими особливостями прози Андрія Жураківського є широке використання елементів фантастичного жанру у ключі української постмодерної традиції та авторська інтертекстуальність. Різнорідні тексти, що утворюють гіпертекст жураківської прози, одержують нове висвітлення в контексті творів письменника (пародійно знижуються) і конструюються за принципом складної геральдичної конструкції, що сполучує кілька багатозначних текстів, які водночас є елементами однієї структури.

В творах А. Жураківського превалює простір, більше пов’язаний зі сферами сакрального та містичного, аніж з емпіричною реальністю. Використання різних стилів А. Жураківським – романтичного, реалістичного, імпресіоністичного, постмодерного – теж є характерною рисою його творчого методу.

Список використаних джерел:

1. Аверинцев С. Софія – Логос: Словник. 2-ге видання. – К.: Дух і Літера, 2004. – 640с.

2. Агеєва В. Кінець ХХ століття: повторення fin de siecle // Art linе. – 1997. - №7-8. – С.75-77.

3. Акопян К.З. Эссе как размишление о … // Философские науки. – 2003. - №5. - с.125-129.

4. Андерхилл Э. Мистицизм. Опыт исследования природы и законов развития духовного сознания человека. – К.: "София", 2000. – 496 с.

5. Андрухович Ю. Світ описаний і покинутий (передмова) // Жураківський А. Сетеліти. – Харків: Фоліо, 2008. – 3-8 с.

6. Арцишевский Р.А. Мировоззрение: сущность, специфика, развитие – Львов: Вища школа, 1986. - 197 с.

7. Баран Є. Прощання з Андрієм Жураківським // http://pokyrys.livejournal.com

8. Баран Є. Колекція випадкових нотаток // http://www.narratif.narod.ru/baran

9. Барт Р. Від твору до тексту / Пер. Юрія Гудзя // Антологія світової літературної критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. 2-ге вид., доп. – Львів: Літопис, 2001. – С. 378-385.

10. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика / Пер. с фр. - Москва, 1989. - 615 с.

11. Бахтин М. Слово в романе // Бахтин М., Вопросы литературы и эстетики. – М.: Худ. лит, 1975. - С. 135-136.

12. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе // Бахтин М., Вопросы литературы и эстетики. – М., Худ. лит, 1975. - С. 72-234.

13. Берегуляк А. Магічний реалізм та літературний міф – зцілення чи панацея у постколоніальному контексті? // Сучасність. – 1993. – 3 бер. –С.35-39.

14. Галич О., ін. Теорія літератури: Підр. для студ. філол. спец. вищ. закл. освіти / Галич О., Назарець В., Васильєв Є. – К.: Либідь, 2001.- 488с.

15. Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. – Л., Сов. писатель, Ленинградское отделение, 1971. - 279 с.

16. Гитович И. Заурядный герой? [О городской теме в современной укр. прозе] // Как слово наше отзовётся. – К., 1987. – С.309-325.

17. Гнатюк В. Нарис української міфології. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, 2000. – 264 с.

18. Горегляд В.Н. Японская литература VIII-XVIII вв. – Санкт-Петербург:, Ин-т востоковедения, Российская Академия наук, 2001. - 400 с.

19. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн. – К.: Критика,