У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


це тому, що бажав примусити читача  „мислити, осягати глибоке і приховане значення подій”. Мав рацію Золь, що сказав над могилою Мопассана: „Читаючи його, сміялися або плакали, але завжди роздумували”.
Об'єктивність Мопассана була формою його боротьби проти ортодоксальної буржуазної літератури, яка прикрашала дійсність, пригладжувала її конфлікти, пропагувала міщанську мораль, ідеалізувала буржуа. Об'єктивність Мопассана була тільки уявною і зовсім не оціненою, тому що в ній своєрідно виявлялася боротьба письменника проти буржуазного суспільства і всього лицемірства його переконань, боротьба, яку письменник вів за допомогою неупереджено зображеного життєвого факту, вчинків персонажів, що неупереджено зображаються. Це була особлива форма викриття буржуазної дійсності. Учасники збірки „Вечори в Медяне”    написали свої новели у вигляді протесту проти прикрашеної батальної літератури; Мопассан не сперечався з нею в „Пампушці”, не озброювався на неї, але він протиставив її лакувальним зображенням свій об'єктивний малюнок.
Проте Мопассан і сам, мабуть, вважав, що об'єктивна манера не дозволяє йому, пристрасному викривачу неправди життя, висловитися до кінця. Тому поряд з об'єктивними розповідями, написаними звично від третьої особи, в його творчості чимале місце займає новела. Письменник дає повну можливість собі і персонажам вилити все, що переповнює їх, розповісти про свої печалі, невдачі, жалі, розчарування, про інтимні жалі, гострота яких здатна доводити людей до самогубства. Таким новелам властива найрізноманітніша побудова. Вони оформлені у вигляді листів, визнань, щоденних  записів, сповіді, марення божевільного, захисної мови адвоката і т.п.
У своїх новелах Мопассан ніколи не користується зовнішніми прийомами дії на читача, на зразок складної і заплутаної інтриги, але впокорює мистецтвом простого, лаконічного, барвистого, а головне, правдивого відтворення дійсності. Чималу роль виконує у нього і виразна реалістична деталь. Образ двірників, що прибирають вранці вулиці Парижа, чудово інтерпретує душевний стан героїні „Паризької пригоди”. Свистяче шипіння падаючого в морі вугілля відтворює всю картину нічного рибного лову в „Вечері”. Не можна не додати, що Мопассан був одним з тих, що найтонших зображають природи і особливо любив відтворювати на своїх сторінках французькі пейзажі. Мопассанівська мова незвичайно багата, точна, лаконічна, колоритна, а головне — ясно. Анатоль Франс писав: „Я скажу лише, що це — справжня французька мова, бо не знаю іншої, кращої похвали» !.
У 1883 році вийшов перший роман Мопассана, „Життя”. Мопассан розповів в цій книзі історію сумного життєвого  шляху однієї жінки, пов'язаного з обставинами занепаду і розпаду її сім'ї. У  соціальному плані роману мову йде про загибель дворянського світу культури, знищуваних розвитком  капіталістичних відносин.
Загибель старого патріархального устрою життя,  окремі представники якого —персонажі романубарон  де Во, аббат Піко — виявляли гуманність, доброту, терпимість відносну широту   поглядів, викликали деякі співчуття художника; Мопассан  і   у ряді   оповідань поетизував інші сторони минулої дворянської культури („Вовк”, „Вдова”, „Поради  бабусі”).  Втім, відносини Мопассана до сучасного йому дворянства було гостро критичним, як до класу дармоїдства, цинічних марнотратів, реакціонерів і бездарності в політиці.
Протиставляючи „Життя”    збірці „Заклад Телье”, що викликав його негативну думку, Лев Толстой  писав: „Тут вже значення життя не представляється автору в пригодах різних розпусників , тут зміст складає, як і говорить заголовок, опис життя занапащеної, безневинної, готової на все, прекрасної, милої жінки, занапащеної саме тією найгрубішою, тваринною чуттєвістю, яка в колишніх розповідях представлялася автору як би центральним, треба всім володарюючим явищем життя, і все співчуття автора на стороні добра”. І далі: „Відчувається, що автор любить цю жінку і любить її не за зовнішні форми, а за її душу, за те, що в ній є хорошого, співчуває їй і мучиться за неї, і відчуття це мимовільно передається читачу. І питання: навіщо, за що погублена ця прекрасна істота? Невже так і повинно бути? — самі собою виникають в душі читача і примушують вдумуватися в значення і значення людського життя”.
Героїня роману Жанна — один з найпривабливіших  жіночих образів в творчості Мопассана. Проте ті страждання, на які приречена Жанна, зовсім не обмежуються причинами особистими і сімейними, а сходять до загальних історико-соціальних передумов. Духовна самота Жанни, що росте з роками, визначена не тільки тим, що вона чужа буржуазним відносинам, що зміцнюються, з їх грабарюванням і не людяністю, але і тим, що вона не може знайти близьких нею по духу людей серед інших представників дворянсько-помісного миру, що то замикаються в кастовій зарозумілості, то відлякують її своєю реакційною обмеженістю або звірячим виглядом.
Безупинні нещастя, що обрушуються на Жанну, - смерть матері, другої дитини, чоловіка, батька — загострюють самоту героїні роману і примушують її особливо  переживати процес постійної втрати своїх  ілюзій. Жінка епохи романтизму, Жанна любить жити в мріях, до чого її так розташовує розмірений і сонний помісний побут. Ні монастирське виховання, ні сім'я не підготували її для життя діяльного. Дівчиною Жанна живе ілюзіями про очікуюче її свято життя, прекрасному, як схід сонця, ілюзіями про велику любов, яка випаде на її частку, про щасливий шлюб. Ставши матір'ю, вона живе ілюзіями про сина, майбутнім великій людині... Як тільки одні з цих ілюзій гинули, на зміну їм приходили інші, щоб загинути в свою чергу. Народження ілюзії, за яку Жанна чіпляється, як би знаходячи в ній значення свого існування, і втрата її, — в цьому проходить все її життя.  
Хоча Мопассан і в деяких передуючих розповідях
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11