Психологізм як художня домінанта творчості Гі де Мопассана - народних оповіданнях типу фабльо – найменший прозовий твір середньовічної Фра...

Курсова робота - Психологізм як художня домінанта творчості Гі де Мопассана

народних оповіданнях типу фабльо – найменший прозовий твір середньовічної Франції, та шванків – жанр німецької середньовічної літератури, переважно сатиричне оповідання, подеколи у віршованому вигляді. Детально проаналізувавши історичний розвиток новели на основі її характерних властивостей, В.Фащенко доходить висновку, що будь-який жанр, зокрема й новелістичний, «треба мислити не як мертву застиглу суму формальних ознак, а як сповнену історичної доцільності й змістовності рухливу, змінну категорію, в якій зберігається загальне, стійке, те, що повторюється в композиційній структурі твору». До характерних ознак новели дослідник відносить стислість, одноподійність, новизну. І якщо стислість, лапідарність, або, за словами Е.По, «єдність і цільність враження» – це те, що зберігається в новелі як жанрова ознака на всіх етапах її розвитку, то такі поняття, як одноподійність, новизна постійно змінюються, модифікуються, відповідно до етично-моральних, суспільно-політичних та філософських зацікавлень сучасної публіки. Новелами назвав збірку своїх оповідань «Декамерон» Д. Боккаччо. І хоча тут зустрічаємо твори, які складаються з декількох подій і більшість сюжетів традиційні, але їх нове трактування з акцентом на народження моралі й практики буржуа приводило до несподіваних розв‘язок. Якщо у найвищий розквіт новелістики ренесансна новела переважно розважала, іронізувала із загальних людських вад, а пізнішу стає «психологічною», тобто, охоплює один момент розкриття характеру, в якій гарантією єдності є не подія, а власне єдність переживання. Як зауважує російський дослідник Є. Мелетинський, «з новели зникає традиційний авантюрний елемент і виняткове залишається в рамках побуту і повсякденності, засвітлюючи цю буденність новим світлом, знаходячи в її глибині, або в глибині породжуваної цією буденністю психології, дещо вражаюче». Проте найбільшого розвитку психологізм набуває саме у творчості «молодої генерації» письменників кінця ХІХ – поч. ХХ ст., Намагаючись збагнути новаторство молодого покоління критики вказують на взаємозв‘язок літературних родів – проникнення лірики в прозу, а також зміни в структурі всіх прозових творів. Відбувається зміщення акценту із зовнішнього зображення на внутрішнє, на те, що відбувається в душі людини. «Коли старші письменники, – писав І.Франко, – виходять від змалювання зверхнього світа – природи, економічних та громадських обставин і тільки за допомогою них намагаються зрозуміти даних людей, їх слова та вчинки, то новіші йдуть зовсім противною дорогою; вони, так сказати, відразу засідають в душі своїх героїв, і нею, мов магічною лампою, освічують те, окруження. В українському літературознавстві вже здійснено таке порівняння: В. Лесин [2; 289-295] та І.Денисюк [1; 112-117] провели цікаві порівняльні студії над обома творами, вказуючи на стефаниківське новаторство в мистецтві новелістичної концентрації. У світлі нового типу психологізму розглядається найскладніший відтинок людського життя, характер сюжету змінюється із зовнішнього на внутрішній, предметом якого стає динамічність і напруга людських переживань. Нетрадиційна архітектоніка «Злодія» дозволяє збільшити обсяг зображуваних психічних переживань, хоч у загальному новела коротша від Франкової. Скрупульозно проаналізувавши обидва твори, І.Денисюк доходить висновку, що «духовний світ героїв Стефаник зумів показати глибше, тонше, ніж його попередники» [1; 112]. Секрет новелістичної майстерності покутського майстра слова, очевидно, полягає у великій експресивній силі його слова з глибоким філософським підтекстом. Це слово несе максимум смислового та ідейно-емоційного навантаження. У французькій літературі психологічну новелу зустрічаємо вже в творчості Мопассана. І хоча, в цілому світогляд французького митця розвивався в руслі романтичної естетики, у новелістичній спадщині Мопассан є чимало відверто антиромантичних мотивів. Новаторство письменника і незрівнянний успіх його малої прози полягав не у відмові від романтичних колізій і романтичного антуражу, а в наданні їм нового смислу, нової, зовні приглушеної, знебарвленої, деромантизованої, але по суті, незрівнянно більшої виразності. Мопассан вбачав свій обов’язок не в якомога ширшому охопленні явищ дійсності (як це було властиво, скажімо, Бальзаку), а в умінні обирати з усієї сукупності явищ якесь одне , неординарне. Методом психологічного аналізу Мопассана показують усі злами і повороти душі головних героїв. Вони виносять цю проблему на розсуд читачів, при цьому самі залишаються в тіні, тобто не виявляють свого прямого ставлення до вчинків героїв, оскільки не засуджують і не схвалюють їх.

VII. Список літератури:

1. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1981.

2. Лесин В. Василь Стефаник – майстер новели. – К., 1970.

3. Мелетинский Е. Историческая поэтика новеллы. – М., 1990.

4. Мериме П. Новеллы. – М., 1980.

5. Стефаник В. Твори. – К., 1971.

6. Фащенко В. Із студій про новелу. Жанрово-стильові питання. – К., 1971.

7. Франко І. Твори в 50-ти т. – Т.41. – К., 1983.

8. Черненко О. Експресіонізм у творчості Василя Стефаника. – Едмонтон: Сучасність. – 1989.

9. Янковський Ю. Проспер Меріме. Життя і творчість. – К., 1978.

10. Історія світової літератури. - М., 1998.

11. Літературна енциклопедія. - К., 1988.

12. Пронкевич, Олександр Вікторович. Зарубіжна література 19 століття: Проб. підруч. для 10 кл. серед. загальноосвіт. шкіл. - К.: Педагогічна преса, 1999. - 240 с.

13. Братко, Валентина Олександрівна. Вивчення новели на уроках зарубіжної літератури у середній школі: Метод. посіб. /Інститут педагогіки АПН України. - К., 2000. - 207 с.

14. Пащенко, Вадим Ілліч. Гі де Мопассан: Нарис життя і творчості. - К.: Дніпро, 1986. - 230 с. - (Класики зарубіжної літератури).

15. Градовський А.В. "Хто з вас без гріха...": Деякі аспекти вивчення новели Мопассана "Пампушка" // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 1997.- 5. - С.22-29.

16. Кривцова Т.В. Наповнений гріхами диліжанс: Урок-міркування по вивченню новели Гі де Мопассана "Пампушка"

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11