Дипломна робота

1. М.В.Лисенко «В`язанка» українських народних пісень

2.Слова Т.Г.Шевченка, музика Б.Вахнянина

«Садок вишневий коло хати»

М.В.Лисенко

«В`язанка»

Українських народних пісень

План аналізу

І. Вступ

1. Короткі відомості про життєвий і творчий шлях

композитора.

2. Літературно – художнє та стилістичний аналіз.

3. Літературний текст.

ІІ. Партитурний запис твору

1. Вид партитурного запису.

2. Ключові позначення окремих партій.

3. Авторські позначення в партитурі та їхня роль у відтворенні характеру і художнього образу твору.

ІІІ. Музично теоретичний аналіз

1. Форма твору.

2. Фактура твору.

3. Ладотональний план.

4. Розмір твору.

5. Метроритм. Розмір вірша.

6. Темп твору та його зміни, агогіка, динаміка.

ІY. Вокально-хоровий аналіз

1. Тип, вид хору, склад твору.

2. Діапазон хорових партій, всього хору, сольних партій.

3. Теситурні умови хорових партій.

4. Звуковедення, дихання.

5. Ансамбль.

6. Особливості дикції.

7. Спосіб ведення звука.

8. Стрій хору.

Y.Виконавський аналіз.

Висновок.

Використана література.

І. Вступ

1. Короткі відомості про життєвий та творчий шлях

композитора

Переломне значення для розвитку української національної музичної культури має поява Миколи Віталійовича Лисенка, постать якого має для цієї культури епохальне значення.

Микола Віталійович Лисенко – це класик української музики.Його діяльність була дуже різноманітною.

Як композитор, він працював майже у всіх жанрах, але надавав перевагу вокально-хоровим та оперним. Всю творчість будував на основі світової музики, яку тісно пов`язував з українським фольклором.

Лисенко – видатний український фольклорист. Він перший на Україні започаткував, а Ф. Колесса підняв цю науку на світовий рівень.

Піаніст-віртуоз. Здобув освіту в Лейпцигській консерваторії по класу фортепіано. Проводив концертну діяльність як піаніст, виконуючи свої твори і твори світової класики.

Диригентська діяльність була пов`язана з пропагандою української пісні в час, коли діяли заборони на все українське. Організував хорові подорожі по Україні. Через ці концерти Лисенко був під наглядом міліції і під арештом.

Педагогічна діяльність охоплює декілька десятків років. Вона пов`язана з викладанням гри на фортепіано. Лисенко відкрив свою приватну музичну школу ( в Києві ), де вперше в Україні вчили гри на бандурі.

На протязі всього життя займався музично-громадською діяльністю, яка була спрямована на розвиток української музичної культури.

Микола Віталійович Лисенко народився 10 (22) березня 1842р. в с.Гриньки Кременчуцького повіту на Полтавщині в сім`ї дрібного поміщика Віталія Романовича Лисенка.

З п`яти років проявилися виняткові музичні здібності Миколи, які мати його Ольга Єремівна, прекрасна піаністка, одразу ж помітила й зуміла вірно розвинути.

Дитячі роки Лисенка минули в селі. Разом зі своїм родичем Михайлом Старицьким, згодом відомим українським драматургом, він проводив час серед селянської молоді слухаючи народні пісні й казки. Це мало вирішальний вплив на формування поглядів і смаків майбутнього композитора.

З 1852р. Лисенко навчався в приватних пансіонах у Києві. До учбової програми тут, крім загальноосвітніх дисциплін іноземних мов входили уроки музики і танців. Київськими вчителями музики у Лисенка були педагоги та музиканти з Чехії.

Закінчивши в 1855р. пансіон, він вступив до Харківської гімназії, де продовжував музичні заняття. Роки в гімназії мали неабиякий вплив на формування світогляду Лисенка. Під час канікул хлопець записував народні пісні.

Музика дедалі більше захоплювала Миколу Віталійовича. В наступні роки він все частіше пробував свої сили в композиції і написав романси на російські тексти та дві оркестрові п`єси на народнопісенній основі – «Русская пиццикато» і «Молдавська».

1859р. Лисенко закінчив курс навчання в Харківській гімназії і вступив на природничо-науковий факультет Харківського університету. В 1860р. він перевівся до Київського університету.

Разом із ним переїхав до Києва і Старицький, який після смерті своєї матері виховувався в родині Лисенків.

Київський університет на той час став вогнищем прогресивної думки. Тут Лисенко і Старицький швидко зближаються з передовим студентством, беруть участь у нелегальних студентських сходках, вивчають життя і творчість українського народу. Саме тоді молодий Лисенко прагне бути корисним, він приходить до висновку, що його покликанням є праця на ниві національної музичної культури, в основі якої повинна бути народна творчість.

У 1861 та 1862 рр., під час літніх поїздок по селах Полтавщини, Лисенко записує обрядові, весільні, та інші народні пісні, а в 1864р. робить спробу написати опери-«Гаркуша» за мотивами повісті О.Стороженка з використанням мелодій українських народних пісень. Та через брак необхідної музично-теоретичної підготовки Лисенко не завершив цю роботу, написавши лише декілька фрагментів.

Отже, в студентські роки був покладений початок музично-фольклористичній діяльності майбутнього композитора, шуканням народно-героїчної теми, яка знайшла повноцінне художнє втілення лише в опері «Тарас Бульба» та в цілому ряді хорових композицій.

Лисенко брав участь у спектаклях студентського драматичного гуртка, в аматорських концертах. У 1864р. він організував студентський хор і виступає з ним на університетських вечорах, виконуючи хорові обробки народних пісень.

1 червня 1864р. Лисенко закінчив університет, а через рік став кандидатом природничих наук, згодом він зайняв посаду мирового посередника в Татарському повіті.

Восени 1866р. залишив службу і повернувся до Києва. Тут він підготував до друку першу збірку українських народних пісень і разом з товаришами скомпонував музику до опери-памфлета «Андріашіада» - дотепної й гострої сатири на русифікаторську політику самодержавства.

У 1867р. остаточно вирішивши присвятити себе музиці, Лисенко вступив до Лейпцігської консерваторії, яка вважалась однією з кращих у Європі. Наполегливо працюючи над собою, Лисенко за два роки пройшов чотирирічний курс консерваторських наук.

Слід відзначити появу «Заповіту» на текст Т.Шевченка, початком великої роботи Лисенка над музикою до Шевченкового «Кобзаря».

У 1869р. Лисенко закінчив консерваторію і оселився у Києві.Тут він часто виступав як піаніст-соліст, ансамбліст, диригент хору, деякий час викладав у музичній школі. У музично громадському житті Києва діяльність Лисенка скоро зайняла центральне місце.

Лисенко