- куплетна, розширений період повторної будови, модулюючий з тоніки «мі» D6, D65 (G dur) в тональність наступного твору.
«На городі калинонька» - куплетна» (1к.)
Розширений період квадратної побудови, модулюючий (G-Es половина каденція).
Структура форми наступна:
4 + 4; 4 + 4; 4
т.1-4 т.5-8 т.9-12 т.17-20
А А1 В В1
І речення ІІ речення ІІІ речення
G-dur G-dur G-dur
24 такти каденція модулює в
тональність І
гармонічної ступені
(Es-dur)
«Стелися барвінку» - куплетна, в якій сполучена двочастинна розгорнута форма, яка має подібність до рондо-подібної.
Частина «А» Allegro 2/4;3/4;2/4 1-8 такт 8 тактів
Частина «В» Allegro 2/4 9-16 такт 16 тактів
Частина «С» Andante 17-22такт 6 тактів
Tempo I 23-26такт 4 такти
Частина «В» Мелодичний матеріал від 10 по 16 такт
27-33 такт 7 тактів
Повторення попередньої фрази 34-40 такт 7 тактів
2. Фактура твору
Фактура – (лат. Facturе – обробка, будова) спосіб викладу музики, тобто, сукупність всіх виражальних засобів. Елементами фактури є мелодія, акомпанемент, акорди. Основні типи фактури:гомофонно-гармонічна, поліфонічна та мішана.
Мелодія – (від гр. melodia – пісня, спів) музична думка, образно-поетичний зміст якої виражений одноголосно.
Мелодія – даної пісні «Сонце низенько» - лірична, плавна, хвилеподібна.
Фактура твору «Сонце низенько, вечір близенько» – акордова, гомофонно-гармонічна. На фоні витриманих акордів звучить дует з прозорою темою ліричного, замріяного характеру.
Гармонізація витриманих акордів здійснюється за рахунок.
T S64 T YI64 D7 T
Останнє речення (т.9) згармонізоване в основному, подібними, але дещо ускладненими акордами.
Тонічна каденція завершує куплет.
Фактура твору «Ой гиля гусоньки»
Ця частина являє собою «канон» між двома групами хору – чоловічим та жіночим, які виконують різні пісні з різною мелодикою та поетичним текстом. Цим створює поліфонічне звучання, яке вимагає зрозумілого, якісного артикуляційного відтворення двох пластів. Ніби дівчата та хлопці виходять з різних сторін, і співають кожний своє. Згадаємо хор «Туман хвилями гуляє» (опера «Утоплена»), де М.В.Лисенко застосував той самий засіб, сполучивши дві різні мелодії з різним метро-ритмом та розміром.
Фактура твору «Ой піду я в сад гулять» - поліфонічна, що утворюється після об’єднання двох хорів з різними темами, де друга (жіноча) вступає через два такти. Таким чином масштаби І теми 12 тактів в кінці куплета співпадають з 10 тактами ІІ теми.
Фактура твору «На городі калинонька» - акордова. Вона до включає всі голоси в акордове, а то робить її більш прозорою, залишаючи окремі партії у вигляді терцового дуету (т.12, 20, 22 – жіночі партії), та окремого підголоска (т.16 – баритон).
Це є наслідком глибокого проникнення композитора до витоків фольклору, об`єднання його пісенності з інструментальним супроводом в єдині хоровій партитурі без супроводу.
За своїм поетичним текстом вона нагадує малі жартівливі жанри – «триндичку» або «коломийку».
Фактура твору «Стелися барвінку» - акордова, з деякими поліфонічними ускладненнями: самостійність мелодичної тенорової партії (т.17-20).
Роздріблення ритму та розтягнення поетичної фрази у басовій партії ( т.17-22) та окремі підголоски, розспіви.
3. Ладотональний план
Лад – це система взаємодії стійких та нестійких звуків, інтервалів, акордів, об`єднаних тяжінням до єдиного центру – тоніки. Сучасні лади є досить розвиненими системами, що складаються з багатьох елементів. Взаємодія елементів ладу утворює цілісну художньо-змістовну організацію звуків музичної системи з широкими естетичними можливостями. Розмаїття та багатство ладової організації звуків свідчать про високий рівень розвитку музичної культури. Від кожного звука музичної системи можна побудувати звукоряд будь-якого ладу. Висотне положення ладу у музичній системі, що визначається перш за все висотою тоніки, називається тональністю. В тональності лад, як логічна система, знаходить своє втілення у конкретних звуках.
Ладова основа музичного мистецтва - найважливіша умова її ідейно-образної змістовності, емоційності, виразності, естетичної цінності.
Твір «Сонце низенько, вечір близенько» має мажорний лад,Мі-мажор, який змінюється в наступному творі на одноіменний мінор ( мі-мінор).
«Ой гиля, гусоньки» пов’язаний з двома паралельними тональностями – e-moll та G-Dur, які дуже м’яко, невимушено та тонко, непомітно вливаються одна в одну.
Тільки початок теми чоловічого хору починається в мі-мінорі; а жіночий – в Соль-мажорі і звучить здебільшого в ньому. Завдяки такому засобу тонального співставлення, тональність мі-мінор отримує діатонічність звучання в натуральному ладі(ре-бекар).
«Ой піду я в сад гулять» ця пісня на протилежність до пісні, яку виконує чоловічий хор, вона має більш веселий, танцювальний характер, на що вказує її мелодичні поспівки з активною інтонацією квінти, кварти, та великої сексти, яка підкреслює веселий характер та забарвлення мажорним ладом( гармонізація S6, т.4, т.7, D7).
Твір «На городі калинонька» написаний в Соль- мажорі. При повторенні третього речення завершується каденцією, яка модулює в Es-Dur.
Гармонізація твору – проста, не обтяжена зайвими функціями та дисонансами – в характері танцю.
Твір «Стелися барвінку» написаний в тональності Es-Dur.
4.Розмір твору
Запис метра певними ритмічними одиницями називається ритмічним розміром. Періодична пульсація сильних та слабких вартостей однакової або різної довжини створює ту основну канву, якій підпорядковується логічний розвиток мелодії. За кожною наголошеною долею слідує ненаголошена або менш наголошена доля, які обов`язково чергуються між собою. Розміри які мають лише один наголос, називаються простими. Це дводольні і тридольні розміри.
Усі інші розміри постають внаслідок додавання один до одного простих розмірів,тобто складаються з кількох простих, тому їх називають складними.
У творах «В`яванки» українських народних пісень використовуються такі розміри:
1. «Сонце низенько» - 3/4
2. «Ой гиля гусоньки»