Другий куплет можна виконати більш емоційно, трохи рухливіше, адже поетичний текст народжує енергію, звучить більш переконливо, зберігаючи нюанс та наголоси попереднього речення:

«Ой вийди, вийди з своєї хати»

У творі «Ой гилля гусоньки» і «Ой піду я в сад гулять» слід першу тему чоловічого хору виділити на протязі 1-4 тактів включно,

а звучання жіночого хору розпочинати дуже тихо, поступово посилюючи до другої фрази ( 4-5 такт).

Найголосніше повинна звучати остання фраза у двох хорів ( т.8- затакт та т.9-10) з наступним зменшенням звуку.

Другий куплет повинен виконуватись трохи голосніше, За основу наголосів береться до уваги поетичний текст та висотно-інтонаційний розвиток.

«На городі калинонька» динамічний план виконання цього твору виписаний в партитурі і його виконання необхідно здійснювати згідно нього.

«Стелися барвінку» динамічний план виконання пов`язаний з якісним виконанням мелодії, звучання якої необхідно виділити за рахунок зменшення нюансу виконання у супроводжуючих партіях.

Потрібно підкреслити звучання підголосків, за рахунок яких можна посилити звучність перед кульмінацією (т.33).

Тема ввесь час знаходиться у сопрановій партії.

Для прикладу динамічно-виконавського аналізу додаємо хорову партитуру з позначками нюансів, цезури та темпових змін.

ІY. Вокально-хоровий аналіз

1.Тип, вид твору, склад твору.

Хором називається організований творчий колектив співаків.

Тип хору – це характеристика складу хору за типами співацьких голосів.

Вид хору – характеристика виконавського колективу чи твору за кількістю самостійних хорових партій.

Всі номери «В`яванки» оброблені на чотириголосний мішаний хор a cappella, тільки в творі «Сонце низенько, вечір близенько» використовується дует без супроводу на фоні хорового викладу.

2.Діапазон хорових партій, загально-хоровий діапазон.

Діапазон – це звуковий об`єм голосу від найвищого звуку до найвищого.

3.Теситурні умови хорових партій.

Теситура – це співвідношення висотного положення звуків музичного твору і діапазону співацького голосу.

Розрізняють теситуру високу, середню і низьку.

Найбільш зручна і вигідна для співу середня теситура. Висока і низька теситура швидко утомляють голоси, несприятлива для чистоти інтонування.

Теситурні умови «В’язанки» українських народних пісень - зручні, вигідні, навантаження на хорові партії є мінімальним.

4.Звуковедення. Дихання. Штрих

Звуковедення на сам перед залежить від характеру твору, темпу, ритму та змісту літературного тексту. Вміння користуватися диханням забезпечує формування навички співу із різними прийомами звуковедення, а саме: зі штрихами legato, non legato, portamento, glissando, marcato. Використовуючи дані штрихи або способи звуковедення, керівник хору шукає забарвлення, характер звуку, який допоможе найповніше передати зміст твору, що виконується, розкрити його художній образ.

В творі «Сонце низенько,вечір близенько» основним способом звуковедення є legato.

«Ой гилля гусоньки» звуковедення – legato з підкресленням поетичних наголосів на окремі мотиви (т.1-2).

«Ой піду я в сад гулять» звуковедення повинно бути більш підкресленим, наближеним до non legato («Ой піду…») далі legato до т.4 ІІІ-ІY доля.

Це повинно робитися за рахунок підкресленої чіткої артикуляції вустами та активного переходу зі звуку на звук.

Звучання чоловічого хору повинно бути більш плавними.

«На городі калинонька» звуковедення наближене до «staccato» - відривчастого, особливо на одному звуці.

«Стелися барвінку» звуковедення першого епізоду (т.16) наближене до плавного, а в другому епізоді більш схильне до стакато. Загальне звуковедення цього твору різноманітне, яке залежить від характеру твору.

В творах «В`язанки» використовується різноманітність штрихів, відповідно до літературного та художнього задуму композитора.

Дихання – основа правильного співу, один із засобів вокальної роботи в хоровому колективі.

Цезури - дихання в творі «Сонце низенько…» повинно братись тільки на початку речень або фраз, а сири дина їх повинна виконуватись на ланцюговому диханні (т. 2-3). Можливі цезури і поміж фраз.

Дихання-цезури в творі «Ой гилля…» і «Ой піду…» беруться в різний час на розділових знаках тексту (по фразах). Особливо чітким диханням відзначається тема жіночих партій, а в темі чоловічих партій є фрази, де необхідно застосувати на довгій фразі ланцюгове дихання (т.1-4 та по можливості т.5-6; 6-7;), хоч поміж 5-м та 6-м можна взяти коротке підхоплене дихання, аналогічне до цього і повторення цього речення у тактах 9-12.

«На городі калинонька» і «Стелися барвінку» дихання потрібно брати на початку речень або фраз.

5. Ансамбль

Ансамбль ( від фр.ensemble – вкупі, разом, узгоджено) – означає погодженість усіх елементів звучання поміж виконавцями будь-якого музичного твору.

Хоровий ансамбль – це злиття голосів, що до їх сили і тембру в кожній хоровій партії і урівноваженість звучання партії в цілому хорі. Почуття ансамблю – один з найважливіших елементів хорової звучності.

Досягнення тембрової врівноваженості пов`язане з системою та способом вокального звуковидобування, сформованого на діафрагматичному диханні, вирівненням всіх голосів в партіях за тембром, нюансом, способом формування звуків в академічній манері штрихом тощо.

Ритмічний ансамбль пов`язаний з вірним відтворенням ритмічного малюнку мелодії та взаємодіє з вірною та точною дикцією та артикуляцією, цезурами, диханням.

Динамічний же ансамбль є невід`ємним від характеру та способу видобування звуку, а також в свою чергу – від штрихів.

Диригенту слід звернути увагу на звукове ансамблеве співвідношення поміж основною мелодією та хоровим акомпанементом, який її супроводжує.

В таких місцях необхідно виділити мелодію, а супровід – тихіше.

6.Особливості дикції

Дикція – це правильна вимова слів, голосних і приголосних звуків.

Дикція ( вимова тексту) об`єднає в єдину систему ритміку,слово, звук, штрихи та спосіб виконання, міняючи свої вимоги в залежності від характеру, темпу та жанрових особливостей твору.

Чим ліричні ший твір, романтичний сюжет, тим м`яке повинна відтворюватись дикція, формуючи слова та музику