Дикція твору повинна бути чіткою і зрозумілою для слухача.

Голосні звуки потрібно виконувати однотипно, близько до звука «О», особливо заокруглення потребують голосні «Е» та «Є». Шиплячі приголосні «Ч», «Щ», «С», «Ц» і «З» потрібно приховувати у вимові. Для чіткості ще потрібно додавати попередню приголосну до голосної.

Артикуляція – найважливіша частина вокально-хорової роботи. Вона щільно пов`язана з диханням, звукоутворенням та інтонуванням. Тільки при активній артикуляції стає зрозумілим текст.

В творі «Сонце низенько…» дикція та артикуляція повинна бути більш чіткою, з підкресленням приголосних, з погляду на деякий контраст, в цьому творі є більш спокійний, ліричний, а в творі «Ой гиля гусоньки» - наближений до хороводу, є більш жвавим.

Спосіб вимови закритих складів однаковий у творах:

І. «Ой гиля…» всі приголосні та йотовані відносяться до наступного складу :

О – йгиля, гусо – ньки, на – ста – вдо – бри – йве – чі – рді – вчино, не спа – вя.

ІІ. «Ой піду я в сад»

О – й піду я – вса – дгуля – ть за на – слюди…више – ньки.

А також і в творі «На городі калинонька»

В даному творі «Стелися барвінку» особливості дикції та артикуляції полягають в тому, що крім зазначених правил по вимові закритих складів, коли кінцева в них відноситься до наступного складу, є закриті склади, де ці закінчення необхідно вимовляти разом, синхронно, ритмічно, в кінці складу.

Легкість звучання в штриху стакато досягається за рахунок легкої артикуляції, синхронної та чіткої, короткої вимови приголосних та активної роботи вуст. Чим більша динаміка, тим активнішою стає її артикуляція.

В цьому творі велику роль відіграють цезури, поміж фразами, які надають змогу зробити контраст в характері поміж ним, а відповідно і спосіб виконання.

7.Спосіб ведення звуку

Звуковедення залежить від характеру твору, темпу, ритму та змісту літературного тексту. Вміння користуватися диханням забезпечує формування навички співу з різни ми прийомами звуковедення.

У даних творах використовуються прийоми звуковедення legato, non legato, staccato.

Legato – спосіб звуковедення, при якому звуки, що йдуть один за одним не відокремлюються.

Non legato – такий спосіб звуковедення, при якому кожен звук використовується окремо, без будь-якого поштовху й перерви.

Staccato – такий спосіб звуковедення при якому кожен звук виконується відривчасто, чітко,між ними невеликі паузи,

8.Стрій хору

Строєм зветься правильне, точне інтонування інтервалів у їх мелодичному й гармонічному видах.

Стрій хору поділяється на мелодичний - горизонтальний, тобто стрій хорової партії, і стрій гармонічний-вертикальний, тобто стрій загально хоровий.

На якість загально-хорового стою впливають розміщення акорду, теситура, динаміка, темп, ритм, дикція та емоційний стан хору.

У творах «В`язанки» - інтонаційних труднощів не має. В заданих піснях зустрічається тільки секунди, терції, кварти, квінти та сексти. Повне інтонування творів ми подаємо в кінці плану аналізу.

Y.Виконавський аналіз.

Єдність художнього трактування, правильність розкриття художнього образу вимагають від диригента глибокого ознайомлення з твором, детального аналізу всіх засобів музичної виразності, щоби на цій фундаментальній основі побудувати струнку, гнучку систему виконавського аналізу. Який би при опорі на професійні виконавські навички зміг зберегти ту іскринку творчого потенціалу, натхнення, який освідчує будь-яке виконання, роблячи його правильним, дохідливим, зрозумілим та яскравим. Після самостійного детального ознайомлення з хоровим твором, диригент може приступати до роботи з хоровим колективом.

«Сонце низенько, вечір близенько» - любовна, лірична пісня яка диригується за тридольною схемою в штриху legato, який повинен відповідати темпу, нюансу, динаміці, ритміці та розподілятись між показами, та контроль за веденням основної мелодії та хорового супроводу.

«Ой гиля гусоньки» і «Ой піду я в сад гулять» - жіночий та чоловічий хор виконують одночасно дві пісні лірико – побутова, любовна.

Жест диригента повинен показувати початки і зняття фраз в кожній пісні, поетичні наголоси, кульмінації фраз та їхній динамічний спад.

В творі є багато місць, де в різний час знімають звучання партій та вступають. Ці часові розбіжності в диригентські схемі необхідно точно показати.

«Стелися барвінку» - твір складний для диригування, бо його заключна роль в загальному звучання «В`язанки» накладає велику відповідальність для ефектного творчого відтворення яскравого фіналу!

Диригент, його роль в керуванні цим твором, та цілим циклом, повинна бути скерована на творче відтворення сюжету, кожного номеру зокрема, та «В`язанки» в цілому.

В комплексному виконанні хор та диригент повинен створити єдине ціле. Жести та вступи хоровим партіям повинні бути підсилені поглядом очей, мімікою, корпусом, всією його поставою. Він повинен впевнено та глибоко вивчити твір, і цю впевненість передати хористиам.

Висновок

Творчість М,В,Лисенка посіла центральне місце в історії української музичної культури. Він підсумував великий період у її розвитку і на грунті глибокого вивчення життя, народної творчості та кращих класичних надбань, створив українську музичну школу. Своєю титанічною працею він охопив величезне коло питань музичного мистецтва, став засновником найважливіших його галузей – в творчості, виконавстві, теорії тощо.

Цей твір доступний підготовленому, досвідченому диригенту, який має відповідний досвід роботи з різноманітними за видом і складом хорами.

У творі достатньо різноманітних темпів, розмірів,а також показ вступів, зняття на різних долях, агогічні зміни в процесі виконання твору.

Твір може бути виконаний у програмі присвяченій ювілею М,В,Лисенка, та його різносторонній творчості, а також в концертах відповідно до народно-обрядових свят.

Використана література

1.

2.

3.