Вічна боротьба добра і зла в романі Михайла Булгакова "Майстер і Маргарита"

Боротьба добра і зла - центральна тема у романі Михайла Булгакова "Майстер і Маргарита". У творі дні далекого минулого дуже тісно пов'язані з днями тогочасної Москви. Прояви сил зла у романі дуже схожі. Воланд з'являється в "дорогом сером костюме, в заграничных, в цвет костюма, туфлях". Навіть обличчя у нього було дуже дивне: "Правый глаз черный, левый зеленый. Брови черные, но одна выше другой".

У образі Понтія Пілата втілено внутрішню боротьбу людини. У ньому стикаються сила волі й влада обставин. Але він не може переступити через останнє. Пілат хоче відпустити Ієшуа, але не може зробити цього, бо він - прокуратор Іудеї. Але автор не хоче закінчити роман перемогою зла над добром, бо переконаний, що так не повинно бути. І тоді Пілат наказує таємно вбити зрадника Ієшуа - Іуду. Так він чинить правосуддя. І цим показує, що має в серці щось добре.

Ще один герой - Воланд. Це диявол. Його важко охарактеризувати. Найкраще суть образу Воланда розкриває епіграф, який Булгаков узяв із "Фауста" Гете: "...Так кто ж ты наконец? - Я - часть той силы, что вечно хочет зла и вечно совершает благо". Воланд ніколи не знущався з людей, які не зробили нічого поганого. Никанор Іванович Босой - "председатель жилищного товарищества дома № 302-бис" - був хабарником. Варенуха, Лиходєєв, урядовці та обивателі зазнали ударів від Воланда. Коли він зробив Маргариту відьмою, вона на мітлі полетіла над Москвою. Побачивши будинок "Драмліта", вона увійшла туди і на табличці прочитала прізвище Латунського. Цей критик колись не дозволив друкувати роман Майстра. Маргарита вирішила помститися за це. Вона влетіла до нього у квартиру й усе там розгромила. Почала бити вікна у будинку і зупинилася лише тоді, коли побачила у вікні хлопчика, який злякано прислухався до шуму. Маргарита заспокоїла дитину.

На бал до сатани приходили лише померлі люди, що колись скоїли якийсь злочин. Воланд не дозволив Абадонні зняти окуляри перед Маргаритою. Інакше вона загинула б. Воланд навіть винагородив її за те, що вона була королевою на його балу. Він повернув їй Майстра, а Майстру повернув рукописи, які той колись спалив. Він каже фразу, яка потім стане крилатою: "Рукописи не горят!" Так Воланд робить для них добро.

Образ Ісуса Христа в романі ніби втілює Майстер. Він теж був несправедливо покараний. Але не смертною карою, а психіатричною лікарнею.

У кінці роману до Воланда приходить "сборщик податей" Левій Матвій. Той каже, що "він" прочитав роман Майстра і просить, щоб Воланд забрав до себе Майстра і нагородив його спокоєм. А разом з ним і Маргариту. Левій Матвій не каже, хто це "він", але я впевнена, що це - Христос. Отже, сили добра і зла пов'язані між собою. Вони й досі сперечаються, і невідомо, хто з них нарешті одержить перемогу. Але мені дуже хотілося б, щоб це було добро.

Суперечливість і трагічність образу Понтія Пілата (за твором М. Булгакова "Майстер і Маргарита")

I. Пілат - уособлення влади. (Понтій Пілат - п'ятий прокуратор Іудеї - людина державна. Він змушений перебувати в Єршалаїмі, який ненавидить, через свій обов'язок. Пілат жорстокий, його називають "лютим чудовиськом", а він цим ще й вихваляється, бо вважає, що світом керує закон сили. Він був воїном і знає ціну небезпеці, а тому вважає що перемагає лише сильний, такий, що не відає страху, сумнівів, жалості. Пілат знає, що переможець завжди самотній і в нього не може бути друзів, а є лише вороги і заздрісники. Таким зробила його влада. її закон диктує риси того, хто може мати владу. Це взаємозалежно.)

II. Понтій Пілат як людина.

1. Потреба у спілкуванні. (Йому рівних немає, як немає людини, з якою він хотів би поспілкуватися. Лише собака, якого він любить. Пес залишається вірним йому назавжди. Але зустрівши у Єшуа мудрого співрозмовника, він зрозумів, що це і є та людина, з якою він хотів би спілкуватися вічно.)

2. Розум мислячої людини. (Єшуа говорить Пілатові, що той видається йому розумною людиною. І це не лестощі. Пілат не примітивна людина, тому він одразу зрозумів, що перед ним зовсім не злий розбійник і руйнівник храмів. Він побачив нарешті людину, з якою варто спілкуватися й від якої можна не чекати на підступ й зраду. Але як мисляча людина Пілат розумів пружини правосуддя й задум Каїфи.)

3. Людські слабкості Пілата. (Пілат вирішує врятувати Єшуа від страти, але Каїфа невблаганний: Сіндріон своїх рішень не змінює. І Понтій Пілат зрозумів, що його зусилля не тільки марні, але й небезпечні для нього. Він злякався. Тому й умовляє себе, що Єшуа відпустять за законом Песаха, бо він же не розбійник, як інші приречені на страту. "Боягузтво - найтяжча вада", - повторює Воланд під час нічного польоту. І це стосується й Понтія Пілата. За це його було покарано.)

III. Чому Понтій Пілат заслужив на "світло"? (Понтій Пілат ніби передбачав свою славу і вже ненавидів безсмертя, тому що розумів: він здійснив непоправне, це його гріх. За це Воланд забирає