Функціональне навантаження релігійних символів у художньому тексті

(на матеріалі роману І.Багряного «Сад Гетсиманський»)

Дипломна робота

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………3

Розділ І. Релігійні символи з погляду різних наукових парадигм……………………………………………………….7

1.1. Філософське розуміння символу……………………...............8

1.2. Символіка в теологічних студіях…………………….............11

1.3. Лінгвістичні інтерпретації символу………………….............14

Розділ ІІ. Семантичні особливості релігійної символіки……….....22

2.1. Священний предмет (хрест, ікона, хліб, просфора)………...22

2.2. Священні особи (Бог, Христос, Богородиця, Ангел, Свята Трійця)….………………………………………………………………28

2.3. Священна споруда (церква)………………………………….36

2.4. Священна дія (стояння, сидіння, стаючи на коліна, поклони, різні положення рук, знак хреста)………………………………….38

Розділ III. Функціональне навантаження релігійної лексики в

художньому тексті………………………………………….41

3.1. Лексеми релігійного стилю в структурі

фразеологізмів……………………………………………...41

3.2. Включення релігійної лексики у тропеїчні структури

художнього твору……………………………………….....51

Висновки……………………………………………………………….56

Бібліографія……………………………………………………............64

ВСТУП

Релігійний стиль є одним із важливих складників функціонування української мови. Вважається, що у ХVI-XVII ст. релігійний стиль склався остаточно і функціонував як різновид староукраїнської мови [20, 287]. Проте із забороною Петра I використання української мови в церкві розвиток цього стилю майже призупиняється. Хоча здійснювалися переклади Біблії, різних молитов, канонічних текстів, друкувалися проповіді, ораторські й теологічні твори, духовна поезія, релігійні пісні; повноцінно релігійний стиль починає функціонувати з 90-х років XX ст. – з часу здобуття Україною незалежності.

Функціональна сфера релігійного стилю – перекладна культова література (Біблія, Житія святих, апокрифи) й оригінальна література (проповіді, послання, тлумачення Святого Письма, молитви, складені священиками української церкви).

Мовлення в межах релігійного стилю обслуговує культово-професійні потреби священнослужителів, а також парафіян, усіх, хто вірить у Бога.

Сфера поширення релігійного стилю – культові установи (церкви, монастирі, молитовні будинки тощо), теологічні навчальні заклади, релігійні громади, віруючі родини.

Головне призначення релігійного стилю – допомагати віруючим у спілкуванні їхніх душ із Богом, зберігати і продовжувати культові ритуали, об’єднувати віруючих одним почуттям щиросердної віри в Бога.

Головні конститутивні ознаки релігійного стилю: урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, символізм та стійкість (стандартність) стильової норми. Релігійний стиль найповніше виявляється в Богослужінні. Завдяки цьому його первісна форма – писемна – стала й усною. По-особливому і меншою мірою цей стиль реалізується в молитвах та проповідях.

У релігійному стилі є загальновживані вирази, які набули сакрального забарвлення і мають специфічну, релігійну конотацію. Деякі з них шляхом перенесення і символізації набули релігійного стилістичного значення. Наприклад, слово чаша у релігійному стилі означає долю (випити чашу до дна – терпляче знести всі незгоди життя; гірка чаша – дісталася тяжка доля; нехай мене обминає чаша сія – нехай буде все добре), слова хліб і вино –тіло і кров Христа, слово дорога – це життя.

Не можна не помітити такої мовної ознаки релігійного стилю, як старослов’янізми: агнець, взивати, воздати, воздаяніє, возсідати, сотворити, сотвореніє, уповати, упованіє, блаженний та ін.

Лексика цього стилю багата на синонімію (Христос – Спаситель, Месія, Господь, Син Божий); антонімію (рай – пекло, добро – зло, праведник – грішник). Для релігійного стилю характерне вживання епітетів, порівнянь, метафор, алегорії, він є джерелом багатьох фразеологізмів – усталених словосполучень (Сад Гетсиманський, Голгофа, Юда, нести свій хрест), своєрідних формул мовленнєвого етикету (Христос Воскрес! Воістину воскрес!, Боже помагай, дай, Боже, щастя), звертань (сестро, брате, Отче Небесний), а також слів-символів (Бог, Богородиця, ангел, хліб, хрест та ін.).

Релігійний стиль сучасної української літературної мови (всупереч колишнім заборонам і нинішнім конфесійним незгодам церков) зберігає основні риси класичної сакральної мови: урочистість, канонічність словоформ і конструкцій, сталість жанрів (Біблія, Євангеліє, богослужіння, молитва, проповідь, псалом) тощо.

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ полягає, з одного боку, в тому, що релігійний стиль в українській літературній мові виокремився порівняно недавно і потребує ґрунтовного дослідження. Мовні особливості цього стилю зараз активно вивчають українські лінгвостилісти (В.Німчук, Н.Дзюбишина-Мельник, Н.Бабич, Н.Сологуб, Н.Пуряєва, С.Бібла, М.Скаб, Т.Бичкова, Ю.Браїлко, І.Добосевич, А.Ковтун, П.Мацьків, Ю.Осінчук, І.Павлова, О.Петришина, Н.Піддубна, Г.Чуба та ін.). З іншого боку, увага сучасних науковців, зокрема й мовознавців, зосереджена на аналізі української символіки (І.Гуцуляк, М.Івасюта, О.Сімович, О.Потапенко, М.Дмитренко, В.Куйбіда та ін.). Важливе значення має вивчення й українських релігійних символів, які ще не були об’єктом окремих лінгвістичних розвідок. Деякі релігійні символи спорадично розглядають українські мовознавці та теологи (В.Кононенко, А.Коваль, Л.Мацько, Р.Комаров, К.Костів, В.Ужченко, Ю.Катрій та ін.).

НОВИЗНА НАУКОВОЇ РОБОТИ – комплексне дослідження української релігійної символіки у художньому тексті.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ – описати семантичні особливості лексем, локалізованих у релігійному стилі, визначити їх функціональне навантаження в художньому тексті.

Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:

1) визначити семантичні групи лексики релігійної конотації;

2) проаналізувати роль церковно-релігійної символіки у формуванні

фразеологічних одиниць;

3) вивчити функціонування ключових номенів церковно-релігійної

лексики в тропеїчних структурах художнього тексту.

ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є християнська релігійна символіка як невід’ємна частина духовної культури українців.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ – ключові номінації церковно-релігійної лексики.

МАТЕРІАЛОМ ДОСЛІДЖЕННЯ послужила картотека символів, зафіксованих у Словнику символів культури України, літургійних, молитовних та катехизмових релігійних текстах, а також релігійно маркована лексика роману «Сад Гетсиманський» І.Багряного.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ можуть використовуватись у школі на уроках української мови, на заняттях з культурології, релігієзнавства, для збагачення духовного світу учнів та студентів.

СТРУКТУРА ДОСЛІДЖЕННЯ. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких має свої підрозділи, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг бакалаврської роботи становить 67 сторінок.

РОЗДІЛ І. СИМВОЛ З ПОГЛЯДУ РІЗНИХ НАУКОВИХ ПАРАДИГМ

Ми живемо у світі, який переповнений різними символами. Все, що нас оточує, по суті, має якесь таємниче значення. «Пізнавши таємничу красу і сутність символу, ми зможемо осягнути світову мудрість» [33, 3].

Справді, символіка – це водночас інструмент пізнання, метод вираження реальності і