Водночас багато образів передають, окрім почуттів, знання, земну, церковну і світську діяльність.

Велична простота ікони, спокій її ліній, радість її фарб, внутрішня гармонія дають підстави розглядати її як символ молитви. Ікона відображає «не хаос нашого гріховного світу, а божественний порядок, спокій, де панує не земна логіка, не людська мораль, а Божественна благодать». Вагоме значення має кольорова символіка ікони. Зокрема, золото на ній символізує світло, яке є символом Божественного. Водночас золото – це образ «пломеніючого блиску, слави Божої», енергії Всевишнього. Премудрість Божу символізує на іконах червоний колір, устремління світу до Бога – голубий [33, 132-133].

Перші ікони з’явилися в Україні в Х столітті. Їх використовували під час усіх важливих подій родинного життя, наприклад, у новозбудовану хату вносили ікону Миколая-угодника або Миколая-чудотворця. На покутті завжди були образи Спасителя і Богородиці; образи Миколая, Варвари, Параскеви, Катерини – одні з улюблених; також поширені ікони Різдва, Тайної Вечері, Розп’яття, Воскресіння, Вознесіння тощо. Роль святинь, оберегів виконували ікони Ісуса Христа, Богородиці, Юрія-змієборця та ін.

Українці-іконописці намагалися наблизити народ до святині, а святих – до народу. Цікавою була кольорова символіка ікон. Золотий колір означав небесне царство, блакитний – чисте і благородне життя на землі, пурпурний – владу Господа .

Хліб – символ добробуту, гостинності, хлібосольства; обрядовий знак; символ культурних, первісних здобутків; астральної тріади; місяця, сонця, Господа; людського життя; святості, радості, щастя; здоров’я та багатства [33,315].

Здавна народ славився своєю гостинністю, бо «веселий гість – дому радість».Споконвіку на столі українців, застеленому барвистим, вишитим рушником, лежав хліб, а поруч нього сіль, які завжди були святинею. Хліб – найвиразніший, найпопулярніший атрибут слов’янського харчування. «Хліб – усьому голова», «Краще хліб з водою, ніж пиріг з бідою», «Дай мені спершу хлібця, а тоді говори без кінця», «Померлому гріб, а живому хліб», «Голодному спиться чи не спиться, а хліб сниться», «Хто пізно встає, тому хліба не стає» – таких прикладів української народної мудрості наводиться безліч.

Хліб у давнину і до сьогодні має надзвичайну шану і вважається святим. Він є символом святості, радості, щастя, здоров’я та багатства.

В Україні завжди віддавали перевагу життєносному хлібові, що мав символічне значення життя, роду, сім’ї. Протягом віків у народі вироблялося ставлення до нього як до священного предмета. Крихти й уламки хліба ніколи не викидали, а віддавали птиці й худобі. Не можна було кидати хліб на землю – це великий гріх, якщо ж крихта падала додолу, її піднімали, цілували і доїдали.У слов’ян існувало багато видів обрядового хліба, який приурочували до різних дійств та свят. Сюди слід віднести верч – весільний обрядовий хліб, різновид калача, яким обмінювались родини на весіллі.

Коровай – обрядовий весільний хліб, поширений серед багатьох слов’янських народів. Коровай символізував гідність, достаток, красу молодих на весіллі.

До найважливіших весняних обрядових хлібів належить паска, яку готували у печі за спеціальним рецептом з нагоди Великодня. ЇЇ наділяли магічними властивостями, приписували цілющу силу. Паска мала символічне значення Бога, єднання людей із вищим розумом, слугувала обереговим знаком перед силами зла.

Під час святої Євхаристії хліб символізує тіло Ісуса Христа, а вино – Його кров. Ісус говорив: «Прийміть, їжте, це є тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів». «Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів» [32, 27-28].

У Господній молитві, яку ми промовляємо щодня, четверте прохання «Хліб наш насушний дай нам десь» можна приймати у двоякому значенні. Насамперед у значенні «хліб» вимовлюємо все те, що для дочасного життя щоденно потрібно. Але можна, і треба, під «хлібом» розуміти й надприродний хліб Пресвятої Євхаристії; він є також насущим щоденним кормом, бо щоденне його споживання приносить людині безмірний хосен, невимовне добро. А поза Євхаристією ще в дальшій перспективі під таїнственним хлібом розуміємо божу благодать, що уділяється через святі тайни.

Цим проханням учить нас Ісус Христос бажати і просити того, що необхідне для життя, для себе і близьких, а заразом бути вдоволеним тим, що обов’язкове, та не бути захланним на те, що необов’язкове. Учить нас євангельського убозтва в тому ступені, до якого кожен з нас покликаний [32, 914].

Просфора (гр. «принесений хліб») – невеликий хлібець, що складається з двох частин, які символізують дві природи Христа – Божу і людську. На верхній частині витиснено печать святого хреста та грецькі літери: ІСХНІКА, що означають: Ісус Христос перемагає. Хліб – щоденна пожива всіх людей – за велінням самого Христа, стає поживою людських душ і джерелом нашого спасіння.

2.2.Священні особи (Бог, Христос, Богородиця, Ангел, Свята Трійця)

Священні слово й текст – вербальне висловлювання у формі знакових кодів значень та цінностей релігійної системи, які є джерелом та умовою її існування.

Основними вербальними релігійними символами є: Бог, Христос, Богородиця, Ангел.

Бог у біблійному значенні «творець усього сущого, що керує світом і вчинками людей»; в образному вживанні – носій найвищих людських цінностей, ідеалів, моральної довершеності, втілення ідеї людського щастя, справедливості.

«В мені уже народжується Бог», - писав В.Стус, шукаючи в безсмертному образі власну досконалість.

Символічне значення слова сягає корінням у давню слов’янську міфотворчість, де божество – це і доля, і щастя; таке тлумачення опосередковано зберігається в словесних формулах типу Бог дасть, Бог в поміч, з Богом. Образно-символічне вживання слова-поняття Бог більшою або меншою