Коли між нами він возста,

Коли свою ми душу двигнем?

Коли воскреслого воздвигнем,

А не на хресного Христа?

Коли здіймем його з хреста?

(О.Стефанович)

Ідея воскресіння людини – воскресіння України втілюється в образі Христа як провідна, визначальна; опосередковано, через художнє бачення, підтримується символіка втілення Христа в образі українського юнака-страдника:

І, може б, інше нам збулось,

Коли б невинний

Якийсь Івасик, наш Христос,

Там не загинув.

(В.Терен)

Слово-символ Христос містить компоненти «спасіння», «страдництво», «безкорисливість», «милість», «всемогутність», «всепрощення», «відродження» тощо. Це виключно об’ємний за внутрішнім змістом образ-ідея [11, 72-73].

Богородиця – символ Матері, Цариці Небесної, Життя, Світла, Мудрості, Таїни, Любові; заступництва, радості і смутку; ідеалу жінки-матері; союзу божественного і земного; духовного порозуміння й очищення; володарки і надії всіх народів [33, 32].

Богородиця (Богоматір, Мадонна, Марія) – це назва Матері Ісуса Христа у християнській релігії. На думку вчених, ім’я «Марія»походить із давньосемітського «Міріям» і означає «гіркота, смуток; та, що ридає й ронить сльози». Інші вважають, що ім’я «Марія» перекладається як «вищість, піднесеність, перевага; славна, знаменита, чудова». За Біблією, до Святої Діви злетів архангел Гавриїл і мовив: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те й Святе, що народиться, буде Син Божий» [33, 32-33].

Діва у цьому випадку означає «досконалість, яка сама зберігає у собі жіночу істоту, що не підкоряється чоловічій, тому що носить її в собі». «Непорочне зачаття» символізує священний союз Неба і Землі, який виражається в народженні Боголюдини, а також народження розуму чи найвищих здібностей у людині. «Християнська Діва Марія асоціюється із декількома символами - … обгородженим стіною садом, запечатаним фонтаном, ковчегом; живою весною, а також з «живим кущем», місцем проявлення божества, із зачиненими воротами і вратами Небес; із хмарою світла, чистою і ні до чого не прикріпленою, з якої краплями духовного дощу падає вниз благословення … «невгасимою лампадою»».

Мати – це споконвічна таємниця: «Я все, що є, було і буде, і мою вуаль не підніме жоден смертний». Богородиця символізує повноту життя,

самодостатність, мудрість, звільнення від усього гріховного через осявання, просвітлення, трансформацію.

В узагальнено-філософському плані образ Марії зростає в символ національної трагедії, всеукраїнського терпіння, покори життєвим тортурам, горя матері-України:

Над тобою схилились, політик,

Чи впізнав ти цю маму-вдову?

Із мільярдом поганьблених діток

Воно долю несе світову.

(І.Драч)

З особливою святістю українці промовляють ім’я Матері Божої у вже згаданому романі «Волинь» У.Самчука, що у структурі небесної ієрархії стоїть після Трійці. Її вважають спасителькою і заступницею від усього злого, взірцем побожності і послуху Богові.

Поруч з номінаціями мати, Марія вживаються:

а) якісний прикметник Пречистая з давнім префіксом пре-, що вказує на високий ступінь вияву ознаки («Коли б Пречиста Мати її [Василину] хоронила»);

б) складний прикметник благодатна («благодатна Маріє, Господь з тобою…») [34, 11].

Образ Діви Марії творився протягом двох тисячоліть. Багатостраждальна мати, яка розділила із сином тернистий життєвий шлях, все милостива жінка, справедлива заступниця, світла, мудра, сповнена всеперемагаючої любові – такою постає Богородиця в проповідях, фольклорі, літературі, мистецтві.

Ангел (з гр.. вісник) – символ невидимих сил, що витають між Джерелом Життя і світом яви, реальністю; символом світла, доброго, духовного, того, що підноситься; символ вісника долі, Божої волі тощо [33, 16].

Слово-поняття ангел у значенні «посланець, вісник Бога», переосмислюючись, несе ідею досконалості, довершеності. Характерним у цьому плані є висловлення святителя Ігнатія Бренчанінова: «Ангели і душа називаються безплотними, оскільки вони є істотами витонченої натури, бо утвердили в собі благо передвіщати і бути нашими захисниками, що моляться за нас. Святі ангели та архангели предстають перед нами, відтворені на іконах у вигляді гарних юнаків, бо їхня зовнішня краса є образом їхньої невидимої духовної краси, а крила є символом швидкості у виконанні волі Божої». У загальновживаній мові слово-образ ангел (янгол) набуває значень:

1) захисник, заступник (бідних, скривджених тощо): А знаєш, Густочко, пан Борис для молодих женщин небезпечний чоловік! Так, що я буду твоїм добрим ангелом і заберу його від тебе;

2) красива, добра, лагідна людина (І.Франко); (переважно жінка, дитина):

Повік тебе я не забуду,

Бо ангел – щастя ти мені.

(Народна пісня);

3) зменшувально-пестливе ангелятко, ангеляточко – невинне дитя: Сироті бідні лежать голодні … спіть, ангелята, не знайте болю.

(П.Грабовський)

Узагальнені компоненти символічного значення – «захист», «мир», «злагода», «милосердя», «невинність», «краса», «доброта»; пор. також ангел-хоронитель у значенні «той, хто захищає, боронить» [11, 70].

За давніми уявленнями, кожна людина від народження отримує від Бога свого ангела-хранителя, який оберігає її аж до самої смерті.

Свята Трійця – це божественна триєдність Бога-Отця, Бога-Сина, Бога-Духа Святого.

«Це початок усього… Це абсолютна незмінність, абсолютна необхідність справжнього буття… Бог є Трійця, і ця істина не може бути вилучена з будь-якого принципу, не може бути пояснена будь-якою «достатньою» причиною, бо немає ні початку, ні причини, що передує Трійці» [33, 302].

Містична сутність Святої Трійці, на думку К.Г.Юнга, полягає в тому, що три особи – Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий – являють собою єдиного Бога. Давні натурфілософи вбачали в ній вияв трьох наявних у природі категорій – води, повітря, вогню. У більш широкому розумінні Свята Трійця символізує тримірність місця, часу і простору. «Трійця має у християн виключно чоловічий характер, а тому в несвідомому з’являється її