Лінгвопрагматичні стратегії збереження «лиця» мовця (на матеріалі персонажного мовлення у романі Дж. К. Роулінг «Harry Potter and the Order of the Phoenix»)

Дипломна робота

ЗМІСТ

АНОТАЦІЯ………………………………………………………………………4

ВСТУП……………………………………………………………………………6

РОЗДІЛ 1

ЛІНГВІСТИЧНА ВВІЧЛИВІСТЬ У КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ……………………………………………………………………………11

1.1. Мовленнєвий акт як одиниця комунікації…………………………11

1.2. Непрямі мовленнєві акти……………………………………………17

1.3. Поняття імплікації…………………………………………………...24

1.4. Принцип лінгвістичної ввічливості………………………………...30

Висновки до Розділу 1………………………………………………………….34

РОЗДІЛ 2

КОНЦЕПЦІЯ «ЛИЦЯ» П. БРАУН І С. ЛЕВІНСОНА………………………..36

2.1. Ситуації загрози «лицю» комунікантів…………………………….38

2.2. Стратегії збереження «лиця» співрозмовників…………………….43

2.3. Шляхи мінімізації актів, що загрожують втратою «лиця» ……….53

Висновки до Розділу 2…………………………………………………………..60

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЇ «ЛИЦЯ» МОВЦЯ НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ

ДЖ. К. РОУЛІНГ «HARRY POTTER AND THE ORDER OF THE

PHOENIX” ………………………………………………………………………61

3.1. Стратегії збереження «лиця» мовця. …………………………….61

3.2. Комунікативні наслідки недотримання мовцем стратегій

збереження свого «лиця» ………………………………………...64

3.3. Принципи взаємодії стратегій збереження «лиця» мовця

у дискурсі…………………………………………………………..81

Висновки до розділу 3………………………………………………………….87

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….88

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………93

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………..102

ВСТУП

Для сучасної лінгвістики характерним є інтерес до вивчення функціональних аспектів мови. Орієнтація на діяльнісний аспект мовлення є наріжним каменем прагматики. Вперше про цю дисципліну писав Чарлз Сандерс Пірс у ХIХ столітті. Прагматика зародилась у руслі логіко-філософських вчень, а потім стала частиною лінгвістики. Основи цієї науки були закладені в 1920-их роках Чарлзом Морісом [53]. Засновником лінгвопрагматики вважають філософа Л. Віттгенштейна, який розробив теорію «мовних ігор», що пов’язано з функціонуванням мови у процесі спілкування. Його послідовниками стали представники оксфордської та кембриджської філософсько-лінгвістичних шкіл Дж. Остін [44] та Г. П. Грайс [76]. У другій половині ХХ століття лінгвопрагматикою почали цікавитись дослідники країн Європи, зокрема С. Девіс [DAVIS, S. PRAGMATICS / S. Davis. – Oxford: Oxford Univesity Press, 1991. – 499 p.], Г. Ліч [82], Дж. Серль [53] та інші. Серед російських та українських науковців, які займалися вивчення прагматичних явищ, можна назвати Н. Д. Арутюнову [2], Є. В. Падучеву [46], В. В. Богданова [10], Г. Г. Почепцова [22], О. Г. Почепцова [47], О. Ю. Матюшенко [38], Ф. С. Бацевича [7] та інших.

Базовим у прагматичній теорії є поняття мовленнєвого акту та лінгвістичної ввічливості. На основі теорії мовленнєвих актів, розробленої Дж. Остіном, були встановлені функціональні моделі висловлювання, значення яких визначається не тільки семантикою висловлювання як такого, але й дією таких чинників як суб’єкти комунікації та ситуація спілкування. Складовими мовленнєвого акту є локутивний та ілокутивний акти і перлокутивний ефект, тобто вербальна і невербальна реакція слухача на висловлену в ілокутивному акті інтенцію мовця.

Традиційно мовленнєві акти поділяють на прямі та непрямі, останні характеризуються невідповідністю форми висловлювання інтенції мовця, яка виводиться слухачем в результаті інтерпретації ілокутивного акту на основі спільних фонових знань (як мовних так і немовних), законів комунікативної кооперації та декодування імпліцитних значень, закладених мовцем у висловлюванні.

Згідно з принципом мовленнєвої кооперації, розробленим Г. П. Грайсом [77], співрозмовники знаходяться у постійному процесі обміну ідеями та думками, намагаючись зрозуміти комунікативні цілі та інтенції один одного. Максими, конкретні правила реалізації принципу кооперації, можна назвати «скелетом» процесу спілкування, їх дотримання уможливлює передачу диктуму, в той час як необхідною умовою передачі модусу є дотримання принципів лінгвістичної ввічливості.

Принцип лінгвістичної ввічливості був розроблений Р. Лакофф [81] Дж. Лічем [83 ; 84]. Його основнй постулат – створення позитивної атмосфери спілкування з метою досягнення комунікативних цілей співрозмовників. Принцип ввічливості реалізується через втілення етикетних максим, що забезпечує сприятливий соціальний контекст спілкування. Одним із способів досягнення цього є бажання зберегти «лице» співрозмовника.

Концепція «лиця» у соціально-лінгвістичному розумінні терміну була впроваджена Е. Гофманом [71] і розширена П. Браун і С. Левінсоном, які ввели в лінгвістику поняття «позитивного та негативного лиця» [64].

П. Браун і С. Левінсон виділяють ряд ситуацій, коли «лице» співрозмовника знаходиться під загрозою втрати, що може призвести до зриву процесу комунікації, тому великого значення набувають стратегії збереження «лиця» мовця і слухача.

Наша робота присвячена дослідженню лінгвокомунікативних стратегій збереження «лиця» мовця, які дозволяють йому презентувати власний позитивний образ, що є одною із запорук успішності реалізації інтенцій і досягнення бажаного перлокутивного ефекту у процесі спілкування. Дослідження здійснюється на матеріалі роману Дж. К. Роулінг "Harry Potter and the Order of the Phoenix", п’ятої книги із серії бестселерів про хлопчика-чарівника. Вибір твору мотивується низкою чинників: художній дискурс Роулінг – це зразок сучасної літературної англійської мови, мова діалогів у романі максимально наближена до живого розмовного мовлення, романи письменниці характеризуються високою авторською культурою письма і багатством виразних мовних засобів [47].

Актуальність обраної теми дослідження обумовлена науковим інтересом до проблем прагма- та соціолінгвістики, необхідністю вивчення механізму реалізації принципу ввічливості і стратегій збереження «лиця» є основними детермінантами лінгвістичної поведінки комунікантів.

Зв'язок роботи з науковими програмами кафедри. Робота виконана у руслі наукових досліджень кафедри англійської філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, яка розробляє проблеми мовної комунікації, дискурсивного аналізу, лінгвістичної інтерпретації тексту, стилістики.

Мета роботи полягає у дослідженні прагматичої сутності концепції «лиця», виявленні прагматичних особливостей стратегій збереження «лиця» мовця та розкритті їх функцій у ситуаціях міжособистісного спілкування персонажів роману Дж. К. Роулінг "Harry Potter and the Order of the Phoenix".

Досягнення поставленої у роботі мети вимагає вирішення таких завдань:

· розглянути теорію мовленнєвих актів, концепцію лінгвістичної ввічливості та концепцію «лиця»;

· систематизувати ситуації загрози «лицю» слухача і мовця;

· вивчити принципи мінімізації наслідків створення загрози «лицю» комунікантів;

· розробити типологію стратегій збереження «лиця» мовця;

· проаналізувати принципи взаємодії зазначених стратегій у дискурсі.

Об’єктом дослідження є поняття «лиця» у контексті англомовного соціуму, відображеного у авторському дискурсі Дж. К.