Past Continuous "I was wondering"; розмовне кліше "What d’you reckon?"). Мовець також повинен применшити власну значимість та перебільшити роль адресата (відкинути адресований йому комплімент).
2. Центральна стадія містить виправдання, обґрунтування або аргументи мовця ("I’ve tried everywhere but can’t get one "), покладання надії на співрозмовника ("You’re the only person I can turn to ") тощо.
3. Фінальна стадія включає передчасну подяку, обіцянку або компліменти ("I knew you would say yes. You’re an angel!").
Як приклад, Майкл МакКарті та Роланд Картер [66] наводять діалог – уривок з австралійської мильної опери "Сусіди" ("Neighbours"):
Clarrie: So I said to him, forget your books for one night, throw a party next weekend.
Helen: A party at number 30! What will Dorothy say about that?
Clarrie: Well, what she doesn't know won't hurt her. Of course, I'll be keeping my eye on things, and (SIGNAL OF OPENING) that brings me to my next problem. (EXPLAIN PROBLEM) You see, these young people, they don't want an old codger like me poking my nose in, so I'll make myself scarce, but I still need to be closer to hand, you see. So, (ASK FAVOR) I was wondering, would it be all right if I came over here on the night? What d'you reckon?
Helen: Oh, Clarrie, I...
Clarrie: Oh (MINIMIZATION) I'd be no bother. (REINFORCE EXPLANATION) It'd mean a heck of a lot to those kids.
Helen: All right.
Clarrie: (THANK WITH BOOST) I knew you'd say yes. You're an angel, Helen.
Helen: Ha! (laughs)
Кінцевою метою мовця є уникнення нав'язування слухачеві, досягнення мети без загрози «втратити лице». Чим більше мовець відчуває, що він нав'язується, тим шанобливішим буде його мовленнєвий акт [68].
§ Стратегія непрямого вираження інтенції базується на використанні непрямих висловлювань [64]. Мовець уникає нав'язування, використовуючи висловлювання, які імпліцитно передають зміст. Наприклад, говорячи "Wow, it’s getting cold in here!", мовець натякає, що було б добре, якби адресат зачинив вікно або включив термостат.
Запропоновані П. Браун і С. Левінсоном стратегії збереження «лиця» слухача [64] можна подати у форматі таблиці:
Таблиця 2.2
Стратегії лінгвістичної ввічливості
для збереження «лиця» слухача (за П. Браун і С. Левінсоном)
Стратегії лінгвістичної ввічливості
Стратегії позитивної ввічливості.
Збереження «позитивного лиця» слухача:
- зацікавлення потребами,
інтересами співрозмовника
- використання маркерів
солідарності або рівності
- оптимістичне налаштування
- заохочення до дії як адресата, так і адресанта
- пропозиція або обіцянка
- перебільшена зацікавленість у справах співрозмовника
- уникнення незгоди
- жарти | Стратегії негативної ввічливості.
Збереження «негативного лиця» слухача та уникнення нав'язування:
- використання непрямих мовленнєвих актів
- використання ухильних висловлювань
- використання заперечувальних форм з наміром отримати позитивну відповідь
- зменшення ступеня нав'язування
- використання безособових структур
- вибачення
- використання займенників у формі множини
Стратегії непрямого вираження інтенції. Уникнення нав'язування:
- використання висловлювань, які імпліцитно передають зміст (натяки)
- непрямі мовленнєві акти |
Ситуації застосування стратегії прямого вираження інтенції:
- відсутність зменшення «загрози лицю» слухача:
а) невідкладність питання
б) потреба бути почутим
в) цілеспрямованість мовця
г) невелике бажання "зберегти лице" слухача
д) виконання акту, що загрожує втратою «лиця», в інтересах адресата
- імплікативне або ситуативне зменшення «загрози лицю»:
а) привітання
б) пропозиція
Виокремлені П. Браун та С. Левінсоном стратегії сприяють збереженню «лиця» адресата.
У розвиток тези П. Браун і С. Левінсона [64] про те, що спілкування неминуче ставить під загрозу лице як слухача, так і мовця, розглянемо стратегії, які, на нашу думку, дозволяють зберегти «лице» мовця. Їх можна віднести до чотирьох категорій: дотримання максим «Принципу кооперації» П. Грайса, дотримання норм і правил соціального етикету, оцінка мовцем комунікативної ситуації та самооцінка і спосіб вираження інтенції мовця.
Зберегти «лице» мовця дозволяє насамперед дотримання максим кооперативного принципу П. Грайса [77]:
1) максима якості інформації. Мовець повинен надавати істинну інформацію і аргументовані оцінки. Безпідставна та неправдива інформація створюють загрозу викриття, мовець може зажити слави пліткаря, нерозумної або непрофесійної людини.
2) максима повноти інформації. Висловлювання не повинно містити зайвої інформації, яка не стосується мети спілкування. Дотримання цієї максими дозволяє мовцю уникнути звинувачень у невмінні зосередитись та логічно організувати своє мовлення
3) максима релевантності. Слід уникати відхилення від теми, нав’язування своїх інтересів слухачеві. Цілком очевидно, що реальний процес спілкування не будується виключно навколо однієї теми: для реального мовленнєвого акту характерні часті переходи від однієї теми до іншої, спричинені зміною напрямку розмови, що викликано суб’єктивними факторами або зовнішніми чинниками. Тим не менше, дотримання максими релевантності має першочергову важливість саме для збереження «лиця», контакту з співрозмовником і досягнення комунікативних цілей.
4) максима способу викладення інформації. Порушення цієї максими загрожує низкою негативних наслідків – від створення враження про бідність мови та розумову обмеженість мовця до підозр у шахрайстві та обмані.
Оскільки людина є істотою суспільною, то і її повноцінне життя неможливе поза життям громади. Для збереження власного «лиця» людина повинна зважати на норми та форми поведінки, прийняті суспільстві. У сучасному розумінні “етикет система регламентованих суспільством принципів поведінки і відносин, які, як правило, ритуалізовані, носять канонічний характер” [3 : 260], або “сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішні прояви відносин між людьми (поведінку з оточуючими, форми звертання і привітань, поведінку в громадських місцях, манери тощо” [54 : 429]. Для того “щоб функціонувати як єдине ціле, як складна соціальна система, суспільство встановлює такі рамки поведінки індивідів, в яких поведінка стає типовою для всіх членів колективу” 35 : 212. Як справедливо відзначають дослідники етикетних виразів, “бути ввічливим означає виявляти доброзичливість, люб’язність, уважність, чемність” 93 :