Мовець намагатиметься збалансувати такі чинники [64]:

1. бажання передати зміст, ризикуючи зумовити акт, що загрожує втратою «лиця»;

2. прагнення досягти ефективності мовленнєвого акту або нагальна потреба здійснити мовленнєвий акт;

3. бажання «зберегти лице» слухача..

У більшості ситуацій спілкування, де третій чинник є важливішим, ніж другий, мовець намагатиметься зменшити «загрозу лицю» слухача.

Більша ймовірність втрати «лиця» зумовлює використання більш ефективних компенсаторних тактик. Якщо загроза втрати «лиця» надто велика, мовець може прийняти рішення відмовитися від мовленнєвого акту взагалі.

Існує інший принцип вибору стратегії. Нижче наведені стратегії, розташовані по мірі зростання рівня небезпеки акту, що загрожує «втратою лиця». Чим небезпечніший акт, тим більша ймовірність, що мовець використає наступну з перерахованих стратегій [64].

1. Компенсаторна дія відсутня:

o стратегія прямого вираження інтенції; не залишає шансів слухачеві мінімізувати акт, що загрожує втратою «лиця»

2. Позитивна компенсаторна дія:

o мовець задовольняє ряд бажань слухача, необов'язково пов'язаних з актом, що загрожує втратою «лиця»:

§ проявляючи інтерес до слухача;

§ вказуючи на наявність у них спільних інтересів;

§ шукаючи згоди;

§ виражаючи симпатію / співчуття.

3. Негативна компенсаторна дія:

o мовець задовольняє бажання слухача уникнути зазіхань на власну приватність (бажання, яке прямо ставиться під загрозу через необхідність здійснити комунікативний акт):

§ використовуючи конвенціональні непрямі мовленнєві акти;

§ мінімізуючи ступінь нав'язування;

§ просячи вибачення;

§ проявляючи шанобливе ставлення.

Це передбачає, що справа важлива настільки, що мовець змушений потурбувати слухача.

4. Непряме вираження інтенції:

o мовець має можливість уникнути відповідальності, оскільки мовленнєвий акт, що загрожує втратою «лиця», може бути довільно інтерпретований слухачем.

5. Не виконувати акт, що загрожує втратою «лиця».

Формули ввічливості (як і будь-який мовленнєвий акт) виражають певний тип відносин між мовцем і адресатом, а, отже, можуть мати різний вплив на останнього [78 : 189]. Наприклад, ми можемо звернутись до незнайомої людини, яка сидить поруч з нами на лекції у такий спосіб: "You couldn't let me have a bit of paper by any chance, could you?". У розмові з близькою людиною ми використаємо іншу, більш пряму формулу: "Give me a sheet of paper, fathead!".

Якщо мовець і слухач по-різному розуміють характер власних відносин, вони, скоріш за все, неоднозначно сприйматимуть стратегії ввічливості, які застосовує мовець, оскільки вони передають саме його оцінку стосунків. Ця функція, а саме імплікація найбільш прийнятних для обидвох сторін стосунків між мовцем та адресатом, лежить в основі категорії лінгвістичної ввічливості. [78 : 189].

На відміну від пресупозицій, зокрема прагматичної пресупозиції, яка базується на імплікації пропозицій, спільних для мовця і слухача, феномен ввічливості, зазвичай, працює в іншому напрямку [78 : 192]. Так, лінгвістична ввічливість у прикладі "You couldn't let me have a bit of paper by any chance, could you" видається явно надмірною. "Fathead" у вищенаведеному прикладі є порушенням принципу економії зусиль і, в той же час, як конвенціональна формула образи, є маркером стратегії лінгвістичної ввічливості, оскільки сигналізує близькість співрозмовників [78 : 192].

Більшість висловлювань, фактично, являють собою компроміс між економією зусиль та наданням переваги більш складним у структурному відношенні стратегіям. [78].

Однією з характерних рис спілкування є така закономірність: більш «економні» висловлювання використовуються у розмові добре знайомих один з одним мовця і адресата, а більш розгорнуті - у мовленні малознайомих співрозмовників. Наприклад, прохання дати аркуш паперу має менший ступінь нав'язування при зверненні до близької людини, брата або сестри, ніж при зверненні до незнайомої людини. В останньому випадку компенсаторні стратегії спрямовані на мінімізацію ефекту нав'язування [78 : 193].

Отже, адресуючи прохання співрозмовнику, мовець використовує компенсаторні і, відповідно, менш економні лінгвістичні формули, особливо якщо співрозмовники малознайомі один з одним.

При виборі стратегій ввічливості слід звертати увагу на три соціологічні чинники [64]:

1. соціальна дистанція між сторонами (симетричні відносини):

- слід розрізняти близьку людину (родича або друга) і малознайому людину, яка може мати однаковий з мовцем соціальний статус, але між ними зберігається соціальна дистанція;

- акти, що загрожують втратою «лиця» залежать від соціальної дистанції між співрозмовниками;

- мовець може застосувати більш економні стратегії позитивної ввічливості або віддати перевагу стратегії позитивної перед стратегією негативної ввічливості, розмовляючи з близькою людиною;

2. владні відносини (асиметричні відносини):

- ми змушені спілкуватися по-іншому з людьми, вищими за статусом;

наприклад, якщо викладачеві заважає гамір у сусідньому приміщенні, він може попросити тих, хто там знаходиться поводитися тихіше, але форма його звертання буде залежати від особистості співрозмовника:

o якщо це студенти, він використає стратегію прямого вираження інтенції, щоб запевнитися, що його слова зрозуміли однозначно ("Stop talking so loudly!");

o якщо це колеги по роботі, він покладатиметься на спільні інтереси та взаєморозуміння, використовуючи стратегії позитивної ввічливості або непряме прохання про тишу ("I’m working on a lecture and it’s really hard to concentrate with all this noise");

o якщо це керівники факультету, він промовчить або ж вибачиться за втручання. Акт, що загрожує втратою «лиця» не відбудеться;

3. cтупінь нав'язування. Акти, що найбільше загрожують втратою «лиця»:

o деякі форми нав'язування є сильнішими, ніж інші. Сюди відносять вимоги (demands), вони супроводжуються використанням більшої кількості компенсаторних формул, які мінімізують високий ступінь нав'язування.

Форми лінгвістичної ввічливості дуже часто залежать від дистанції між співрозмовниками, від якості їхніх відносин. Загальновідомо, що не прийнято розмовляти з людиною, з якою ви щойно познайомились, так само, як з тою, яку ви знаєте багато років [78].У кожного з нас існує уявлення про те, як нам спілкуватися