Вирішуючи, яку компенсаторну формулу обрати для того чи іншого мовленнєвого акту, ми приймаємо до уваги рівень "нав'язування" в межах того, що нам потрібно досягти, та будь-яку соціальну дистанцію і стосунки між нами та співрозмовником [78 : 194]. Таким чином, концепція «лиця» П. Браун та С. Левінсона тісно пов'язана з «почуттям власної гідності» (або «самоповаги»), яка властива усім людям. У більшості випадків наше «лице» може бути під загрозою. Прохання про аркуш паперу, про завершення доповіді на конференції, нарікання на погане самопочуття або навіть запитання про час – це все ставить під загрозу наше «лице» та «лице» співрозмовника. То ж будь-які мовні акти у більшості випадків супроводжуються використанням компенсаторних формул, щоб компенсувати потенційну загрозу втрати «лиця» і, таким чином, задовільнити потреби співрозмовників [78 : 195]. Іншими словами, ми можемо просто попрохати «зайвий» аркуш паперу, вибачитися, що турбуємо, вжити формулу, яка підкреслить нашу соціальну рівність з співрозмовником або виразить співчуття, чи використати жарт, щоб налагодити дружні стосунки.

Вирішуючи, яку стратегію ввічливості обрати, мовець зважує конкретні переваги кожної з них [64].

. Пряме вираження інтенції:

- несе загрозу соціального тиску, однак мовець створює образ прямої, відвертої, чесної людини, що дозволяє йому уникнути звинувачень у намаганні маніпулювати співрозмовником;

- зводиться до мінімуму загроза бути неправильно зрозумілим.

Позитивна ввічливість:

- є декларацією мовцем однакового статусу з слухачем мінімізує загрозу втрати «лиця»;

o критика виглядає не такою гострою, якщо подається як дружня

- якщо мовець позиціонує себе таким, що виконує запропоновану дію разом зі слухачем, це також зменшує потенційну загрозу втрати «лиця» (“Let’s get on with dinner” to a husband in front of the TV).

Негативна ввічливість:

- допомагає уникнути нав'язування шляхом дотримання соціальної дистанції і уникнення прояву надто фамільярного ставлення до адресата;

- є формою виявлення поваги у разі усвідомлення, що мовець обмежує свободу дій слухача ("I don't mean to bother you, but can I ask a quick question?");

- виявляє пошану до слухача; мовець визнає, що може нав'язуватися і теоретично спричини акт, що загрожує втратою «лиця». ("I don't mean to bother you, but can I ask a quick question?").

Непряме вираження інтенції:

- створює образ мовця як тактовної, ненав'язливої людини;

- дозволяє мовцю уникнути відповідальності мовця за потенційну можливість інтерпретації слухачем його висловлення як такого, що загрожує втратою «лиця»;

- надає адресату можливість виявити уважне ставлення до мовця, оскільки вона (стратегія) фактично випробовує почуття слухача до адресанта.

o якщо мовець бажає, щоб слухач зачинив вікно, він може сказати "It's cold in here". Якщо слухач відреагує на цей акт, що потенційно загрожує втратою «лиця», відповідаючи "I will shut the window", і закриє вікно, він мінімізує акт нав'язування, що дозволить мовцю зберегти «лице».

Відмова від акту, що загрожує втратою «лиця»:

- виключає можливість нав'язування мовцем своєї волі, поглядів, думок слухачеві; однак мовець, в той же час, не досягає необхідного прагматичного результату.

Висновки до Розділу 2

Поняття лінгвістичної ввічливості пов'язане з концепцією «лиця» Е. Гофмана. «Лице» – це представлення власної особи перед іншими в світлі, вигідному для конкретної людини. Існують поняття «позитивного та негативного лиця». Дію, яка може зашкодити позитивному іміджу слухача або мовця називають «актом, що загрожує втратою лиця». Виділяють ряд ситуацій, коли «лице» комунікантів знаходить під загрозою втрати.

Стратегії лінгвістичної ввічливості покликані зберегти «лице» мовця або слухача. Збереженню «лицю» слухача, на думку П. Браун та С. Левінсона, сприяє дотримання чотирьох типів стратегій: прямого вираження інтенції, негативної ввічливості, позитивної ввічливості та непрямого вираження інтенції. До основних стратегій збереження «лиця» мовця, на нашу думку, належать: стратегії дотримання комунікативного принципу П. Грайса, дотримання норм і правил соціального етикету, адекватна оцінка мовцем комунікативної ситуації та самооцінка і спосіб вираження інтенції.

Мовленнєві акти можуть загрожувати «лицю» обох комунікантів, тому раціональні співрозмовники намагаються мінімізувати акт, що загрожує втратою «лиця», або уникають його. Вибір компенсаторної стратегії залежиться від рівня загрози втрати «лиця». У розмові з малознайомими людьми застосовуються більш розгорнуті висловлювання. При виборі стратегії, комуніканти беруть до уваги соціальну дистанцію, владні відносини між ними та ступінь нав'язування. Якщо загроза втрати «лиця» надто сильна, мовець може відмовитися від виконання мовленнєвого акту.

РОЗДІЛ 3

МОВЛЕННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТВОРЕННЯ «ЛИЦЯ» МОВЦЯ

3.1. Стратегії збереження «лиця» мовця

Важливим елементом комунікації є дотримання правил мовленнєвого етикету – прийнятої у суспільс-тві системи стійких норм спілкування для встанов-лення мовленнєвого контакту співбесідників відповідно до їхніх соціальних ролей. Мовленнєвий етикет, або лінгвістична ввічливість тісно пов'язані з поняттям «лиця». Концепція «лиця» Е. Гофмана у подальшому розроблялась П. Браун та С. Левінсоном, які ввели поняття «позитивного та негативного лиця».

«Позитивне лице» – це достойний схвалення, позитивний образ, на який претендують комуніканти у процесі мовленнєвої взаємодії [64]. «Негативне лице» – це «територія», особистий простір мовця, його час, «оболонка» (тіло і одяг), майно, інформаційний / когнітивний простір (сукупність думок, відчуттів, інформації), якими володіє індивід і зазіхання на які сприймаються ним негативно [70].

Недружня мовленнєва дія по відношенню до співрозмовника називається актом, що загрожує втратою «лиця» [71]. Крім того, будь-який мовленнєвий акт може тою чи іншою мірою загрожувати «лицю» як адресата, так і самого мовця. Наприклад, «позитивному лицю» адресата можуть загрожувати критика, докір, насмішка, а «позитивному лицю» мовця – самокритика, визнання помилки або вибачення.

Що стосується негативного «лиця» адресата, то тут як загрози можуть виступати, наприклад, «нескромні