Інтенція (лат. intentio устремління, бажання) комунікативна комуніка-тивний намір адресанта (осмислений чи інтуїтивний), певним чином, виражений у висловлюванні.

Комісив (англ. commission доручення), або промісив (англ. promise обіцянка) тип мовленнєвого акту, ілокутивною метою котрого є зобов’язання адресанта до дії у майбутньому, якої очікує від нього адресат, і адресант виступає гарантом реальності обіцяного.

Комунікативний акт – акт мовленнєвої взаємодії між суб’єктами спілкуван-ня, у процесі якого вирішуються комунікативні завдання; сукупність мовленнєвих актів, які здійснюються комунікантами назустріч один одному.

Комунікативна компетенція сукупність знань про спілкування у різноманітних умовах, а також знань принципів, правил, постулатів і конвенцій спілкування, умінь їх ефективного застосування в ролі адресанта й адресата.

Комунікативна стратегія сукупність теоретичних ходів спілкування, завчасно спланованих, які реалізуються у комунікативному акті для досягнення конкретної мети.

Констатив (англ. constatе – констатувати) – тип мовленнєвого акту, ілокутивною метою котрого є стверджування факту об’єктивної (чи такої, яка вважається об’єктивною) дійсності.

Локутивний акт – один з трьох конституентів мовленнєвого акту, пов’язаний із вкладенням у висловлювання певного смислу, тобто встановленням зв’язку висловлювання з дійсністю.

Максими спілкування правила ведення кооперативного діалогу, які виділяються в межах Принципу кооперації Ґрайса: максима повноти інформації (кількості), максима якості інформації (істинності), максима доречності, максима манери.

Мовленнєвий акт – цілеспрямована мовленнєва дія, цілісність якої створюють акти локуції, ілокуції і перлокуції.

Мовленнєвий акт непрямий – акт висловлювання, у якому комунікативний намір адресанта виражений опосередковано й інтенція адресанта вгадується адресатом на підставі імплікатур дискурсу.

Мовленнєвий акт прямий – акт висловлювання, у якому комунікативний

намір адресанта виражений буквально засобами повідомлення.

Мовленнєвий етикет озвучена складова частина етикету в цілому; сукупність культурно (національно та соціально) зумовлених сценаріїв комунікативної поведінки (фреймів), які складаються зі стереотипних формул.

Мовна компетенція – знання учасниками комунікативного акту мови (мовного коду) на фоно-фонологічному, семантичному (лексичному і граматичному) і структурно-синтаксичному рівнях, тобто правил, за якими формуються правильні мовні конструкції.

Перлокуція (лат.per – префікс, що означає підсилення, і англ. locution мовний зворот, вислів), перлокутивний акт – один із трьох конституентів мовленнєвого акту, який відображає очікувані чи досягнуті результати здійсне-

ного мовленнєвого акту.

Перформатив (лат. performo – дію) – своєрідний тип мовленнєвих актів з певними граматичними та лексикологічними особливостями, в яких дія, названа дієсловом-присудком, еквівалентна вчинку, оскільки має чіткі наслідки, і не може бути оцінена в межах категорій істинності/неістинності.

Постулати спілкування – складові максим спілкування.

Прагмалінгвістика (грец. pragma, pragmatos – діло, справа, дія) –лінгвістична дисципліна, яка охоплює сферу функціонування мови у реальних процесах комунікації, де значення висловлювань є невід’ємними від ситуації спілкування і визначаються через комунікативну мету партнерів КА.

Прагматичні аспекти спілкування – аспекти пов’язані з впливом суб’єктів спілкування один на одного за допомогою різних засобів, найголовнішими серед яких є мовні.

Принцип ввічливості, етикетності – найзагальніші вимоги до учасників спілкування, які втілюють практичні рекомендації як створити приязну атмосферу, зародити добрі стосунки серед учасників комунікативного акту з метою піднесення ефективності в міжособистісній комунікації.

Принцип кооперації – неекспліцитна угода вимог раціонального спілкування.

Реквестив (англ. request просити) тип директивного висловлювання, що охоплює комунікативно-інтенційний зміст прохання. Детермінантами реквестивності є наявність елемента “просити” або етикетне кліше.

Теорія мовленнєвих актів – логіко-лінгвістична теорія, яка вивчає мовленнєвий акт як одиницю мовленнєвої діяльності.

Формули мовленнєвого етикету (ФМЕ), етикетні кліше, висловлювання ввічливості – усталені стереотипні вирази, які не виникають щоразу в кожному МА, а відтворюються як застиглі мовленнєві зразки, що відклалися і зберігаються в нашій свідомості для використання у різних соціально-комунікативних ситуаціях.

Додаток Б

Ситуації загрози негативному «лицю» мовця

(за П. Браун і С. Левінсоном)

Додаток В

Ситуації загрози негативному «лицю» слухача

(за П. Браун і С. Левінсоном)

Додаток Ґ

Ситуації загрози позитивному «лицю» мовця

(за П. Браун і С. Левінсоном)

Додаток Д

Ситуації загрози позитивному «лицю» слухача

(за П. Браун і С. Левінсоном)

Додаток Е

Стратегії збереження «лиця» слухача

(за П. Браун і С. Левінсоном)

Продовження додатка E

Додаток Ж

Стратегії збереження «лиця» мовця

Додаток З

Статистика випадків недотримання стратегій збереження «лиця» мовця у художньому дискурсі роману Дж. К. Роулінг

“Harry Potter and the Order of the Phoenix”