Why don’t you be quiet?

It might help if you shut up.

We’d all be better off if you’d just pipe down a bit.

До цього класу входять також численні приклади, що не мають спільної форми, але у відповідних контекстах можуть виступати непрямими проханнями:

You are standing on my foot.

I can’t see the movie screen while you have your hat on.

Група 6. Речення, в яких один один з наведених вище елементів входить до складу іншого; а також речення, в яких експліцитне спонукальне ілокутивне дієслово вставлене в один зі вказаних вище контекстів:

Would you mind awfully if I asked you if you could write me a letter of recommendation?

Might I ask you to take off your hat?

I would appreciate if you could make less noise.

Теорія непрямих мовленнєвих актів активно розробляється як зарубіжними, так і вітчизняними лінгвістами, такими як Г. Г. Почепцов [22 ; 45], Ф. С. Бацевич [5; 6; 8], М. М. Бахтін [4]. В Україні це питання досліджує, зокрема, Н. Ф. Гладуш. Усі непрямі мовленнєві акти є різними формами непрямої комунікації, які не можна звести до однієї моделі [31]. Дійсно, залежно від принципу, покладеного в основу класифікації, говорять про різні типи непрямих мовленнєвих актів. Непрямі мовленнєві акти класифікують відповідно до способу їх здійснення (конвенціонально і неконвенціонально здійснювані непрямі мовленнєві акти), типу зв’язку прямого і непрямого значення (дериваційні та алюзивні непрямі мовленнєві акти), ступеня опосередкованості (висловлювання з першим та другим ступенем опосередкованості), розуміння їх ілокутивного змісту (непрямі акти, значення яких пов’язане з комунікативними і трансформаційними преформаціями).

Залежно від способу здійснення непрямих мовленнєвих актів, розрізняють конвенціонально і неконвенціонально (конверсаціонально) здійснювані непрямі мовленнєві акти. Розгляд непрямих мовленнєвих актів у аспекті конвенціональності / неконвенціональності дозволяє говорити про непрямий смисл деяких висловлювань як результат (чи процес) дії соціокультурних конвенцій: закріплення певної функції за окремими висловлюваннями завдяки традиційності їх вживання, своєрідної домовленості між учасниками комунікативної мовленнєвої діяльності [14 : 25]. Таке розуміння конвенціональності передбачає не тільки наявність мовних засобів із закріпленими значеннями і функціями, але й їх відповідність певній сукупності стосунків, які виникають у ситуаціях їх вживання [31].

Аналіз непрямих мовленнєвих актів у плані конвенціо-нальності дає змогу говорити про два типи актів. Один із них складають непрямі висловлювання, котрі легко розпізнаються як такі, що мають непряме значення, при цьому для розуміння вони майже не потребують підтримки з боку контексту, є ритуальними і етикетно-закріпленими формами спілкування.

Друга група непрямих мовленнєвих актів – неконвенціональні. Ідентифікація їх значення часто стає результатом сукупності факторів: пропозиціонального змісту висловлювання, знання особливостей ситуації спілкування, індивідуальних характеристик мовця та адресата, пресупозиційних факторів, а також загальних знань комунікантів.

Ф. Бацевич слушно відзначає: “Зміст прямих мовленнєвих актів виформовується значеннями одиниць мовного коду, які недвозначно вказують на комунікативні наміри адресанта. Тобто адресат не повинен звертатись до імплікатур дискурсу, “вичитувати” приховані наміри мовця. Смисл непрямих мовленнєвих актів не дорівнює значенню одиниць мовного коду, які ці мовленнєві акти формують. “Декодуючи” їх, адресат повинен спиратись на імплікатури дискурсу. У разі несформованості або недостатньої сформованості комунікативної компетенції адресат має труднощі у розпізнанні непрямих мовленнєвих актів та в їх декодуванні” 7 : 230-231.

Непрямі ілокуції є комунікативно ефективнішими, ніж прямі, тому що імпліцитні прохання у формі питань, категорія модальності, умовні речення, негативні пропозиції сприяють реалізації стратегії натяку.

Адресант часто навмисне виражає свій комунікативний намір нечітко, залишаючи слухачеві право вибору, для “пом’якшення прохань, питань і зауважень або для того, щоб сказати адресату неприємне, уникнувши неприємних наслідків для себе” [2 : 332].

1.3. Поняття імплікації

Поняття імплікації тісно пов’язане з поняттям прагматичної структури тексту. Беручи до уваги те, що кожне висловлювання характеризується не тільки формальними і семантичними параметрами, але й параметрами прагматичними, слід звернути увагу не тільки на синтаксичну і семантичну структуру, але й на структуру прагматичну як окремий аспект загальної структури тексту [25 : 36].

Термін «імплікація» належить Г. П. Ґрайсу. У стислому вигляді теорію мовленнєвої кооперації Ґрайса можна подати таким чином: у спілкуванні адресант і адресат постійно залучені до інтерпретації (переважно підсвідомої) того, яких цілей прагне досягти кожен із них, кажучи те чи інше, і при цьому дотримуються кооперативного принципу – неекспліцитної угоди про дотримання вимог раціонального спілкування.

«Принцип кооперації» та його постулати відіграють головну роль у концепціях дослідника. Г. П. Ґрайс систематично вивчає випадки у яких те, що оповідач має на увазі, відрізняється від того, що він говорить, що дає йому змогу визначити 3 основні види імплікації: конверсаційна, умовна і пресуппозиція [68 : 329].

Імплікація мовного спілкування, або конверсаційна імплікація (conversational implicature [68 : 311]) безпосередньо пов'язана з певними загальними характеристиками мовного спілкування. Г. П. Ґрайс стверджує, що у повсякденній ситуації людський діалог може видатися послідовністю непов'язаних між собою реплік, але він не є таким, оскільки у цьому випадку він не був би осмисленим. Переважно, діалог – це спільна діяльність співрозмовників, де кожен певною мірою визнає загальну для них обох мету (ціль), або, принаймні, «напрямок» діалогу. Така мета або напрямок можуть бути закладені з самого початку (наприклад, пропозиція теми для обговорення) або виявляються в процесі спілкування; мета може бути чітко визначена, але іноді буває настільки незрозумілою, що у співбесідників є повна «свобода слова» (як при випадковій розмові) [19]. У будь-якому випадку, на кожному кроці діалогу деякі репліки виключаються як комунікативно недоречні. Тим самим