«Позитивне лице» пов'язане з почуттям власної гідності, в той час як «негативне лице» пов'язане з певною свободою дій [70]. Два аспекти «лиця» складають основу будь-якої соціальної взаємодії в той час як дотримання принципу кооперації є основою успішності мовленнєвого акту [68].

Дія, яка спрямована на зашкодження «лицю» слухача, називається «актом, що загрожує втратою лиця» [71]. Акти, що загрожують втратою «лиця», – це акти, які за своєю суттю завдають шкоди «лицю» адресата або ж мовця у випадку, коли їх поведінка не відповідає очікуванням і бажанням співрозмовників [69]. Більшість таких актів – вербальні, проте, вони також можуть реалізуватися паралінгвістичними засобами, зокрема інтонацією, та невербально. З висловлюванням завжди пов'язаний як мінімум один акт, що загрожує втратою «лиця» [64].

Згідно з концепцією П. Браун / С. Левінсона будь-який мовленнєвий акт може тою чи іншою мірою загрожувати «лицю», причому як адресата, так і самого мовця. Наприклад, «позитивному лицю» адресата може загрожувати критика, докори, насмішка, сарказм, образа, а «позитивному лицю» мовця - самокритика, визнання помилки або вибачення. З останнім не згоден Р. Ратмайр, який вважає, що тільки той, хто просить вибачення за серйозний вчинок, втрачає авторитет, визнаючи таким чином свою провину, вибачення ж за дріб'язкову помилку сприяє позитивному образу не тільки адресата, але й самого мовця [49].

Таким чином, учасники комунікації знаходяться в стані постійного «захисту» та утвердження власного позитивного образу.

2.1. Ситуації загрози «лицю» комунікантів

«Негативне лице» ставиться під загрозу, коли індивід не уникає або не збирається уникати зазіхання на свободу дій співрозмовника [64]. Це може завдавати шкоди як мовцю, так і слухачу і спонукає одного зі співрозмовників нав'язувати свою волю іншому. Іншими словами, свобода вибору та дії обмежується, коли «негативне лице» ставиться під загрозу.

До ситуацій створення загрози «негативному лицю» слухача відносяться такі:

§ мовленнєвий акт, який визначає або забороняє майбутні дії слухача, створює певний тиск на нього, тож слухач змушений вирішувати, чи виконувати йому вказану дію. Сюди відносять накази, вимоги, припущення, поради, нагадування, застереження тощо;

§ мовленнєвий акт, що виражає оцінку мовцем слухача, його поведінки або речей, які йому належать. Сюди відносять компліменти, висловлення захоплення або заздрості, сильних негативних почуттів стосовно слухача (ненависть, злість тощо). Один і той самий мовленнєвий акт може сприйматися позитивно або негативно в залежності від статусу мовців, стосунків між ними, способу висловлення. Наприклад, комплімент, який за визначенням є елементом позитивної ввічливості і спрямований на створення «позитивного лиця» слухача може сприйматися останнім негативно і загрожувати його лицю, якщо слухач або оточуючі не вважають комплімент доречним, а мовця таким, що має право висловлювати компліменти тощо. Вже сам факт прийняття компліменту ставить слухача у певну залежність від мовця і зобов'язує його спілкуватись з мовцем, що не завжди може бути бажаним для слухача;

§ мовленнєвий акт, що виражає певну позитивну майбутню дію мовця по відношенню до слухача. Таким чином, на слухача накладається зобов'язання відмовитись або прийняти такий акт, отже, теоретично, створюються стосунки заборгованості слухача перед мовцем, наприклад, пропозиція, обіцянка тощо.

До ситуацій створення загрози «негативному лицю» мовця відносяться:

- вираження подяки;

- прийняття подяки або вибачення;

- перепрошення;

- прийняття пропозиції;

- реакція на порушення слухачем соціального етикету;

- вимушені дії мовця.

Список перерахованих ситуацій залишається відкритим.

«Позитивне лице» може бути під загрозою втрати, якщо співрозмовники не турбуються про почуття і бажання одне одного [64]. Акти, що загрожують втратою «лиця», також можуть стосуватись як мовця, так і слухача.

До ситуацій створення загрози «позитивному лицю» слухача відносяться такі:

§ мовленнєвий акт, що виражає негативну оцінку мовцем «позитивного лиця» співрозмовника. Несхвалення може бути виражене двома способами:

* мовець прямо або імплікативно вказує співрозмовнику на те, що його, слухача, особисті речі, бажання або риси характеру не викликають схвалення;

* мовець виражає несхвалення, стверджуючи або натякаючи, що слухач неправий, нераціонально мислить або введений в оману

[64]. Cюди відносять висловлювання несхвалення (образи, звинувачення, скарги), непогодження, заперечення;

§ мовленнєвий акт, що виражає байдужість мовця по відношенню до збереження адресатом «позитивного лиця» також може мати декілька способів реалізації:

* адресат стурбований або заляканий мовцем. Сюди відносять, наприклад, надмірно емоційні висловлювання мовця;

* мовець підкреслює, що у нього інші цінності, ніж у співрозмовника, наприклад, висловлювання неповаги, обговорення тем, які неприпустимі в загальному або в певному контексті, насмішка тощо;

* мовець демонструє навмисне нехтування настроєм співрозмовника, наприклад, приниження слухача або самовихваляння мовця;

* мовець збільшує ймовірність здійснення акту, що загрожує втратою «лиця», виносячи на обговорення теми-табу, наприклад, питання політики, раси, релігії тощо;

* мовець демонструє байдужість до позитивних намірів слухача, що найчастіше проявляється в явній некооперативній поведінці, наприклад, перебивання, non sequitur (з лат. - "нелогічні висновки") тощо;

* мовець навмисно або випадково звертається до слухача в образливий спосіб. Це здебільшого трапляється при неправильному використанні термінів звертання до людей страшого віку, іншої статі або вищого соціального статусу, наприклад, звертання до незнайомих або старших людей на «ти» тощо.

До ситуацій створення загрози «позитивному лицю» мовця відносяться такі:

§ мовленнєві акти, що свідчать про хибність тверджень мовця і/або його неспроможність контролювати свою поведінку. До цієї категорії відносять:

* виправдання: мовець засуджує свої ж дії, визнаючи, що чинив неправильно;

* прийняття компліменту;

* нездатність контролювати себе фізично;

* нездатність контролювати себе емоційно;

* самоприниження;

* зізнання, сповідь.

Список перерахованих ситуацій залишається відкритим.

Отже, запропоновані П. Браун і С. Левінсоном ситуації загрози «лицю» мовця