РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

ЯК ЗАСОБУ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

2.1. Лінгвокультурні бар’єри у перекладах поезій Е. По українською мовою

Невід’ємною складовою частиною сучасного підходу до аналізу методу перекладу виступають міжкультурні дослідження, в яких переклад розглядається не як чужий текст в інонаціональному оточенні, а як автономний твір своєї літератури [37]. Г. Д. Гачев зазначає: “У процесі перекладу має відбуватися синтез національних особливостей двох народів, представлених автором і перекладачем, і виникнення нових, спільних національних форм та ознак внаслідок цього синтезу. Саме шляхом такого синтезу переклад завжди розсуває національні межі літератур” [16, 204]. Отже, долаючи міжкультурні бар’єри, переклад, як зазначає В. Радчук, збагачує літературу й культуру новими образами, жанрами, стилістичними прийомами [69, 152].

Характерною ознакою поезій є їх образно-емоційний вплив на читача, який досягається завдяки використанню стилістичних засобів, національно-забарвленої лексики, символіки образів. Відтворюючи відповідні особливості оригіналу, перекладач має на меті досягнення певного комунікативного ефекту.

Контактуючи з чужою культурою (інокультурним текстом), реципієнт дивиться на неї через призму своєї локальної культури, чим і пояснюється нерозуміння специфічних феноменів іншої культури. Саме міжкультурні відмінності – це одна з найважливіших причин невдач у міжкультурній комунікації [9]. Там, де спостерігаються такі розбіжності, говорять про наявність безеквівалентних елементів або лакун.

У сучасній лінгвістиці лакуни трактуються як “національно-специфічні елементи культури, які знайшли відповідне відображення в мові носіїв цієї культури, або повністю незрозумілі чи не усвідомлені носіями іншої культури в процесі комунікації” [93, 50-60]. Національно-маркована лексика створює лінгвокультурні бар’єри при перекладі. Тобто, це власні назви, слова-символи, реалії, екзотизми, варваризми, фонова лексика, конотативні слова. Саме з такою лексикою, а також фразеологізмами, каламбурами, метафорами нелегко впоратись перекладачу. Але міф про їхню неперекладність подолано. Перекладність, як стверджує В. Д. Радчук, є ключовим поняттям у теорії перекладу: “Бо ж хто буде братися за пере-клад, коли наперед відомо, що нічого перекласти неможливо?” [79, 152].

Беручи за основу теорію “культурного переміщення” (cultural transposition) С. Херві та І. Хіґінса, був проведений аналіз перекладів поезій Е. По. За результатами аналізу можна простежити, як культурно-прецедентні риси вихідного тексту (source text) зменшуються та нейтралізуються у цільовому (target text) за такою схемою: екзотизм (exoticism) – калька (calque) – культурне запозичення (cultural borrowing) – комунікативний переклад (communicative translation) – культурне запозичення (cultural transplantation) [105]. Ця схема не тільки описує можливі способи перекладу національно-маркованої лексики, але і показує її у спектрі між екзотизмами (“форенізацією”) та культурним заміщенням (“доместикацією”). Отже, перед перекладачем постає питання – показати специфіку і екзотику вихідної культури чи зберегти звичність і втратити колорит.

1. Екзотизми – слова і вислови, які відображають поняття “чужої етнокультури” і не мають точних відповідників у мові, до якої вони потрапляють. Екзотизми вживаються для надання мові особливого колориту. З утратою етнічної ізольованості екзотизм стає іншомовним запозиченням. Рівень адаптації екзотизмів у цільовій мові – дуже низький. Вони транскодуються перекладачем. Розрізняють чотири види транскодування [65]:

· траскрибування або транскрипція;

· транслітерування, як-от: lord – лорд[115, 119];

· змішане транскодування (переважне застосування траскрибування із елементами транслітерування), як-от: Wall Street – Волл Стріт [115, 197];

· адаптивне транскодування (коли форма слова в вихідній мові дещо адаптується до фонетичної та/або граматичної структури мови перекладу, як-от: the tamarind tree – тамариндовий гай [115, 47], ale [eil] – ель [115, 195]).

А. Онишко залишає екзотизм ель у поезії, надаючи їй колориту. Слово “пиво” нейтральне, воно включає різні види пива, а ель – це густе, міцне, світле англійське пиво, що виготовляється з ячменю.

Д. Павличко у перекладі поезії “До науки” знайомить українського читача з тамариндом, тропічним вічнозеленим деревом. The tamarind tree він перекладає тамариндовий гай. Тамаринд ще можна перекласти «індійський фінік».

2. Кальки – слова та словосполучення, їх окремі значення, звороти, запозичені з інших мов шляхом буквального перекладу [86, 245].

Словосполучення lion ambition М. Тупайло переклав левина мрія [115, 21], зберігаючи образність метафори “Lion ambition is chain’d down” – “Левину мрію закував”. Слово “нездумний” в українській мові не існує, тому думки нездумні [115, 151] є калькою словосполучення unthought-like thoughts, яку застосовує А. Онишко у перекладі поезії “До…”, додаючи поетичності перекладу.

3. Культурні запозичення – іншомовні слова, цілком засвоєні мовою, що їх запозичила. Вони не сприймаються як чужорідний елемент і не потребують пояснень щодо форми і значення [86, 194]: a bank note – банкнот [115, 197], serenade – серенада [115, 105], piligrim – пілігрим [115, 262].

Слово “пілігрим” означає паломник, прочанин, мандрівний богомолець, який іде на поклоніння до святих місць. Це слово втратило свою етнічну ізольованість та все ж у ньому залишився відтінок іншої культури. Слово “серенада” знайоме українському читачу, хоча і не є часткою української культури. Серенада – це не просто музичний твір, не просто пісня. У цьому слові є особливий відтінок, який вирішує зберегти перекладач. В Італії, Іспанії та деяких інших країнах часів середньовіччя серенада – це вечірня пісня на честь коханої, яку виконували під її вікном у супроводі гітари або мандоліни.

4. Комунікативний переклад відбувається тоді, коли перекладач знаходить відповідники у цільовій мові. Ця заміна не дослівна, але має