5. Культурне заміщення відбувається тоді, коли перекладач заміщає слово вихідної культури словом цільової. Таке слово не є дослівним еквівалентом, але має схожі культурні конотації. Наприклад: diadem – вінець [115, 13], cottager – пастух [115, 19], chamber – хороми [115, 92], miss – панна [115, 192].

Відповідно до Cambridge Advance Learner’s Dictionary, “діадема” – це маленька корона з коштовним камінням. Українське слово “вінець” має декілька відтінків, які є відображенням української культури. Воно може означати те саме, що вінок (головний убір з листя, гілок і квітів) або ж коштовний головний убір – знак високої влади (царської, королівської та ін. ); корона. Застаріле значення цього слова – прикраса з золота, коштовного каміння, яку носили на голові. Вінцем також називають корону, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання. М. Тупайло у перекладі поезії “Тамерлан” перекладає “diadem” як “вінець”, а М. Стріха у “Весільній баладі” перекладає слово “wreath” як “вінець”. Відповідно до Cambridge Advance Learner’s Dictionary, “wreath” – це вінок з квітів та листків.

М. Тупайло у перекладі поезії “Тамерлан” перекладає слово “cottager” (людина, яка живе у маленькому будинку за містом) як “пастух” (той, хто пасе стадо, череду, отару та ін.). А. Онишко у перекладі поезії “Заснулій” “заміщає” слово “chamber” (кімната, яка використовується для особливих або офіційних подій; кімната в будинку, особливо спальня) українським словом “хороми”, яке має свій культурний колорит. Воно має таке значення: великий розкішний будинок або ж велике, просторе приміщення. Слово “chamber” втратило би свій відтінок “офіційності”, якби перекладач переклав його просто нейтральним “спальня”. У поезії “Пані Луїзі Олівії Гантер” А. Онишко “заміщає” екзотизм “miss” словом “пані”, яке має схожі культурні конотації – це ввічлива форма звертання до жінка.

Залишаючи багато екзотизмів у творі, перекладач “форенізує” текст, при культурному заміщенні перекладач “доместикує” його.

При перекладі культурно-прецедентних слів та понять, П. Ньюмарк запропонував два протилежні методи: переміщення (transference) і компонентний аналіз (componential analysis). Переміщення надає “місцевого колориту”, зберігаючи культурно-прецедентні слова та поняття. Але такий переклад, з акцентом на вихідну культуру, може спричинити нерозуміння певних аспектів. Компонентний аналіз, на його думку, найточніший метод перекладу, який виключає культуру, і робить акцент на повідомленні. Ньюмарк запропонував такі методи нейтралізації культурних бар’єрів:

1) натуралізація – слово вихідної культури переноситься без змін у текст цільової;

2) куплет, триплет, квадраплет – перекладач використовує декілька стратегій, щоб подолати одну проблему;

3) нейтралізація – коли слово вихідної культури нейтралізується, воно перефразовується культурно-нейтральними словами

4) дескриптивний і функціональний еквівалент – у поясненні культурно-прецедентного слова є два елементи – дескриптивний описує розмір, колір і склад; функціональний повідомляє мету культурного-прецедентного слова;

5) пояснення-зноска – перекладач дає додаткову інформіцію про слово вихідної культури цільовому читачу;

6) культурний еквівалент – культурно-прецедентне слово вихідної мови, перекладається культурно-прецедентним словом цільової.

7) компенсація – при втраті важливого значення в одній частині тексту, слово чи поняття компенсується в іншій [102].

Переклад здійснюється для “свого читача”. Якщо перекладена національно-маркована лексика залишились поза межами його сприйняття, або ж втратила колорит, це означає, що комунікативна мета перекладу не досягнута. Так як перекладач є посередником між автором оригіналу і читачем перекладу, він повинен підібрати адекватні засоби для вираження такої лексики.

Отже, перекладаючи національно-марковану лексику, перекладач повинен знати культуру соціуму, в якому вони функціонують, брати до уваги специфіку перекладу відносно його цілей та реципієнтів, а також семантичну та структурну складність цих одиниць. Адже основне завдання перекладача – вирішити як передати значення та емотивні характеристики національно-забарвленої лексики, щоб досягнути комунікативної мети перекладу.

2.2. Специфіка перекладів поетичних творів Е. По українською мовою

Едгар Аллан По – американський поет початку ХІХ століття романтичного напрямку. Як зазначає І. Качуровський, його творчість можна назвати наріжним каменем новітнього світового письменства, а самого поета – генієм, без якого годі уявити розвиток західної літератури. Першим обожнювачем і послідовником безсмертного Едгара був геніальний і трагічний французький лірик Бодлер... Фоніку і строфіку Едгара По підхопили свого часу російські поети Срібного віку, зокрема Бальмонт та Брюсов. Від них ця течія йде на Україну, де втілюється в ліриці Грицька Чупринки.

Постать Е. По сприймалася українською культурою як вельми важлива для самоусвідомлення своєї цілісності. В окремих випадках можна вести мову про безпосередній вплив творчості Е. По на українських авторів не тільки через естетичні ідеї, мотиви чи образи, але й через певні жанрові уподобання і сюжетні моделі. Навряд, чи є випадковістю той факт, що чимало тематичних та образних домінант книги І. Франка “Зів’яле листя” перегукуються з поезією Е. По, Ш. Бодлера, П. Верлена, С. Малларме, О. Уайлда та ін. Однак