Іноді перекладачка розширює зміст зайвими реченнями чи зайвими думками і фактично була пересотворює, переписує строфу по-новому, без урахування авторського тексту. Це, звичайно, призвело до того, що певні рядки першотвору залишилися без перекладу. Подібні порушення зустрічаються, на жаль, неодноразово. Втім, найбільший відбиток таке дописування наклало на передостанню строфу, де вперше з’являються, що відзначав і сам Е. По, натяки на глибинний зміст, який несе у собі образ ворона. Зокрема йдеться про вираз “take thy beak from out my heart” – “вийми дзьоба з мого серця”, котрий переводить дещо незвичайну, але цілком реалістичну оповідь в алегоричну площину зі значенням “не терзай мене”. Тому втрата метафоричного підтексту строфи вкрай небажана – це майже рівноцінне втраті образності крука і поеми в цілому. В будь-якому випадку, інтерпретація Г. Гордасевич – це ще одна цікава спроба наблизитися до авторського “Ворона” .

Найсучаснішим перекладом поеми “Ворон” є переклад Віктора Марача опублікований у 2007 році на інтернет-сторінці “Поетичні майстерні”. В. Марач дотримується норм сучасної української мови, а знаменитий рефрен “Nevermore” він перекладає “Ні, не жди”. Ім’я дівчини, за якою сумує герой – Ленора. Перекладач, в деяких випадках, розширює зміст “Й чари сну із мене скинув, – стукіт й ніби звук ходи”, “Одинокий перехожий, що промерз в ці холоди”, “Еха відгуком вернувшись, у якім вже знак біди”. В перекладі зустрічається один архаїзм (фоліант), декілька екзотизмів (лорд, Паллада, Ленор), які не створюють проблем для розуміння поезій читачем. Вдало відтворюючи смислові, образні та стилістичні прийоми, В. Марач досягає комунікативної мети перекладу.

2.3.2. Відтворення смислових, образних та стилістичних прийомів у перекладах балади “Ельдорадо”

До “Ельдорадо” в різний час зверталися десять російських перекладачів, серед яких – К. Бальмонт (1899), В. Брюсов (1907, 1924), В. Федоров (1923), Е. Гольдернес (1958), Н. Вольпін (1972), В. Васильєв (1976), В. Топоров (1976), Л. Бархударов (1982), В. Рогов (1983). В українській літературі існує декілька перекладів цієї романтичної поезії. Найвідоміші із них належать П. Грабовському (1899), Л. Мосендзу (1935), Г. Кочуру (1972), Г. Гордасевич (1985) та М. Стрісі (1998).

“Ельдорадо” займає неабияке місце у філософсько-естетичному світогляді Едгара По. Вірш був написаний незадовго до смерті і є ніби квінтесенцією всього життєвого шляху поета та й взагалі людського життя. У своїй статті “Теорія композиції” Е. По писав, що однією з обов’язкових умов для досягнення художнього ефекту є “певна частка натяку, якась, нехай навіть неясна, підводна течія. Саме [вона] … надає творові мистецтва того багатства…, яке ми надто часто схильні плутати з ідеалом. І саме надлишкова очевидність натяків, саме звернення до поверхневої замість підводної течії перетворює на прозу (причому найбанальнішу) так звану поезію так званих трансценденталістів” [104, 142].

Тож не дивно, що багатозначність “Ельдорадо” спричинилася до різних, часом навіть діаметрально протилежних тлумачень. У першу чергу, мова йде про загальновідомий дуалізм вірша, невирішеність того, якою насправді є його природа – оптимістичною чи песимістичною.

Важливим елементом композиційної побудови вірша є прийом градації, який, внаслідок відносно невеликого обсягу твору, надає йому особливої виразності. Поезія фактично ділиться на дві частини. Перші дві строфи охоплюють часовий простір в людське життя – тут описана весела, повна сподівань молодість (лицар співає пісень, нічого не може стати йому на заваді), а наступною сходинкою в шкалі занепаду є безрадісна старість, розчарування у плодах своїх пошуків (марність усіх зусиль викликає у героя, чиї скроні вже вкрила сивина, сумовиті почуття).

Друга частина – дві останні строфи – це лише декілька моментів з життя мандрівця. Після старості надходить смертна година (герой, знесилений, шукає останньої поради у привида смерті). І привид вказує, що шлях людини, яка шукає Ельдорадо – Долина Тіней (Смерті), куди лицарю і належить відправитись. Проте ніяких обіцянок щодо чарівної країни остання строфа не містить. Залишається лише натяк, про який говорив Е. По.

Багато перекладачів та дослідників надають особливої уваги стрижневій парі рим “shadow – Eldorado”, використаної в усіх строфах. Складність перекладу полягає передусім у тому, що значення слова “shadow” змінюється від строфи до строфи разом з нарощенням експресивно-емоційного напруження. Так, у першій строфі “shadow” виступає антонімом до “sunshine”, утворюючи пару “ніч – день”. В другій строфі – це тінь печалі на серці постарілого лицаря. У третій – тінь мандрівного привида, можливо привида смерті, а в четвертій – це сама смерть. В. Торпакова називає цю риму “ключем до розуміння філософського змісту вірша” [85, 38]. Погляньмо, якими варіантами скористалися російські перекладачі: “Ада – Эльдорадо”, “преграда – Эльдорадо”, “(про)хлада – Эльдорадо”, “громада – Эльдорадо”, “чада (чадо) – Эльдорадо”. Кожен з перекладачів також намагався змінювати значення рими з наступною строфою.

Що ж до практичного втілення цієї особливості російськими перекладачами, то цікаво зауважити, що з десяти перекладів “Ельдорадо” рівно в половині з них відтворено згадану своєрідність. Незаперечною є проста істина   – при перекладі, особливо поетичному, втрати неминучі. І якщо адекватність даного ефекту досягається непомірно