Всередині кожної сфери міжкультурна комунікація відбувається на різних рівнях. Можна виділити кілька видів міжкультурної комунікації на мікрорівні.

Міжетнічна комунікація – це спілкування між особами, що представляють різні народи (етнічні групи). Найчастіше суспільство складається з різних за чисельністю етнічних груп, які створюють і опановують власні субкультури. Свою культурну спадщину етнічні групи передають з покоління в покоління й завдяки цьому вони зберігають свою ідентичність серед домінуючої культури. Спільне існування в рамках одного суспільства призводить до взаємного спілкування цих етнічних груп й обміну культурними досягненнями.

Контркультурна комунікація – відбувається між представниками материнської (матричної) культури і дочірньої субкультури і
виражається в незгоді дочірньої субкультури із цінностями та ідеалами материнської. Характерною рисою цього рівня комунікації є відмова субкультурних груп від цінностей домінуючої культури й висування своїх власних норм і правил, що протиставляють їх цінностям більшості.

Комунікація серед соціальних класів і груп – базується на розходженнях між соціальними групами й класами того або іншого суспільства. У світі немає жодного соціально однорідно-го суспільства. Всі розходження між людьми виникають у результаті їхнього походження, утворення, професії, соціального статусу й т.д. У всіх країнах світу відстань між елітою й більшістю населення, між багатими й бідними досить велика. Неоднорідність виражається в протилежних поглядах, звичаях, традиціях та ін. Незважаючи на те, що всі ці люди належать до однієї культури, подібні розходження ділять їх на субкультури та відображаються на комунікації між ними.

Комунікація між представниками різних демографічних груп: релігійними (наприклад, між католиками й проте-стантами в Північній Ірландії), статевих та вікових груп (між чоловіками й жінками, між представниками різних поколінь). Спілкування між людьми в цьому випадку визначається їхньою належністю до тієї або іншої культурної групи з її особливостями.

Комунікація між міськими й сільськими жителями – ґрунтується на розходженнях між містом і селом у стилі й темпі життя, загальному рівні освіти, іншому типі міжособистісних відносин, різної життєвої філософії, які прямим чином впливають на процеси комунікації між цими групами населення.

Регіональна комунікація – виникає між жителями різних областей (місцевостей), поводження яких в однаковій ситуації може значно відрізнятися. Так, наприклад, жителі одного американського штату зазнають значних труднощів при спілкуванні із представниками іншого штату. Жителів Нової Англії відштовхує нудотно-солодкий стиль спілкування жителів південних штатів, який вони вважають нещирим. А мешканці південних штатів сприймає сухий стиль спілкування свого північного друга як брутальність.

Комунікація в діловій культурі – виникає через те, що кожна організація розташовує специфічні звичаї і правила, пов’язані з корпоративною культурою, і при контакті представників різних підприємств може виник-нути непорозуміння [81, 184].

Теорії міжкультурної комунікації

У міжкультурному спілкуванні існує велика ймовірність непорозуміння між комунікантами. При першому контакті з чужою культурою людина володіє дуже малим об’ємом інформації про нове культурне середовище, не має чіткої уяви про прийняті в даній культурі норми поведінки і тому переоцінює або недооцінює оточуючих. Чужа поведінка та слова, які базуються на іншому досвіді і культурі, можуть трактуватись неправильно. Негативні емоції по відношенню до партнера-комуніканта і всієї культури, яку той представляє, приводить до невдач у спілкуванні. В такому випадку у комунікантів виникає тривога та невпевненість через нездатність передбачити подальший хід комунікації і її результати. Існують три основні види невизначеності в такій ситуації:

· когнітивна невизначеність – полягає в тому, що учасник комунікації точно не знає уявлень і установок свого партнера;

· поведінкова невизначеність – коли учасник комунікації не може передбачити поведінку свого партнера;

· емоційна невизначеність – психологічний стан учасника комунікації, коли він відчуває хвилювання, що його неправильно зрозуміють, негативно оцінять, принесуть шкоду його Я [20].

К. Бергер вважав, що за допомогою спеціальних методів взаємовідносини учасників міжкультурної комунікації можна покращити. Він розробив теорію редукції невпевненості. Вихідний пункт його концепції полягає в тому, що учасники комунікації хочуть точніше знати, що їм чекати від спілкування з іншою людиною. Зменшення (редукція) невпевненості в даному випадку буде полягати в побудові комунікантом передбачень (до початку спілкування) та інтерпретації спілкування після його здійснення. Редукція невпевненості представляє собою двоєдиний процес, який відбувається одночасно на когнітивному і емоційному рівнях. Зменшення невизначеності – це когнітивний (пізнавальний) процес, контроль тривоги і невпевненості – емоційний. Ці прагнення властиві всім учасникам комунікації, вони в більшій мірі мотивують їх до спілкування один з одним. Зазвичай виділяють три стратегії редукції невпевненості:

· пасивна – спостереження без втручання в процес спілкування (порівняння, прояви реакції на які-небудь стимули і т.п.);

· активна – комунікант розпитує інших осіб про об’єкт свого інтересу, одержуючи, таким чином, необхідну інформацію для спілкування;

· інтерактивна – безпосередня взаємодія з учасником (партнером) комунікації [20].

Існує цілий ряд факторів, які зменшують невпевненість і невизначеність при контакті з представниками інших культур. До них відносяться: позитивні очікування при контакті з представниками інших груп; схожість між контактуючими групами; поради і зауваження зі сторони представників інших груп; більш тісні, особисті відносини з представниками інших груп; краще знання мови групи; здатність до самоспостереження; більш глибокі знання про чужу культуру; більша терпимість до невизначеності; позитивні атрибуції (очікування) у міжкультурній комунікації, установка на ефективність спілкування і адаптацію до чужої культури; належність до колективістських культур. В результаті використання цих стратегій і дії факторів виникає необхідна адаптація, і міжкультурна комунікація стає