Розглянута вище теорія редукції невпевненості вважається найважливішою з усіх існуючих теорій міжкультурної комунікації. Проте вона не охоплює всі аспекти міжкультурної комунікації. Окрім неї в культурній антропології існує також цілий ряд інших теорій, які акцентують свою увагу на інших аспектах міжкультурної комунікації [20].

Теорія адаптації Я. Кім. Особливий науковий підхід до міжкультурної комунікації представлений в теорії адаптації, розробленої в працях американської дослідниці Я. Кім. Ця теорія розглядає динаміку адаптації людини до чужої культури. Вихідним положенням цієї теорії є твердження, що адаптація – це складний процес з багатьма складовими, в ході якого людина поступово, по наростаючій, звикає до нової обстановки і нового спілкування. Динаміка подібної взаємодії називається динамікою стресово-адаптаційного росту. Вона відбувається за принципом “два кроки вперед і крок назад”. Періодичні відступи, які затягують процес адаптації, пов’язані з міжкультурними кризами. Для успішної адаптації необхідно декілька умов. Вони включають спілкування з новим оточенням (частота контактів, позитивний настрій), знання іноземної мови, позитивну мотивацію, участь у різних заходах, доступ до засобів масової інформації.

Координоване управління значенням і теорія правил. Прихильники цієї теорії стверджують, що людська комунікація за своєю суттю дуже недосконала, тому ідеальне і повне взаєморозуміння – це якийсь недосяжний ідеал. Оскільки не всі акти комунікації мають певну мету, досягнення взаєморозуміння стає зовсім не обов’язковим. Метою стає досягнення координації, що можливо при взаємодії, зрозумілому для його учасників. При цьому в конкретному контексті відбувається керування значеннями і йде їх індивідуальна інтерпретація. Важливо не те, наскільки прийняті в даному спілкуванні правила є соціальними, а те, наскільки ці правила узгоджені між собою в свідомості кожного учасника комунікації.

Риторична теорія міжкультурної комунікації. Вона дозволяє аналізувати не тільки індивідуальні відмінності, але й властивості великих груп. Частиною цієї теорії також є аналіз підсвідомої адаптації повідомлень стосовно до конкретних ситуацій комунікації.

Конструктивістська теорія. Прихильники цієї теорії вважають, що у всіх людей є особлива когнітивна система, за допомогою якої вони можуть інтерпретувати слова і дії інших досить точно й акуратно. Але так як культура впливає на індивідуальну схему розвитку людини, у представників різних культур формуються різні погляди і можливості сприйняття. В ході інкультурації людина формує свій погляд на світ, відмінний від того, який існує у представника іншої культури. Таким чином формується когнітивна свідомість людини, яка може бути простою або складною, а вона у свою чергу впливає на індивідуальну комунікативну поведінку та адаптаційні стратегії.

Теорія соціальних категорій і обставин акцентована на питання важливості ролей, стереотипів і схем для процесу комунікації, тобто тих елементів механізму сприйняття, які складають основу взаєморозуміння та соціальної свідомості. Під соціальною свідомістю розуміється фундаментальний когнітивний процес соціальної категоризації, який веде до позитивного сприйняття членів інгрупи і до негативного ставлення членів цієї групи до інших людей. При цьому дуже важливою є самооцінка людини, яка складається під впливом груп, до яких він належить. При зустрічі з представниками інших груп відбувається так звана “комунікативна акомодація”, настроювання на спілкування з іншою людиною. Вона визначається існуючими у нас схемами та стереотипами. На основі нашої оцінки співрозмовника визначається лінгвістична стратегія, тобто вибір стилю спілкування і можливих тем для розмови.

Теорія конфліктів описує бар’єри спілкування. Дана теорія вважає конфлікти нормальною поведінкою, формою соціальних дій, що регулюються нормами кожної культури. Таким чином, у кожній культурі існують свої моделі конфліктів. Існують культури, представники яких приділяють велику увагу причинам конфліктів, чутливі до порушень правил, часто покладаються на інтуїцію при врегулюванні конфлікту. Це – колективістські культури. Індивідуалістичні культури надають перевагу прямому методу згладжування конфліктів [87, 55].

Аксіоми міжкультурної комунікації

Відомий теоретик комунікації П. Вацлавік визначає п’ять базових аксіом, які необхідні для функціонування комунікації між двома індивидами. Якщо одна з цих аксіом з якої-небудь причини порушується, комунікація може дати збій.

Найважливішими аксіомами комунікації є:

1. Людина не може не спілкуватися. Будь-яка поведінка є видом комунікації. Через те, що поведінка не має протилежності (не існує “анти-поведінки”), не спілкуватися неможливо.

2. Кожна із комунікацій має змістовний і зв’язуючий аспект. Будь-яке спілкування має зміст і аспект стосунків, так що останнє класифікує перше, і таким чином є метакомунікацією. Це означає, що будь-яке спілкування включає, окрім простого значення слів, більше інформації. Коли говорячий бажає бути зрозумілим і як сам він бачить своє відношення до сприймаючого інформацію.

3. Кожен комунікативний процес залежить від бажання партнерів з комунікації. Природа стосунків залежить від пунктуації комунікативних процедур партнерів: і мовник, і отримувач інформації структурують хід спілкування по-різному. Таким чином інтерпретують власну поведінку під час спілкування просто як реакцію на поведінку співбесідника (іншими словами, кожен партнер думає, що інша сторона є причиною специфічної поведінки). Людське спілкування не може бути спрощене до причинно-стосункових ланцюгів, спілкування радше виявляється циклічним.

4. Кожна людина комунікує як в цифровій, так одночасно й в аналоговій формі. Людське спілкування включає в себе як аналогову, так і цифрову модальність: спілкування складається не лише з простих слів (“цифрова” складова), а також невербальне та аналого-вербальне спілкування.

5. Комунікативні процеси структуризовані або симетрично, або додатково. Міжособисністі процедури спілкування є або симетричними, або комплементарними, в залежності від того, чи стосунки між партнерами базуються на відмінностях чи на паритетності [12].

Визнання існування відмінностей дозволяє усвідомити, що у кожної людини існують свої правила і соціальні норми, моделі мислення і поведінки, що відрізняють людей один від одного. І перебіг процесу спілкування залежить від того,