Фактура твору є двох видів : акордова та імітаційна, про що вже було згадано в попередньому викладі.

аордова імітаційна унісони

т.2-3 т.4-5 т.6-7

т.8,13-14 т.9-12,13

т.17-25,33-36

Переклички-відлуння:

Затихло все .

Розмір твору – перемінний 12/8, 6/4,6/8. В залежності від темпів ці розміри відображають різні характери мелодій , від найспокійнішої колискової, до блискучого фіналу.

Твір « Садок вишневий коло хати» написаний для мішаного хору в супроводі фортепіано. В декількох словах проаналізуємо його виклад, який є творчо осмисленим та своїм звучанням динамізує, доповнює хорову партитуру колоритними, специфічними «домальовками», інструментальними додатками окремих ілюстрованих мотивів, без яких би не можливим, не повноцінним, блідим став би музичний виклад твору, його виконання. Тут є місця, фрази, які дублюють партитуру - унісони, октавні унісони ( 1 ч.), терцові втори (ІІ ч.), витримані акорди, на фоні яких чудове хоральне, і мяко звучить хор ( т.13-14), трелі соловейка, колористичне звучання форшлагів, арпеджіато у «Колисковій»…

Завершуючи виклад музично-теоретичного аналізу, ми ще раз підкреслюємо, що всі засоби музичної виразності талановито сполучені, обєднані в загальний комплекс, який надав можливість так творчо, емоційно, переконливо, до найменшої дрібниці, з ювелірною майстерністю відтворити поетичний текст в музиці.

ІV. Вокально-хоровий аналіз.

Твір написаний для мішаного 8-миголосого хору, бо є подвоєння в партіях сопрано, альтів і басів. Супроводжує звучання хору фортепіано і цей супровід відіграє різноманітну роль - то дублює хорову партитуру, в її прозорому звучанні, то відіграє ілюстративну роль. В фортепіанній фактурі відчувається звуки природи, теплого літнього підвечірку, то звуки – трелі соловейка, то широкі переливи – хвилі теплого, лагідного повітря огортають простір над колискою.

Діапазони партій твору такі:

Теситурні умови, в основному, зручні, особливо для альта і баритона, які звучать в природному регістрі та ансамблі. А сопрано І , тенор І, ІІ викладені здебільшого у високій теситурі, а тому є окремі акорди, де буде необхідне застосування штучного ансамблю, особливо це є необхідним у частині largo, де повільний темп на малій динаміці буде вимагати врівноваженого прозорого звучання, адже спів в повільному темпі як найбільше надає можливість контролю за звучанням.

В тактах 21- 25 необхідно зменшити звучання тенора і альта. В частині «Con brio» зручна теситура всіх голосів створить природній ансамбль, який буде відповідати звучанню у динаміці «f», проставленою композитором. Правда тут можна зменшити звучання І альта, бо його мелодія на «Соль І» буде звучати в зручному регістрі, у якому він буде звучати найголосніше від інших голосів.

Ансамбль – це врівноваженість в звучанні, і він, як і нюанси, є головним елементом хорової звучності.

1. Кожний співак хору повинен вслухатися в свою партію, щоб силою свого звуку злитись з нею. Точне виконання цього дає частковий ансамбль – ансамбль партії.

2. Кожна партія силою свого звучання повинна врівноважитись у звучанні загальної хорової звучності всього хору, що дає загальний ансамбль.

3. Кожен співак в хорі повинен бачити і розуміти диригента, реагувати на його вказівки і виконувати їх. Виконання цього дає хорові нюанси.

Робота диригента полягає в тому, що при роботі над ансамблевими проблемами перед хористами стояли конкретні завдання і кожне зауваження виконувалося.

Поняття ансамблевої роботи – це виконавські проблеми, які мають досягати позитивного вирішення, постійного вдосконалення і контролю, вони є взаємоповязані між собою, доповнюють, збагачують одне одного.

Так робота над тембровою врівноваженістю вимагає вірного звукоутворення, дикції, особливо при формуванні «голосних», різних нюансів, штучного ансамблю…

Ритмічний ансамбль тісно повязаний з синхронно взятим диханням, цезурою, дикцією, особливо артикуляцією приголосних, синхронним відтворенням ритмічної основи мелодії, співпадіння в часі звучання хору та супроводу.

Динамічний ансамбль не можливий без чистого інтонаційного строю, вірно розставлений цезур, вірно взятого та заощадливо розподіленого дихання, добре продуманого динамічного плану виконання та теоретично обґрунтованих нюансів, штрихів, дикції. Як бачимо жодна вимога виконавських проблем не існує відокремлено, все обєднано в єдину систему з метою вірного трактування твору.

Розглянемо тепер зокрема кожен вид ансамблевої роботи в даному творі.

Особливості гомофонного звучання, яке зустрічається в цьому творі (т.2-3, 6-8, 13-14, 17-28, 33-36) допускає відхилення в ансамблевій роботі у звязку з тим, що основна мелодія знаходиться у сопрано, а тому звучання інших партій зменшується, в частинах тактах імітаційно-поліфонічного викладу кожну перекличку партій необхідно підкреслити з вступом кожної партії, бо вони повторюють поетичний текст (т.4,5 альт, сопрано):

Почергові октавні імітації частини Andante (т.9), витриманих у поліфонічному викладі необхідно також виділити , підкреслюючи вступ кожної партії.

Сімя вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Часом в гомофонне звучання хору впроваджена подібність імітації, бо кінець фрази та її повторення накладається одне на друге.

В тактах, де вводиться незначне за розміром звучання солістки, але дуже важливе з боку виконавства, бо досягти ідеального ансамблю партією в цьому місці немає потреби, бо звучання «срібного» тембру солістки додасть звучанню хору відповідного забарвлення, яке утвориться від сполучення від його з «трелями соловейка» ( т.15-16):

та прозорим звучанням колористичного , затихаючого акорду хору (т.27-28):

Дикція – це найважливіший момент виконання. Від її якості залежить емоційність та динамічна вимова відтворення поетичного слова.

Диригент повинен бути освіченою людиною, вміти проаналізувати поетичний текст та відтворити його за всіма правилами вірної вимови, з врахуванням артикуляції, нюансів, рухливої динаміки, штрихів, способу виконання. З першу хористи повинні зрозуміти слова, а потім вже нюанси. Дикція тісно повязана з відтворенням точної ритміки та синхронністю вимови приголосних, з