Розпочинається епізод « Колискової» ( 6/4) за тактовою , яка дорівнює в темпі Largo. Ця частина є найповільнішою і найповільнішою. Вона вимагає прикритого стриманого звуку на динаміці «ррр». Наголоси на І та ІV долю в розмірі 6/8 . В цьому випадку ріаnо справляє враження спокою, деякої врівноваженості. «р» в нижньому регістрі ( т.20-25 до соло) мяке, трохи приглушене, колористично змінює мінорне звучання на мажор – ( c-moll-C-dur).

А тому при виконанні акорду C-dur необхідно застосувати більш світлий тембр звучання. Rallentanto здійснювати протягом 25-28 тактів в поступовому русі. Динаміка закінчення «ррр» (затихло все…).

Дві паузи ( ) повинні створити особливе напруження тиші (т.28).

Частина – епізод Allegro ( = 184) «вривається» у звучання трелями соловейка, який не дає спати дівчатам, відспівуючи їм у їхній забаві.

В темпі супроводу ( т.20-32) необхідно яскраво відтворити швидкий рух «трелей», тьохкання соловейка за рахунок

Від «р» до «f» , чим буде створено фон для фінального звучання.

Темп в Allegro виписаний як і для Con moto, але початок може бути трохи спокійнішим (але не надто) з погляду на характер частини.

Частина «Con brio» ( з вогнем - блискуче ) – фінал, - яскравий, емоційно виразний, жвавий. Хор звучить на великій динаміці «f», підготовлений яскравим супроводом.

Мелодія у високій теситурі звучить танцювально переможно, з блиском, вогнем. Це є головна кульмінація твору.

Особливо цікавим викладом відзначаються два останні такти (35 та 36) з ritenuto , яке підводить до цезури, після якої «трелі соловейка», з хором на переходять в короткі активні восьмі, які рішуче, вольово завершують твір.

Наголоси треба підкреслити на ІІ долю :

Тільки дівчата та соловейко

Та соловейко… не затих

Дихання – цезура в хорі беруться по фразах перед вступом партії в загальному звучанні або з імітаціями, в частині Largo необхідно примітити ланцюгове дихання ( поміж 18 і 19 тактами).

Диригується твір за чотиридольною схемою в розмірі 12/8 :

І ІІ

Con moto Andante

= 184 =138

ІІІ Largo за шестидольною схемою

= 60 в розмірі 6/4

ІV Allegro зо двохдольною схемою

= 184 в розмірі 6/8

Основні штрихи, які зустрічаються в творі – це legato та non legato. В І епізоді legato межує з non legato ( т.1) – легке, невагоме, точка долі в диригентській схемі є виразною. Жести , схеми стають більш вертикальними, незалежно від того, на яку долю вони припадають. Чим яскравіша динаміка, тим більш активними стають жести, використовується вся система виразних засобів щодо техніки диригування – яскравість, конкретність точки, позиція рук, амплітуда жестів, використання системою жестів рухомих та нерухомих нюансів , участі ведучої лівої руки, реагування всім єством диригента – поставою, мімікою, корпусом, очима – на загальний музичний розвиток сюжету від початку до кульмінації.

Частина «Largo» = 60 вимагає іншого підходу до оформлення жесту. Адже чим стає повільніший темп, тим славнішим стає жест диригента. Чим ближче жести до штриху «legato», а цій частині він застосовується, тим менше видно точку долі. Жест плавний, в диригуванні беруть участь кисті та лікті від плеча. В схемі переважають горизонтальні жести.

Диригенту потрібно памятати про те, що кожен диригентський жест повинен бути попереджений, як на початку вступу, так і на його закінченні.

В творі багато вступів з різних долей, як з основних, так і з затакту. Для чого необхідно застосувати так званий «дроблений вступ» ( за Колессою). В звязку з особливостями тематизму цей технічний прийом стає основним в цьому творі, тільки з тією різницею, що в різних темпах та динаміці він отримує різний характер (при «р» більш плавний, а при « f» - більш активний).

Р. Поклала мати коло хати,

Маленьких діточок своїх.

f. Тільки дівчата та соловейко

Не затих.

Не слід забувати про різні функції рук: правої – тактуючої, та лівої – самостійної, ведучої.

Ліва рука повинна конкретно переводити витримані тривалості в розмірі 6/4 на наступний склад четвертної попереджувальним жестом, а поміж 18 та 19 тактами протягнути звучання хору на ланцюговому диханні. Зняття звуків в кінці фраз повинно бути здійснено попереджувальним жестом зрозумілим для хористів, щоб всі вони зняли це звучання одночасно.

Це саме стосується і фермат, які у цьому творі як знімані, так і незнімані.

Знімана фермата - це фермата в кінці фрази, речення, твору, де після неї хористи повинні зробити «вдих» (т.16), або перед паузами ( т.28).

Для їх закінчення застосовують петлю або криву, подібну для зняття звучання взагалі. Це робиться так :

Петлю або криву, за допомогою якої знімаємо фермату, починають повільно, поступово прискорюючим рухом, щоби закінчити її енергійно. При динаміці ррр, рр, р її роблять однією кистю (т.28)

а при більш сильній динаміці- ліктем і кистю ( т.16):

Незнімна фермата (т.36) повинна втриматись лівою рукою (фермата хору), а правою показати попереджувальним жестом фермату для супроводу, після чого цю фермату необхідно витримати і перевести так само попереджувальним жестом на наступний склад: « за – тих» ( зняття).

Динаміка, її зміни відносяться до найбільш виразних засобів, якими композитор збагачує свій твір.

Тому диригент повинен вміти вірно відображати різні відтінки, поступові та раптові динамічні зміни, вказані композитором.

Щоб відобразити жестами динамічні відтінки в музичному творі, можна успішно використовувати і праву, тактуючу руку. Найголовнішу роль тут відіграє амплітуда та обєм жестів : сильну динаміку показують великими, довгими жестами, слабу – маленькими, короткими. При посиленні динаміки жести поступово