На початку жовтня 1883 року Іван Франко приїжджав до Коломиї , щоб допомогти Михайлу Павликові в його скрутному становищі. "Слабість… недостатки матеріальні і моральні так мене обезсилили фізично ,— писав М.Павлик 10 листопада 1883 року до М.Драгоманова ,— що в такім стані поживу не довго… Я не тільки "ходити , стояти , сидіти й говорити , а й думати не годен". Матеріальна і моральна підтримка І.Франка допомогла М.Павликові перебороти всі труднощі і знову віддатися громадській і літературній діяльності.

З Коломиєю пов’язана і політична діяльність І.Франка. У 1893 році він виступав на перших зборах радикального політичного товариства "Народна воля". У своїй промові письменник , зокрема , сказав :"І ми стали соціалістами. Нас манила спільність людей , громад , країв... бо соціалізм перший дав нам міцні основи для нашого народолюбства!..".

У 1896 р. на Західній Україні проводились вибори до парламенту. Буржуазні партії багато кричали про "демократію" , про "права" трудящих , але народ терпів важкий економічний гніт , а політичні права мав на папері. З творів І.Франка , Л.Мартовича , Н.Кобринської та інших письменників-реалістів ми знаємо гірку правду про буржуазну псевдодемократію. Проте прогресивні діячі використовували ці вибори для викриття антинародної політики буржуазії , для здобуття якнайбільшої кількості голосів для депутатів трудящих. 19 грудня 1898 р. у Коломиї на передвиборних зборах виступав Іван Франко , який у своїй промові показав справжнє становище народу , соціальне і національне гноблення. Він закликав коломийчан віддати свої голоси за тих кандидатів , які зобов’язуються захищати інтереси народу.

11 січня 1912 року у Коломиї І.Франко прочитав уривки з поеми "Мойсей".

У Коломиї були надруковані деякі твори І.Я.Франка , зокрема повість "Для домашнього вогнища" з присвятою П.Мирному (1894) , "Ентимологія і фонетика в южноруській літературі"(1894) та інші. Тут також появилася цого брошура "Що таке поступ?" , у якій подана історія суспільства , характеристика капіталістичного ладу. Великий мислитель не лише констатував наявність антагоністичних протиріч між працею і капіталом , але й на основі глибокого вивчення творів К.Маркса і Ф.Енгельса дійшов до правильного висновку про недалеку і неминучу перемогу трудящих. "Якийсь час вони будуть панувати ,— пророчо писав І.Франко , — поки маси робочого народу будуть темні та покірні. Але коли в тих масах народиться почуття своєї кривди , своєї класової єдності і своєї сили , тоді виб’є остання година капіталістів. Ті , що досі інших позбавляли власності , будуть тепер самі позбавлені власності , величезні багацтва , здобуті працею мільйонів бідних робітників , стануться збірною власністю мільйонів , спільним добром усього робочого народу".

У 1892 р. редакцію журналу "Народ" , який видавали І.Франко і М.Павлик у Львові , було перенесено до Коломиї. Іван Франко і надалі не поривав зв’язків з "Народом". Гнівний голос письменника часто лунав із сторінок журналу , а також коломийської газети "Хлібороб" , редагованих М.Павликом.

Коломийчани свято оберігають пам’ять про І.Я.Франка. Вже багато років у Коломиї немає тюрми. Там , де колись мучився Каменяр , після капітального ремонту і перебудови діти коломийських робітників і колгоспників навколишніх сіл здобувають середню медичну освіту. Тут розмістилося медичне училище ім. Івана Франка. Ніщо не нагадує про колишню "страшну яму" , лише у камері №6 залишилося все без змін , оповідаючи нащадкам про місце написання "Вічного революціонера" і поетичного циклу "Думи пролетарія".

На вул. Театральній , №25 на будинку музею "Гуцульщина" — мармурована дошка з написом : "Пам’яті Івана Франка. В десятилітню річницю смерті. Коломийська земля. 1926". У цій "тисовій шкатулці" , як любовно називає народ музей , можна побачити не лише чудові витвори рук гуцульських умільців , але й багато матеріалів про Каменяра.

РОЗДІЛ 3

Іван Франко у Снятині

Старовинне містечко Снятин , що лежить на трасі Коломия ? Чернівці , тісно пов’язане з життям і діяльністю "Покутської Трійці" (В.Стефаник , Лесь Мартович і Марко Черемшина) та їхнього вчителя І.Франка. Тут 27 лютого 1892 р. відбулося народне віче за участю 2 тис. чоловік. На вічі , що тривало 5 годин , по декілька разів виступали І.Франко , М.Павлик , селянин Іван Сандуляк та інші промовці. Було розглянуто 16 питань. Цікаво , що учасники віча не обговорювали тільки свої місцеві справи , а висували питання , які стосувалися усіх галицьких селян. Крім загального виборчого права , вони вимагали припинити конфіскацію прогресивних видань , поліпшити існуючу систему навчання , знизити ціни на сіль , відмінити шарварки , запровадити українську мову в діловодстві сільських органів влади тощо.

Приїзд на віче І.Франка та його однодумців , очевидно , налякав "власть імущих" , бо за вічем слідкували староста і комісар снятинського староства та 12 жандармів.

Дійсно , їм було чого боятися виступу І.Франка. Письменник викривав соціальний і національний гніт у Галичині , трагічний стан народної освіти. У доповіді , що була опублікована в журналі "Народ" (№7-8) під назвою "Наші народні школи і їх проблеми" , І.Франко змалював сумну картину тогочасної освіти та незавидне становище народного