віку та характерів , вони скоро зблизились і навіть деякий час жили на одній квартирі. Об’єднані спільною ідеєю — служінням обездоленому народові ,— вони пліч-о-пліч стояли у боротьбі за соціальне і національне визволення українського народу. В 1878 році Іван Франко видав два номери журналу "Громадський друг" , у якому , за його словами , "висловлювалися думки , досі у нас не чувані , єретичні , беззаконні." У першому номері появився вірш І.Франка "Товаришам з тюрми" і оповідання М.Павлика "Юрко куликів" , а в наступному — вірш І.Франка "Невольники" і оповідання М.Павлика "Тетяна Ребенщукова". Ці твори справили велике враження на галицьких читачів і дуже перелякали австрійських феодалів та польську шляхту , які конфіскували обидва номери журналу і засудили М.Павлика до тюремного ув’язнення. На суді М.Павлик не лише захищав себе й написані ним твори , але й думки , висловлені у віршах Івана Франка. В цей час Каменяр написав вірш "Тетяна Ребенщукова" , у якому підтримав свого друга і виступив проти лицемірства буржуазної моралі.
Іван Франко не раз приїздив до Косова на канікули. Спочатку він зупинявся у хаті М.Павлика , а пізніше — у гуцула Печержака. В 1886 році він деякий час проживав у місцевого жителя — ткача Петра Джуранюка , який славився своєю майстерністю виробляти гуцульські полотна. Як згадує місцевий старожил Д.М.Креманюк , Іван Франко переховувався там від переслідування жандармів. "В ці дні до Джуранюків заходило багато людей ,— говорить він. —Але зустрічалися з ними Франко і Павлик таємно. Під час зустрічей мене посилали на вулицю. І я слідкував , чи не йде хто з жандармів". У Косові у 1899 році Іван Франко зустрівся з відомим етнографом , знавцем Гуцульщини В.Гнатюком , який запросив його приїхати влітку до Криворівні. І вже наступного року І.Франко приїздить у назване село , що стало його улюбленим місцем літнього відпочинку.
В Косові Іван Франко зустрічався з сестрою свого друга Ганною Павлик (1855-1928) , першою у Галичині жінкою-соціалісткою. За поширення соціалістичних ідей її неодноразово кидали в тюрму , але ніщо не могло зломити її або примусити звернути з обраної дороги. Просякнута "соціалістичним духом" , вона пропагувала серед гуцулів видання І.Франка , в яких писалося (читаємо в акті обвинувачення Коломийського суду) , що "в суспільстві повинні настати зміни , що не буде священників і панів , без них краще буде". І.Франко надрукував ряд віршів і статей Г.Павлик , як-от "Мої і людські гріхи , а панська і попівська правда" , "Образок хлопа-рільника (Від Косова) , позитивно оцінив оповідання "Зарібниця. Образ жіночого життя". У вірші "Анні П." І.Франко в алегоричній формі відобразив її революційно-освітню діяльність серед селян.
Під впливом І.Франка й свого брата Ганна Павлик до кінця життя залишилася вірною соціалістичним ідеям. Незадовго до смерті вона з своїх невеличких заощаджень закупила у Косові клаптик землі , на якому задумала побудувати санаторій ім. М.Павлика , де мали відпочивати "недужі , поступові , незаможні письменники" , а також дитячий будинок ім. І.Франка "для захисту українських сиріт і дітей убитих". На її заклик трудящі радо відгукнулися , віддаючи свої гроші , щоб таким чином вшанувати пам’ять двох великих письменників. Проте реалізувати цей план в умовах панської Польщі так і не вдалося.
Про любов і шану до Каменяра свідчить і те , що його образ займає почесне місце у творчості сучасних косівських митців. Так , майстер-різьбяр , лауреат художнього конкурсу V Всесвітнього фестивалю молоді і студентів Микола Федірко виконав серію композицій , у яких відтворив образ Каменяра в різні періоди його перебування на Гуцульщині. Це багатофігурне панно "Іван Франко на Гуцульщині"(1956) , виконане в техніці інкрустації та інтарсії , декоративна таріль із зображенням у профіль портрета І.Франка (інкрустація) та інші.
1957 року різьбярі Микола Тимків та Олександр Іщенко виконали технікою різьби тематичну композицію панно "І.Франко" для музею письменника у Львові. Образ Франка втілений у творах косівчан Д.Гавриша , В.Гуза , К.Кіщука , Д.Тонюка , а також М.Грениняка з Брустор. Заслужений майстер народної творчості України вишивальниця Ганна Герасимович не раз зверталася до створення образу Каменяра , якого вона особисто знала.
У Косові ім’я Франка носить кінотеатр , вулиця. У центрі міста на вул. Шевченка в 1973 р. відкрито пам’ятник М.Павлику. На виїзді з Косова до Кутів у 1914 р. відкрито пам’ятник Шевченкові. Згодом польські шовіністи знищили пам’ятник , і його заново відкрили в 1928 р. Бюст Кобзаря виготовив львівський скульптор А.Коверко.
Іван Франко і Юзефа Дзвонковська у Косові
У вірші "Тричі мені являлася любов" Іван Франко писав :
Явилась друга — гордая княгиня ,
Бліда , мов місяць , тиха та сумна ,
Таємна й недоступна , мов святиня.
Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно :
"Мені не жить , тож най умру одна!"
І мовчки щезла там , де вічно темно.
Цією "гордою княгинею" була Йосифа Дзвонковська , з братом якої поет познайомився у Львівському університеті. Про свою любов до Йосифи Дзвонковської І.Франко також згадує у листі до А.Кримського 26.08.1898 р. : "Більше вражіння зробила на мене знайомість з одною полькою Йосифою Дзвонковською. Я хотів женитись з нею , та вона , чуючи в собі початок сухіт , відправила мене
