Ця друга любов Франка знайшла свій відгук в його поетичній і прозовій творчості. Йосифі Дзвонковській поет присвятив кілька віршів , а саме : "Не схиляй своє личко прекрасне" (написано в Станіславі 6.ІХ.1883) , "Я й забув , що осінь холодна" , (10.ХІ.1883) , "Ей , не люби мене дівчино" (10.ХІ.1883) , "Квітко осіння , квітко бліда" (11.ХІ.1883) , "Квітка осіння бита сльотою" (14.ХІ.1883) , "Гей , рибачко чорноока" (7.ХІ.1883). З прозових творів слід згадати незакінчену повість "Не спитавши броду" та оповідання "Дріада".

1895 р. Франко вже не приїздив до Дзвонковських у Станіслав. З Юзефою він зустрічався ще в Косові десь перед 10 липня 1885 р. Про це згадує Михайло Павлик у листі до Драгоманова від 10 липня 1885 р. , а також у листі від 15 липня 1885 р. В останньому з них Павлик повідомляв Драгоманова : "Іван Франко ... стрибнув зі Львова аж до Косова" , а в примітці до тих слів додав : "У нас (у Косові) перебуває Юзефа Дзвонковська , з котрою Франко хотів женитися".

Докладніше про перебування Юзефи Дзвонковської 1885 р. у Косові Михайло Павлик писав Драгоманову 26 липня того ж року : "у нас вдома ... сестра Анна з трьома панночками-польками (сестрами моїх товаришів — Юзефа Дзвонковська та Леокардія і Михайлина Кшичковські). Вони відпочивають тут по сімейних злиднях. Перша — Дзвонковська посварилась з матір’ю-дідичкою , а другим померли батько і мати. Разом всі три роблять і вчаться обопільно , що знають. Хотіли би враз вивчитись до пошти і телеграфів , та на це треба грошей і практики на пошті ... а їх поштар (начальник пошти) не приймає. Є думка , щоби могли на осінь приїхати сюди і вчитись до екзамену на сільських учительок. Та чи це вдасться , велике питання , бо працею власною не виживуть тут".

Іван Франко пробув тоді в Косові десь до кінця другої декади липня , бо вже 21 липня писав листа Олександрові Кониському зі Львова. Тоді у Косові перебував і Михайло Павлик , про що свідчить його лист до Драгоманова від 15 липня 1885 р. , у якому він повідомляв : "Я поїду за 3-4 дні до Косова і пробуду там зо два місяці".

Зустріч Франка з Юзефою у Косові була , мабуть , їх останньою зустріччю.

РОЗДІЛ 5

Іван Франко у Криворівні

Село Криворівня — чарівний куточок Гуцульщини — стало ще з ХІХ ст. місцем відпочинку і творчих студій багатьох прогресивних діячів української культури. Тут побували вчені-фольклористи Л.Головацький (був одружений із дочкою місцевого громадського діяча , священника Андрія Бурачинського Марією) , М.Бурачинський (1867) , М.Драгоманов (1875) , економіст-статистик В.Навроцький (у 1882 р. жив у своєї сестри Бурачинської Зеновії Михайлівни (1843-1903) , дружини священика Йосипа Бурачинського , яка записувала гуцульський фольклор) , етнографи С.Вінценз , Ф.Ржегорж , В.Гнатюк , В.Шухевич , Ф.Вовк , історики В.Антонович , М.Грушевський , І.Крип’якевич та інші. Помилуватися казковими краєвидами і подихати свіжим повітрям гір приїжджали сюди і кращі українські письменники : І.Франко , Леся Українка , О.Кобилянська , О.Маковей , О.Олесь , А.Крушельницький , Г.Хоткевич , М.Козоріс , Катря Гриневичева , С.Твердохліб , літературознавець М.Могилянський , художники М.Жук , Ф.Красицький , І.Труш , І.Северин та багато інших.

Зустрічі у Криворівні давали їм можливість обговорювати і вирішувати ряд актуальних питань , що стосувалися культурно-освітнього життя в Україні. Тут народжувалися творчі задуми на подальшу працю для рідного народу. Відомий етнограф В.Гнатюк з гордістю назвав Криворівню "українськими Афінами" , де першою особою був І.Франко".

У Криворівню письменник приїхав уперше в 1901 р. за рекомендацією В.Гнатюка. Село , де , за словами письменника , "менше шуму , грому , біганини , яке напувало душу супокоєм , тихою красою , сподобалося Франкові , і він проводив тут свій літній відпочинок протягом 1901-1914 рр. , за винятком 1905 і 1908 рр.

Спочатку Франко жив у гуцула Проця Мітчука , якого називали знахарем , бо він умів лікувати людей і тварин , знав і шанував гуцульську старовину.

У 1906 р. письменник із Заріччя переселився на лівий берег Чорного Черемошу і жив у Василя Якіб’юка-Івандюка (1866-1945) , відомого різьбяра , доброго знавця народної медицини і фотографа-самоука. Частим гостем був Франко і в домі прогресивного священика , доброго знавця звичаїв і побуту гуцулів Олекси Волянського (1862-1947) , який працював у Криворівні з 23 жовтня 1893 р. по 10 лютого 1923 р. Він написав спогади про Франка , в яких відзначив , що поява в неділю на Службі Божій І.Франка і М.Грушевського робила велике враження на населення , яке зі ще більшою пошаною ставилося до них за те , що не встидалися стояти в церкві між простими господарями і слухати разом з ними Службу Божу.

М.Могилянський згадував , що у липні 1912 р. І.Франко , М.Коцюбинський , О.Олесь , А.Крушельницький і етнограф В.Гнатюк у домі Волянського обговорювали злободенні проблеми життя. Часто також збиралися у В.Гнатюка , який жив у дяка М.Мосейчука.

Гуртуючись навколо І.Франка та М.Грушевського , українська інтелігенція під шум Черемошу обговорювала творчі плани та набиралася сили до праці.

Але за І.Франком та його однодумцями пильно стежила влада. Косівський