У Криворівні Франко не тільки відпочивав , але й систематично працював. Як і у Львові , він мав свій режим дня. Вставав рано і йшов у ліс збирати гриби , потім сідав за роботу. Після обіду знову працював або поспішав на рибалку. Найчастіше Франко ходив на гриби у Стоянівку або Осік , раз чи два був на Писанім Камені , де залишив свій підпис : "І.Франко" ; був на горі Ватанарці , де тоді сходилися кордони трьох держав — Австрії , Угорщини і Румунії.

Одного разу Мітчук возив Франка дарабою до Вижниці. Кермував тоді дарабою Дмитро Палійчук. У Вижниці переночували , а на другий день через Рожен Великий і Малий повернулися до Криворівні.

М.Харюк згадував , що поет любив заходити на мед до сільського дяка Мосейчука , в якого жив В.Гнатюк. Одного разу М.Харюк провів Франка на гору Довбушанку. Звідти було видно Ігрець , і Білу Кобилу , і Сокільське , і всю Чорногору. Франко милувався краєвидом і потім сказав : "Був я на Піп-Івані , на Чивчині , у Гостівцях , але такого місця людного , як тут , не бачив". Перебування письменника у Криворівні детально описали його діти Петро , Тарас і Ганна та Олекса Волянський.

У Криворівні Франко написав оповідання "Терен у нозі" , яке присвятив своїй знайомій із цього села Зеновії Бурачинській , що розповідала йому гуцульські легенди ; автобіографічне оповідання "У кузні" , повість "Великий шум" , оповідання "Як Юра Шикманюк брив Черемош" , вірш у альбом Ользі Маркович "У безсонну Ніченьку" та інші.

У творах "Як Юра Шикманюк брив Черемош" , "Терен у нозі" Франко реалістично змалював життя і побут селян Криворівні. У них він відобразив злидні , безправність верховинців , показав , як землі гуцулів "потрапляли в руки лихварів. У поемі "Терен у нозі" Франко дав нам мальовничий опис Криворівні :

Ось під нами Черемош ізвився ,

Та над ним в святковому спокою

Гріється село гуцульське.

Понад берегом стежки стрічками ,

По стежках то легіні купками ,

То гуцулки в горбатках червоних...

Листоноша Цвілинюк щодня приносив Франкові багато газет і книжок. У Криворівні він готує дальші випувки універсальної бібліотеки , перекладає поезії Шевченка німецькою мовою , пише публіцистичні статті для преси і наукові розвідки.

У Криворівні Франко записував приповідки , оповідання , пісні , перекази та залучав до збирання фольклорно-етнографічних матеріалів знайомих місцевих учителів , вчених і літераторів , що приїжджали на відпочинок у гори , а також письменних гуцулів. Ще раніше за порадою І.Франка народні пісні , приповідки , оповідання про опришків записували уродженці Криворівні сестри Кекилія і Марія Бурачинські. Записи пісень і оповідань про опришків К.Бурачинської-Курівцевої (1860-1924) він опублікував у "Зорі" , у двомісячнику "Житє і слово" та в "Етнографічному збірнику". А записані Марією Бурачинською , по чоловікові Волянською (1865-1935) , весільні , ліричні , побутові пісні , колядки , звичаї , похоронні обряди , гуцульський словник , приповідки , пісні про опришків зберігаються у фонді Франка.

У Криворівні Франко цікавився і пам’ятками природи , збирав різних комашок — спиртував їх , а потім передавав професорові І.Верхатському.

Багатьох селян Франко залучав до активної культурно-громадської роботи. Брати Потяки , Мітчук Юра , Гутинюк Михайло та інші були організаторами крамниці , читальні "Просвіти" (з 1906 р. нараховувала 108 членів) та діяльними членами радикальної партії , заснованої І.Франком та М.Павликом.

Коли після виборів до австрійського парламенту влада уневажнила 200 голосів , Франко склав гуцулам петицію з протестом до Відня проти зловживань урядовців. Своїми розмовами на суспільно-політичні теми Франко розкрив очі гуцулам на тогочасне життя.

Жителі Криворівні свято шанують пам’ять про Каменяра. На похороні Франка була гуцулка з Криворівні , яка несла вінець від мешканців цього села. У десяті роковини від дня смерті письменника на скелі , з якої І.Франко промовляв на народному вічі в 1912 р. , було встановлено кам’яну плиту. Її виготовили В.Якіб’юк , каменотес Іван Марусяк та інші селяни. Під звуки 12 трембіт біля шляху над Черемошем на Франковій скелі була відкрита гранітна плита з написом : "В честь Іванові Франкові Гуцульщина , 1916-1926". Потім свято продовжилося біля хати В.Якіб’юка. Під вітами Франкового явора В.Якіб’юк та інші криворівнянці розповідали присутнім про свої зустрічі з Великим Каменярем , читали його твори. То був вияв справді великої любові й шани знедолених горян до захисника їхніх інтересів.

Польській владі не до душі було вшанування пам’яті Каменяра , який будив народ на боротьбу за свої права. Коли стало відомо , що польські шовіністи намагалися знищити пам’яткову таблицю в 1928 р. , В.Якіб’юк закопав її у себе на городі. Після його смерті здавалось , що ця реліквія назавжди втрачена. Щоб відновити її в пам’яті народу , каменотес І.Марусяк зробив копію вищеназваної плити і подарував Сьомій науковій сесії