У автобіографічному листі до Драгоманова І.Франко писав : "У Березові в гостиннім домі Геника прожив кілька тижнів , лічачись від пропасниці і гуляючи по свіжому повітрі... Але не довго я міг попасати в Березові. Староста Коломийський дізнався про мій побут і наказав жандармам приставити мене до Коломиї , а що у мене не було грошей на підводу , то жандарм ще хворого , в літню спеку погнав мене туди пішки. Тяжка це була дорога , після котрої мені на обох ногах повідпадали нігті на пальцях". Це було 17 серпня. Переконавшись , що у Франка документи в порядку , староста відпустив його. Письменник знову повернувся у Нижній Березів , де за ним був встановлений пильний нагляд. Щоб не наражати на неприємності родину Геника і не потрапити знову у лапи жандармів , Франко 23 серпня 1880 р. виїхав із Нижнього Березова до Нагуєвич.

На основі розповідей старожилів уже згадуваний вчитель Іван Будурович писав , що І.Франко 1880 р. у Нижньому Березові при помочі свідомого селянина Степана Арсенича , батька майбутнього адвоката у Вінніпезі скликав щоночі по 10 найсвідоміших господарів (кожної ночі в іншому місці) і там розмовляв з ними по кілька годин. Було це влітку , тому Франко завжди носив при собі кошик на гриби , щоб на випадок , жандармам , які за ним дуже пильно слідкували , сказати , що ходив "на гриби" і задлудився в незнаному лісі , а тому так припізнився. Цілими днями записував він від жінок і дівчат , які працювали на ріллі , пісні , що їх пізніше використав у своїй праці "Жіноча недоля в руських народних піснях".

Біля хати , в якій проживав письменник , у 1979 р. встановлено пам’ятний знак із барельєфом Каменяра.

Верховина (Жаб’є)

Верховина (до 1962 р. Жаб’є — у часи Франка найбільше село на Гуцульщині , а зараз селище , районний центр Верховинського району. Тут жив і працював український письменник , етнограф і громадський діяч Софрон Витвицький (1819-1879) , перебували польський письменник Ю.Коженьовський — автор драми "Карпатські горці" , вчений і фольклорист М.Драгоманов (1875) , чеський етнограф Ф.Ржегорж , який написав кілька статей про звичай , побут і мистецтво гуцулів , український письменник , критик , журналіст і педагог А.Крушельницький (у 1904-1906 , 1911-1912 рр.) та інші.

Сюди , в цю "гуцульську столицю" , під час перебування у Криворівні часто приходив з різних побутових потреб І.Франко. Бував він сам , а одного разу з М.Коцюбинським у лікаря Якова Невестюка (1868-1930-і рр.) , який надавав їм медичну допомогу. Невестюк був відомий як письменник-драматург , громадський діяч. Він правдиво освітив у своїй драмі "Несамовиті" життя і побут гуцулів , їх весільні звичаї. Гостинний притулок І.Франка та численні мандрівники-дослідники Гуцульщини знаходили в народного учителя і культурно-освітнього діяча Теофіла Киселівського (1861-1936) , який із 1873 р. протягом 43-ох років учителював у Жаб’ю-Ільцях.

Із пропам’ятної книги , яку вів Т.Киселівський з 1904 р. , довідуємося , що в його домівці гостювали туристи з України , серед них — В.Дорошенко з Полтавщини — тоді студент Московського університету , згодом відомий літературознавець і громадський діяч (7.08.1904) , письменник Антін Крушельницький з дружиною і дітьми (літом 1904-1906 , 1911-1912 рр.) , адвокат М.Міхновський із Харкова (27.07.1907) , художник Ф.Красицький з Києва (29.07.1907) , композитор В.Безкоровайний (28.07.1908) , учителі Л.Гарматій , Б.Заклинський , інженер М.Саєвич , родини Бурачинських , Гоянюків , Кобринських.

Бував Каменяр і в домі Коржинських , у якому проїздом у 1901 р. в Буркут зупинялася Леся Українка. Там проживав тоді ж та в останні роки свого життя культурно-громадський діяч Болеслав Моровик (1880-1968) , який підтримував дружні зв’язки з І.Франком , Лесею Українкою , М.Коцюбинським , О.Кобилянською та багатьма іншими видатними людьми. Зараз селище Верховина стало одним із центрів туризму в Карпатах. Тут споруджено пансіонат для туристів , гірськолижну станцію , бальнеологічний санаторій.

Тут можна побачити гуцульські звичаї : свято лісоруба , полонинська весна тощо.

До 115-ої річниці з дня народження І.Франка йому було відкрито пам’ятник у Верховині (1971).

Болехів

І.Франко вперше відвідав Болехів у 1875 р. , повертаючись із Лолина. Почуті тут народні оповідання про опришків Олекси Довбуша він використав у повісті "Петрії і Довбущуки". У 1883-1886 роках молодий митець часто гостював у однокурсника по Львівському університету В.Левицького (1856-1936) , знаного в літературних колах під псевдонімом Василь Лукич. В.Левицький заробляв на життя , працюючи нотаріусом , а також захоплювався журналістикою , певний час редагував галицькі видання. Давні приятелі завжди мали про що поговорити. У домі Лукича І.Франко був бажаним гостем. Для нього люб’язно відводилася окрема кімната , в якій він працював. Дружні стосунки пов’язували поета і з організаторкою жіночого руху на Прикарпатті , письменницею Наталею Кобринською