Марк Твен

План

Вступ

Семюел Ленгхорн Клеменс, майбутній Марк Твен (1835—1910), народився в глухому американському селі. В дитинстві він щодня милувався найбільшою річкою своєї батьківщини — Міссісіпі. І, ніби його несло цим могутнім потоком, він зробив часткою свого «я» широчезні простори Сполучених Штатів Америки — від скромного селища Ганнібал, де минуло його дитинство, до гамірного Нового Орлеана. Де тільки не довелося жити письменникові... В незатишній Неваді на півночі країни і в південних штатах.

Хоча спосіб життя Семюела Клеменса чимось схожий на спосіб життя його колег — американських письменників (він пройшов типові для літературного світу заокеанської країни «університети» газетної роботи — як журналіст і друкар), але його шлях у літературу був більше, ніж в інших, насичений подіями, враженнями, багатогранними інтересами. Виходець із родини бідняка, Семюел, який іще малим хлопцем змушений був заробляти собі на прожиття, згодом десятки разів пройшов довгий шлях угору і вниз по Міссісіпі (і не пасажиром у зручній каюті, а лоцманом). Замолоду він брав участь у війні між Північчю і рабовласницьким Півднем (1861—1865), правда, недовго і не з того боку, який, як він зрозумів потім, захищав справедливу справу. Багато зусиль присвятив Клеменс марним пошукам срібла й золота в похмурих пустелях на заході США. А згодом, ставши Марком Твеном, він упродовж довгих років переходив із однієї газети в іншу-працював репортером, і зарубіжним кореспондентом, але найчастіше фейлетоністом.

Марк Твен починав свій шлях у літературі як майстер загонистого, нерідко нестримного гумору. З –під пера письменника нескінченним потоком виходили смішні містифікації, пародії, гротескні зарисовки, оповідання, в основу яких були покладені безглуздо – комічні ситуації.

Новаторською і справді чудовою сторінкою в творчості Марка Твена стали його «Пригоди Тома Сойєра» (1876). В основі повісті не комічні трюки професійного веселуна (хоча є в ній і жарти, що викликають сміх) давіть не викриття затхлого побуту американської провінції (хоча в деяких місцях книжки відчувається глузування з цього побуту), а щось майже небачене у Твена досі (та й взагалі у літературі США). Найважливіша особливість «Пригод Тома Сойєра» полягає ось у чому: гумор стає в цьому творі засобом реалістичного розкриття психології людини (перш за все дітей), а одночасно й засобом поетизації життя.

Через шість років з'явилася повість «Принц і злидар» — ця чудова казка, в основі якої лежить перетворений фантазією автора історичний матеріал, твір, пройнятий палкою любов'ю до народу.

Історія написання повісті “Принц і злидар”

Повість “Принц і злидар” була написана в 1882 році. Період між опублікуванням «Пригод Тома Сойєра» і завершенням «Пригод Гекльберрі Фінна» не був безплідним. Твен читає праці американських просвітителів, історичні твори, мемуарну літературу. Водночас уважно стежить за подіями в країні, спостерігає за соціальними процесами в Америці, що поступово перетворюють країну в «імперію баронів капіталу». І коли ми сьогодні читаємо занотовані письменником гіркі роздуми про вигадані «свободи», начебто існуючі в Америці внаслідок дотримування принципу «багатопартійності», виникає відчуття, ніби письменник пише про сучасну Америку.

Найважливіша помітка в його записнику за 1877 рік та, що лягла в основу історичної повісті для дітей (однаковою мірою вона цікава і для дорослого читача) — «Принц і злидар». Ось цей запис: «Едуард VI і злидар-хлопчик міняються місцями напередодні смерті Генріха VIII. Принц у лахмітті — бідує, а хлопчик, ставши принцом, терпить муки двірцевого життя аж до самого дня коронації, коли все роз'яснюється». А в листі до Хоуеллса (11 березня, 1880 р.) Марк Твен, уже працюючи над «Принцом і злидарем», ще докладніше спиняється на сюжеті своєї повісті: «О, коли б ви знали, яку насолоду я маю від того, що пишу цю повість. Я навіть не хочу поспішати, бо мені треба буде розстатися з книжкою. Чи розповідав я вам коли-небудь про фабулу цієї книжки?

Дія починається о 9 годині ранку 27 січня 1547 року, за 17 годин до смерті Генріха VIII. Усе починається з того, що обмінюються костюмами і становищем у світі принц Уельський із злидарем-хлопчиком. Обидва вони одного віку і надзвичайно схожі один на одного. Справжній маленький король переживає великі бідування в середовищі волоцюг і негідників у різних частинах провінційного Кента, в той час як фальшивий король раптово наділений позолоченим благополуччям: його боготворять, жахають тим, що обмежують його поривання,— отже, він веде сумне життя, сидячи на своєму троні. І все це тягнеться протягом трьох тижнів, тобто до урочистої церемонії коронації, яка відбулася у Вестмінстерському абатстві 20 лютого. Це триватиме доти, поки справжній король пробирається на свято, але не може ще переконати, що саме він є справжнім королем. Але підставний король, раптом згадавши епізод з першого дня їхнього знайомства (місце куди поклав принц королівську печатку), доводить, що новий претендент і є істинним королем...

Коли я написав цю книжку, мені насамперед хотілося показати незвичайну жорстокість законів того часу.

Марк Твен, посилаючись, головним чином, на багатотомну історію Англії Юма і на твори доктора Дж. Хеммонда Трамбула, художньо переконливо розповідає про жорстокі закони в роки правління Генріха VIII: смертна кара присуджувалася за крадіжку речей вартістю понад тридцять з половиною пенсів, крадіжка сукна каралася стратою через повішення. Справжніх і уявних отруювачів варили в олії, занурюючи людину в неї поступово.

Зрозуміло, «Принц і злидар» не припав до душі англійським читачам. Твену почали робити дрібні