Книга і книжкова справа в Росії і в Україні

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми. Спираючись на загальну історію, історію культури, науки та техніки, історія книги вивчає факти та закономірності розвитку рукописної та друкованої книги, їх роль на різних етапах людської цивілізації. При цьому виявляється загальносуспільне значення книги, її основні функції як зброї ідеології, науково-технічного та культурного прогресу.

Книга завжди була, є і буде найголовнішим джерелом інформації для всіх поколінь. Її потрібно вивчати і берегти.

Об’єкт дослідження. В даній курсовій роботі розглядається історія книги та книжної справи в Росії та Україні XVI- XVIІІ ст.

Предметом дослідження являється книга та друкарська справа.

Мета дослідження - дослідити становлення та розвиток книги та книжкової справи в Росії та Україні XVI- XVIІІ ст.

Задачі дослідження. З’ясувати як розвивалися книга та друкарство в Росії та Україні XVI- XVIІІ ст. Виявити що сприяло цьому розвитку, і які перепони ставали на цьому шляху в даний період.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел. Розділи поділені на підрозділи. В першому розділі курсової роботи описується історія книги і книжкової справи в Росії в XVI- XVIІІ ст., в другому – розвиток книги і книжкової справи в Україні в XVI - XVIІІ ст.

Розділ І. Книга і книжкова справа в Росії в XVI- XVIІІ ст.

1.1. Початок друкарства і книжкова справа в Росії в XVI ст.

Розвитку книжкової справи в XVI ст. сприяло створення загальноруських політичних і церковно-політичних склепінь, що відображали ідеологію прихильників централізації держави.

У 40-50-ті рр. XVI ст. спочатку в Новгороді, а потім у Москві з'явилися значні майстерні для виготовлення ікон і рукописних книг, організовані освіченим попом Сильвестром. В них трудилося по найму багато робітників. Багато книг Сильвестр передав у монастирі. Благовєщенський протопоп дуже впливав на молодого Івана IV. З діяльністю Сильвестра пов'язаний ряд реформ 50-х рр. XVI ст.

Видатну роль в історії російської культури і книжкової справи XVI ст. зіграв митрополит Макарій, найосвіченіша людина свого часу. По його ініціативі був складений значний пам'ятник загальноруської національної культури Великі Четьи Минеи (місячні читання) - грандіозні, у 12 томах «собрание всех книг, чтомых на Руси». У Четьи Минеи ввійшли книга священного писання, сказання про свята, житія святих, повчання, твори святих батьків; збірники «Пчела», «Златая цепь»; «Козьма Индикоплов», «Иудейская война», «Иосиф Флавий» і інші популярні на Русі світські твори. Наново переглянуті, виправлені і відредаговані як стилістично, так і політично. Великі Четьи Минеи повинні були підтверджувати церковно-релігійну єдність Російської держави. Вони переслідували відверто охоронні цілі - повинні були створити для російського читача чітко окреслене і схвалене церквою коло читання. Четьи Минеи вражають не тільки обсягом, але старанністю і єдністю зовнішньої оздоби. Вони написані на розкішному папері, великого формату і подібні по характеру листа й орнаменту.

Ще одна праця часів царювання Івана IV- Ніконовське літописне склепіння (один із списків цього літопису належав відомому церковному діячу XVII ст. патриарху Ніконові). Упорядкування склепіння зайняло близько 20 років. На основі Ніконовського літопису в 1568-1576 р. у царському скрипторії в Олександрівській слободі було створене багатотомне Лицеве (тобто ілюстроване) літописне склепіння. У ньому більш 16 тисяч прегарно виконаних мініатюр. Вперше в руській книзі ілюстрації займають більше місця, ніж текст. Лицеве склепіння - праця багатьох переписувачів і живописців. Керували всією роботою митрополит Макарій (перші три томи) і священик Благовєщенського собору в Кремлі Сильвестр (ілюстративна частина).

У середині XVI ст. друкарство проникає в Московську державу. Введення друкарства в Москві - результат соціально-економічного розвитку феодального суспільства Русі XVI ст. Розвиток виробництва і ремесла створювало необхідні технічні передумови для заснування в Москві друкарні і переходу від рукописного засобу розмноження книг до більш досконалого і продуктивного - друкарства.

У політичному плані введення друкарства в Москві було одним із тих державних заходів, що проводив Іван Грозний у 50-60-х рр. XVI ст. з метою зміцнення самодержавства (реформа суду, створення стрілецького війська, губні і земські заснування і т.д.).

З середини XVI ст. уряд Івана IV приступив до вишукування засобів і людей для освоєння типографського мистецтва. Спроби завести в Москві друкарство за допомогою іноземців не увінчалися успіхом.

Не збереглося документальних витоків про дитячі і юнацькі роки життя Івана Федорова. Відомо лише з післямови до Апостола, що він був дияконом церкви Ніколи Гостунського в Московському Кремлі. Немає інформації і про те, де й у кого навчався російський першодрукар типографському мистецтву. Можливо, він працював в анонімній друкарні. Про це говорить подібність деяких поліграфічних прийомів, використаних у московських безвихідних виданнях і в книгах, випущених у Москві Іваном Федоровим. Єдині документи, з яких ми дізнаємося про діяльність Івана Федорова в Москві,- післямови до Московського і Львівського видання Апостола - першої російської друкарської датованої книги. Апостол друкувався цілий рік - з 19 квітня 1563 р. по 1 березня 1564 р. Остання дата відзначається як початок друкарства нa Русі.

Апостол 1564 р. – видатний твір російського першодрукарського мистецтва. Цей чудовий витвір Івана Федорова довгі роки служив неперевершеним зразком для поколінь російських друкарів.

У 1565 р. Іван Федоров і Петро Мстиславець випустили два видання Часовника. Навчальний характер і невеличкий формат Часовника пояснюють виняткову рідкість цього видання. Книга швидко зачитувалася і старіла. Часовник зберігся в одиничних примірниках, та й то переважно в закордонних