У 1648 р. вийшло перше московське видання знаменитої «Славянской грамматики» Мелетія Смотрицького. Воно доповнено уривками з творів Максима Грека, прикладами граматичного розбору речень. «Грамматика» Смотрицького була для свого часу справді науковим твором. Нею користувалися в Росії ще в XVIII ст. (по ній, як відомо, учився М.В._Ломоносов).

У 1649 р. виходить у світло перше друкарське видання склепіння російських законів - «Уложение государя царя Алексея Михайловича».

1.3. Книга та книжкова справа в Росії у XVIII ст.

На початку XVIII ст. у житті Росії відбувалися корінні зміни, викликані розвитком продуктивних сил і підготовлені всім попереднім ходом історичного розвитку. Створюються основи промисловості, розвивається внутрішня і зовнішня торгівля, організовується регулярна національна армія і флот, зміцнюються економічні і культурні зв'язки Росії з країнами Заходу і Сходу. Збільшується міжнародний авторитет Російської імперії.

Видавнича справа в першій чверті XVIII ст. одержала широкий розмах. Дотепер воно служило переважно потребам церкви. Петро I поставив друкарство на службу інтересам державного перетворення і розвитку нової культури. Він особисто керував друкарством і видавничою справою, визначав тематику видань, стежив за перекладом книг і був редактором багатьох із них. З його ім'ям пов'язане створення російської друкарні в Амстердамі, заснування Петербургської друкарні, введення гражданського шрифту, створення першої російської друкарської газети «Ведомости» і багато іншого.

У розвитку російської культури і видавничої справи велику роль зіграла реформа російської абетки, а на її основі - реформа друкарства.

Реформа друкарства була проведена в 1707-1710 р. Суть реформи - заміна старої кирилічної абетки з її складною графікою і скрутної в типографському наборі системою надрядкових знаків новою цивільною абеткою, в основу якої були покладені почерки кінця XVII - початку XVIII ст., що відрізнялися від звичайного півустава тільки округлістю ряду букв.

Відповідно до нових вимог необхідно було значно збільшити випуск книг, змінити їхню тематику. Друкарське подвір'я не могло задовольнити цю потребу, воно потребувало корінного переустаткування для друкування світських книг у їхній новій формі, що не могло бути виконане в короткий термін. У 1698 р. під час свого перебування в Голландії Петро I дав привілей негоціанту Янові Тесінгу на друкування російських книг в Амстердамі.

До 1708 р. було переустатковане Друкарське подвір'я. При друкарні була влаштована гравірувальна майстерня, у якій стали друкувати креслення й ілюстрації, що широко застосовувалися в технічній і науковій книзі того часу. У 1722 р. у Москві була відкрита друкарня при сенаті для друкування офіційної літератури.

В другому десятилітті XVIII ст. з'являються друкарні в новій руській столиці - Петербурзі. Перша з них, Санкт-Петербургська друкарня, заснована в 1710 р. У 1720 р. при Олександро-Невськом монастирі відкрилася друга друкарня в Петербурзі. У 1721 р. утворена друкарня при сенаті, де у великій кількості друкувалися законодавчі документи - укази, регламенти, статути, а також маніфести й інша література. Для потреб учнів і друкування розпоряджень Адміралтейської колегії була створена друкарня при Московській академії.

Російські книги першої чверті XVIII ст. були пов'язані з практичними задачами і потребами держави, сприяли проведенню перетворень, допомагали засвоєнню всього нового, що вводилося в життя Росії. Тематика їх дуже різноманітна і нова.

Незважаючи на значні успіхи російського друкарства, у петровський час продовжувала розвиватися і рукописна традиція. Це визивалося рядом причин: було мало видань художньої літератури, рукописна книга коштувала не дорожче, а іноді і дешевше друкарських книг, нарешті, вся опозиційна література могла поширюватися лише в рукописному виді. Тематика рукописних книг петровського часу різноманітна: це, насамперед, книги історичні - літописи, хронографи, збірники, історична повість і ін.; широко поширювалися в рукописному виді твори художньої літератури. Особливою популярністю користувалися сатиричні твори, побутові повісті, перекладні романи. Чимало збереглося від цього часу рукописних лікарських порадників.

Розвиток економіки, суспільної думки, науки, просвітництва, поява такого значного культурного центру, як Академія наук, обумовили подальший розвиток видавничої справи в Росії.

Після смерті Петра I друкарні виявилися у важкому фінансовому становищі, на складах зібралося багато нерозпроданих книг. Це «призвело уряд вже незабаром після смерті Петра до думки про необхідність згортання видавничої діяльності».

Багато книг були заборонені як суперечні церковні догмати, що ображають гідність російських князів і по інших незначних і надуманих приводах. Цензурні обмеження з кожним роком посилювалися. Після переворотів 1740-1741 р. із друку вилучалися всякі нагадування про старих правителів імперії: регенті Біронє, малолітньому імператорі Іванові VI Антоновичеві й ін. Були заборонені навіть державні акти, видані від імені Петра_I і складені при його найближчій участі. Особливо переслідувалися твори старообрядників, книги, гравюри, листівки, що підривають престиж духовної і світської влади.

Водночас друкарство продовжувало розвиватися, нарощуючи навіть темпи, особливо періодична преса. Цьому в першу чергу сприяло заснування Академії наук.

Друга половина XVIII ст. характеризується подальшим зміцненням самодержавної дворянської кріпосницької держави, особливо в правлінні Катерини II. Водночас успіхи російської промисловості, швидкий розвиток зовнішньої торгівлі і всеросійського ринку поглибили протиріччя усередині феодально-кріпосницької системи і сприяли її розкладанню.

Вся внутрішня і зовнішня політика Катерини II була спрямована на зберігання самодержавства і кріпосництва. Проте в перший період свого правління Катерина II прагнула прикрити класову сутність своєї влади видимістю освіченої монархії. Катерина II поводиться як завзята учениця Вольтера й інших французьких просвітителів. Вона дозволяє перекладати і друкувати їхні твори, схвалює видання трьох томів знаменитої