Велесова книга

Велесова книга

Велесова книга була закономірним явищем у довгому ланцюгу розвитку нашої писемності. Так само закономірною була й спроба писати давні релігійні тексти, які довгий час існували в усній формі. Поки народові не загрожувала чужа ідеологія, доти не було Потреби в записуванні свого віровчення. Скажімо, в Індії та Японії язичницькі тексти почали записувати, коли виникла загроза насадження народам буддизму. Так було й у наших предків: віра передавалася з уст в уста, від дідів-прадідів до синів-онуків. Усна традиція була й захистом своєї віри від чужинців, бо її передавали тільки своїм. Коли волхви відчули наступ нової релігії, вони записали ці тексти, щоб зберегти їх до кращих часів для своїх, бодай, віддалених нащадків.

Дошки з давніми письменами в 1919 p. знайшов полковник білої армії Алі (Федір Артурович) Ізенбек у маєтку Великий Бурлюк на Харківщині. Він вивіз їх до Брюсселя. У 1925 p. з дошками ознайомився письменник-емігрант (за походженням українець) Юрій Миролюбне, який кільканадцять років займався очищенням, копіюванням і прочитанням текстів. Багато літер було стерто, частина дощок розбита чи пошкоджена. Оскільки фотографи виходили нечіткими, дослідник переписував тексти. Дошки мали розмір 38х22 см, завтовшки 0,5 - 0,7 см і були нанизані на ремінець, як книжка чи блокнот. Тексти написані з обох боків дощечок. Ремінець був розірваний, тому нумерацію розрізнених дощок Ю. Миролюбов зробив довільно. Лише ті дошки, що були частково з'єднані, отримали номери з літерами (наприклад, 6-А, 6- Б). Усього існує 72 тексти, а також кілька уривків, що збереглися на уламках. Дошки пропали лід час Другої світової війни після смерті Ізенбека, тому найближчим до оригіналу вважається перепис Ю. Миролюбова.

Перші переклади пам’ятки були недосконалі, бо їх робили, переважно, шанувальники старовини, які не мали лінгвістичної освіти. Великої шкоди текстам завдав А. Кур (Куренков, Австралія), який на власний розсуд редагував переписи, надіслані йому Ю. Миролюбовим для публікації в журналі "Жар-Птица". Саме цей зіпсований список Велесової книги взяли за основу видавці в Росії. Початок наукового вивчення Велесової книги поклав український професор Володимир Шаян, але він не встиг зробити повного перекладу. В Україні переклад Велесової книги сучасною українською мовою здійснив Борис Яценко — мовознавець із Ужгорода. Велесова книга також перекладена на англійську та російську мови. Перші публікації Велесової книги в Україні відомі лише з 1990 p. Дослідженням пам'ятки нині займаються відомі вчені та письменники (Валерій Шевчук, Степан Наливайко та ін.). Поетичний переспів Велесової книги зробив поет Микола Карпенко.

За Велесовою книгою, наш народ створений Сварогом, тому саме Сварог названий нашим Пращуром, бо він дав нам Заповіт через Отця Ора, якими мають бути русичі-українці: "Це мовив Ору Сварог наш: "Як мої творіння створив вас од перст моїх. І хай буде сказано, що ви — сини Творця, і поводьтесь, як сини Творця. І будете, як діти мої, і Дажбог буде Отець ваш. Того мусите слухатись, і Той вам скаже, що маєте діяти, а як мовить, так і творіть" (25). Божественне походження русичів згадується в багатьох дощечках: "І повели русів Громовиці, як синів Отця нашого Перуна 1 Дажбога внуків" (23); "вже греки йдуть на нас і силою гримлять, але Перун нам Отець, і се тих греків розтрощимо!" (32).

Отже, Сварог — Творець Роду людського на Землі. А як же народилися Внуки Дажбожі? Велесова книга має кілька родовідних легенд.

Перша родовідна легенда. Про народження Дажбожих онуків читаємо в дощечці 16, присвяченій Велесу, Богу таємничих знань, який є "пристанище і сила". Доблесний і працьовитий муж, названий отцем у Русі, мав жону і двох доньок. Було в них багато овець, корів та іншої худоби, яку вони випасали в степах. Саме у степах не міг він знайти достойних мужів для своїх доньок. Він молив Богів, щоб згасання роду припинити. І Дажбог почув ту молитву, і дав йому вимолене, як було проречено те: "Се Бог гряде межи нас, І будемо народжувати, бо вже Ясна тче йому". Богиня Ясна з'являється завжди при народженні дітей. Вона тче нитку життя новій людині, як Богиня Долі, Рожаниця. Ясна — Богиня жіночої плідної сили, яка уособлюється в блискавці. Недаремно вона згадується поруч з Інтрою-Перуном (7-В), який є втіленням чоловічої плідної сили. І нарешті, Бог Велес отрочат нес. Це йому завдячують руси і хвалу речуть "нині і завжди, і до віку віків». Ця легенда не тільки про народження Дажбожих Онуків, а й про єдність духовного і тілесного, що є ознаками Дажбога і Велеса.

Друга родовідна легенда. Прародителями слов'ян Велесова книга називає Отця Богумира і Матір Славуну, які, дбаючи про майбутні роди своїх п'ятьох дітей (трьох дочок і двох синів), підбирали їм гідне їхнього походження подружжя. Отець Богумир, послухавши жону свою Славуну, поїхав куди очі дивляться, і спинився під дубом, що стояв у полі, та й лишився ночувати біля Вогню. Дуб — священне дерево наших предків, він завжди був захистом людини, символом Божої сили. Під дубом здійснювались і шлюбні обряди. Саме тут і зустрілися йому троє мужів, що шукали собі жінок. Так три вісники Ранок, Полудень і Вечір стали мужами трьох доньок Отця Богумира: Древи, Скреви і Полеви. Від цих родів походять племена древлян, кривичів і полян. А від синів