У дощечці 9-А розповідається про події дуже віддалені навіть від самого автора, бо "утворилися ті роди біля семи рік, де ми проживали за морем, у краю зеленому... літ за тисячу триста до Германаріха". Отже, маємо змогу встановити приблизний час описаних подій. Готський король Германаріх правив з 351 до 375 p. н. ч., значить створення руських племен відбулося в середині IX ст. до н. ч., тобто наприкінці арійського періоду, коли в Європі, Індії та Малій Азії відбувалося значне переселення племен.

Третя родовідна легенда Велесової книги оповідає про Отця Ора (Орія, Арія), який жив у середині VII ст. до н. ч.: "Од Отця Ора походимо".. А Ор мав трьох синів, які розселилися в різних краях Європи: "І рушили всі троє синів Орієвих: Кий, Пащек і Горовато, звідки три славні племена виникли" (4-Г). Нині в цих іменах ми з легкістю впізнаємо відомих нам Кия, Щека і Хорива, засновників трьох слов'янських народів — русів (киян), чехів, хорватів.

У кожного народу є своя рідна правда. Рідна Правда українців — у єдності з Рідними Богами. Ця єдність підкріплена Божественним народженням і регулюється Законами Прави. Знаючи ці Закони, українець не чинить зла українцю й Рідній Землі, а всіляко намагається підтримати свого брата в усіх добрих намірах, які будуть на користь нашій державі. Коли українець усвідомлює свою відповідальність перед майбутнім, він дбає про своє добре ім'я і всіляко примножує свої добрі справи, тим самим заохочуючи інших українців до спільного творення блага для своєї землі.

У Велесовій книзі маємо понад 250 Богознавчих понять (в тому числі імен Богів). Серед них найчастіше згадується Прабатько Богів Сварог. У 25-ти дошках є звертання чи молитви до Сварога, а також згадки про Сварожичів, Сварожих Воїв, Сварожі Закути, Сварожі Кола, Сварожі Раті, Сварожі Руки. Дуже часто згадується Бог Воїнства — Перун та його пара — Мати-Слава. До появи Велесової книги ми про неї нічого не знали, хіба що на стародавніх малюнках бачили казкову птицю з жіночим обличчям, часто в золотій короні. До нас дійшли різні її імена: Птиця Гамаюн, Птиця Сирин, Птиця Алконост, Жар-Птиця.

Упереджені люди часом розповідають про людські жертвопринесення, що нібито існували у язичників. Велесова книга спростовує і вигадки, неодноразово наголошуючи, що Богам дається лише їжа: "Слава Богам нашим! Маємо істинну Віру, що не потребує людської жертви. А така діє у варягів, які завжди приносили її, іменуючи Перуна Паркуною, і йому приносили жертву. Ми ж з мішком повну жертву даємо від трудів наших -просо, молоко і тук. Та Богів покормимо ягням на Коляди і на Русалії, в день ярила і на честь Красної гори. Те Богам даємо на спомин про гори Карпатські" (7-А). Як бачимо, жертвували Богам те, що вироблено людськими руками (від трудів); тук - жир, масло, як символи багатства, "і жертви іншої, як хліби немає. А ще виноград і мед, і зерно дають до молінь тих" (26). Таких застережень багато.

"Це Боги Русі не беруть жертви людської, ані тваринної, лише плоди, овочі, квіти і зерно, молоко, суру питну, на травах настояну, і меди, - ніколи не живу птицю, ані рибу. Це варяги дають жертву іншу і страшну чоловічу" (24-Б).

Обряди жертвоприношень здійснювали спеціально освічені Волхви-кудесники: "І це всяк Рід правився кудесником, що жертви творив. І всякий Рід мав старого кудесника, який іншим Радогощі давав. І се перший мав на чолі Дажбога" (33). Тут ідеться про те, що священнослужителі мали начільну пов'язку із зображенням Сонця-Дажбога. "Маємо красне вінце Віри нашої і не мусимо чужої добиратися" (7-3). Красне вінце - образ вінка як священної ознаки багатьох рідних обрядів. Саме з вінка походить корона. Красний - красивий. Золота корона Сонця - символ Дажбога. Велесова книга вчить що найкращою Вірою є власна віра народу, тому й не слід шукати чужої.

Література

Карпенко Н. Велесова книга. – К., 1998.

Лозко Г. Велесова книга як пам’ятка праукраїнської культури // Диво слово. – 1999. – № 11.

Шевчук В. Загадкова “Велесова книга” // Хроніка-2000. – 1994. –
№ 3-4.