КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Економічна та патріотична думка в творах І. Котляревського

План

1.Коротка біографія Івана Котляревського.

1769 року, 29 серпня в сім’ї канцеляриста Полтавського магістрату Петра Котляревського народився син Іван. Обстановка, в якій зростав майбутній письменник, була близька до сільської. Скромне місто Полтава мало чим відрізнялося тоді від села.

Тут в одному з невеличких дерев’яних будиночків провів більшу частину свого життя український письменник Котляревський. Будиночок цей був збудований в 1705 році. Він стоїть на горі, звідки відкривається перед очима красива панорама: зелені ліси й луги, серед яких з’явилася невелика річка Ворскла.

В той час Полтава ще була “ полковим ” містом, потім стала повітовим містом Новоросійської губернії, а з 1802 року – губернським і резиденцією малоросійського генерал-губернатора. З цього часу Полтава починає рости і набувати обличчя культурного міста.

Родина батьків Котляревського була дуже незначних достатків, хоч батько займав посаду, яка вважалась серед чиновників прибутковою. В біографії, складеній О. Терещенком, так характеризуються умови раннього дитинства майбутнього письменника: “ Нерідко доводилось йому ( малому І. Котляревському ) вдовольнятися одним шматком хліба й ходити босим; але жива й весела вдача допомагала йому переносити домашні нестатки. З дитячих років виявилась у нього охота до читання і старанність у заняттях. ”

Де здобув Котляревський початкову освіту, невідомо. Перший біограф його С. Стеблін-Камінський висловлює здогад, що, мабуть, за старим звичаєм, письменник ходив у школу до дяка. Це цілком можливо, бо приходська школа існувала в Полтаві ще з 17 ст.. З численних історичних і літературних матеріалів добре відомо, якими були ці школи. Церковнослав’янська “граматка” ( буквар ), часослов і псалтир були підручними книгами для поступового опанування нескладною наукою, яка, проте, була досить важкою і гіркою: подавали її у формі зубрячки, приправляючи дошкульними способами примушування до навчання.

2. Значення творчості Котляревського

В особі Котляревського ми маємо письменника, творчість якого знаменувала собою перехід від літератури 18 ст. до літератури нової. Котляревський жив у той час, коли йшла гостра боротьба нового і старого. Передові кола суспільства ( просвітителі, далі дворянські революціонери ) виступали проти феодальних порядків, проти суспільних взаємовідносин, панування релігійної ідеології, старої філософії, моралі тощо. Зазнає заперечення і старе мистецтво, зв’язане з феодальним ладом.

Своєю творчістю Котляревський став у ряди борців проти старого світу і старого мистецтва. Його твори накреслили початок того шляху, яким пішли прогресивні українські письменники 19 ст. Він зумів реалістично показати важливі сторони життя українського народу, надав своїм творам рис народності, національного колориту, сповнив їх народним гумором.

У творах Котляревського ми знаходимо широку картину життя українського суспільства кінця 18 – поч. 19 ст., яка охоплює різні верстви. Життя панів, чиновників, духовенства ( хоч останнє і мало фігурує в його творах ) змалював письменник у сатиричному плані.

Котляревський критикує не самі основи кріпосницького ладу, а лише характерні явища його – знущання панів з селянства, паразитизм їх життя, моральну розпусту, політичне недоумство, користолюбство, протиставлення своїх власних інтересів державним, дикунство звичаїв і т. ін., - все ж його критика мала важливе суспільне значення. Вона картала типові явища в житті дворянства як панівного класу і набувала таким чином цілком певного політичного спрямування.

Позиція письменника в критиці явищ кріпосницького ладу в перших чотирьох частинах “ Енеїди ” просвітительська. Як просвітитель, Котляревський висунув ідею народолюбства і гасло рівності, що мало прогресивний зміст, спрямований проти феодального поділу суспільства на стани, що відбивало прагнення народних мас. Письменник близько стояв до народу, талановито змалював картини його життя, співчував його стражданням під гнітом кріпосників і прагнув поліпшити його становище.

Те загальне піднесення народної свідомості і патріотичного почуття, яке було викликане Вітчизняною війною 1812 року і визволенням Європи російською армією, особливо виразно відбилося в творах Котляревського, написаних після цих історичних подій ( 5 і 6 частини “ Енеїди ”). Він тут підносить представників народних мас як справжніх носіїв любові до батьківщини, уславлює честь, боротьбу за “ общее добро ”, оспівує високу моральність народу. Письменник виступає перед нами як патріот і гуманіст.

У двох останніх частинах “ Енеїди ” відчуваються відгуки ідей декабризму.

В творчості Котляревського помітні вже засади реалізму як нового художнього методу в українській літературі. Справді, письменник змалював правдиві картини з життя й побуту кінця 18 – поч.19 ст. В зображенні персонажів він іде шляхом соціальних характеристик, показує соціальну природу дійових осіб, причому симпатії його на стороні народних мас.

Представники народних мас змальовані автором як люди високих моральних якостей, душевного благородства, здорового розуму. Цим вони протиставляються образом вельмож, панів, чиновників, яких письменник показує жорсткими, корисливими, нечесними. Тут розкривається зміст народолюбства Котляревського, віра в моральні сили народу, в його майбутнє і разом з тим звучить певний моральний суд над кріпосницьким ладом.

Трактуючи тему селянства, взаємовідносини панів і трудящих, Котляревський виступив як передова людина свого часу. Він добре знав життя народу, думав над його долею і відбив у своїх творах ненависть і наростаючий протест народних мас проти кріпосницького гніту. Визвольна боротьба селянства виклала у Котляревського критичне ставлення до взаємовідносин між поміщиками й селянами.

В реалізмі Котляревського виразно виступає