4.4. Формування аудиторського висновку.

На завершальній стадії аудиторської перевірки сертифікований аудитор повинен перевірити роботу складу групи аудиторів і вирішити чи достатньо зібрано свідчень та оцінити результати аудиту. Перевірка особою, яка має широкий досвід чи є більш кваліфікованою, здійснюється для виявлення (запобігання) помилок і для оцінки суджень і висновків. Відповідна перевірка робочих документів — це найважливіший спосіб забезпечити високу якість виконання аудиту, а також незалежності суджень всієї групи аудиторів, яка виконує замовлення на аудит.

Завершується аудит складанням відповідного аудиторського висновку (звіту). Національний норматив аудиту № 26 "Аудиторський висновок" передбачає такі види аудиторських висновків: позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода); позитивний внесок (існує не фундаментальна непевність); умовно позитивний висновок (існує фундаментальна незгода); негативний аудиторський висновок; аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора.

У безумовно позитивному аудиторському висновку думка аудиторської фірми про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що ця звітність підготовлена таким чином, щоб забезпечити у всіх істотних аспектах відображення активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату і фінансові результати його діяльності за звітний період, виходячи з нормативного акта, що регулює бухгалтерський облік і звітність в Україні.

В умовно позитивному аудиторському висновку думка аудиторської фірми про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що, за винятком визначених в аудиторському висновку обставин, бухгалтерська звітність підготовлена таким чином, щоб забезпечити у всіх істотних аспектах відображення активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату і фінансові результати його діяльності за звітний період, виходячи з нормативного акта, що регулює бухгалтерський облік і звітність в Україні.

У негативному аудиторському висновку думка аудиторської фірми про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що в зв'язку з визначеними обставинами ця звітність підготовлена таким чином, що вона не забезпечує у всіх істотних аспектах відображення активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату і фінансові результати його діяльності за звітний період, виходячи з нормативного акта, що регулює бухгалтерський облік і звітність в Україні.

Відмовлення аудиторської фірми від вираження своєї думки про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта в аудиторському висновку означає, що в результаті визначених обставин аудиторська фірма не може виразити і не виражає таку думку в одній із установлених дійсним порядком формі.

Думка аудиторської фірми про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта повинна бути виражена так, щоб цьому суб'єкту і користувачам були очевидні його зміст і форма.

Аудиторський висновок складається з трьох частин: вступної, аналітичної і підсумкової. До нього додається бухгалтерська звітність економічного суб'єкта, що піддалася аудиту.

Вступна частина аудиторського висновку містить загальні відомості про аудиторську фірму.

Аналітична частина аудиторського висновку являє собою звіт аудиторської фірми про загальні результати перевірки стану внутрішнього контролю, бухгалтерського обліку і звітності економічного суб'єкта, а також дотримання економічним суб'єктом законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій.

Підсумкова частина аудиторського висновку містить думку аудиторської фірми про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта.

Підсумкова частина аудиторського висновку, видаваного аудиторською фірмою, озаглавлюється так: “Висновок аудиторської фірми”, а видаваного аудитором, що працює самостійно, — “Висновок аудитора”.

Підсумкова частина адресується засновникам (учасникам) економічного суб'єкта, якщо інше не передбачено договором на проведення аудита; у ній указується нормативний акт, що регулює бухгалтерський облік і звітність в Україні, якому повинна відповідати бухгалтерська звітність, із вказівкою його повного офіційного найменування, найменування органа, що видав документ, дати видання документа і його номера (якщо такий є), а також нормативного акта, що регулює аудиторську діяльність в Україні.

У підсумковій частині повинен бути описаний розподіл відповідальності між економічним суб'єктом і аудиторською фірмою у відношенні бухгалтерської звітності.

Бухгалтерська звітність, прикладена до аудиторського висновку, повинна бути складена по формах, встановленим для економічних суб'єктів даного виду діяльності відповідним органом, що регулює бухгалтерський облік і звітність в Україні.

Якщо в результаті аудита виявлені істотні перекручування бухгалтерської звітності, то в прикладеній до аудиторського висновку бухгалтерської звітності економічний суб'єкт повинен усунути ці перекручування.

Якщо аудиторський висновок складається після представлення економічним суб'єктом бухгалтерської звітності користувачам, засновникам (учасникам), податковим органам і ін., то підсумкова частина аудиторського висновку повинна містити перелік виправлень, які варто зробити в цій звітності, для того щоб вона була визнана достовірною.

Аудиторська фірма може використовувати будь-який інший спосіб представлення скоректованої бухгалтерської звітності економічного суб'єкта, що дає повне і точне уявлення користувачам про виправлення, необхідні у цій звітності.

Висновки та пропозиції

Розглянувши питання з обліку, аналізу та аудиту дебіторської заборгованості можна зробити наступні висновки: