Такою побачив Одесу О. С. Пушкін:

Там все Европой дышет, веет,

Все блещет югом и пестреет

Разнообразностью живой.

Язык Италии златой

Звучит по улице веселой,

Где ходит гордый славянин,

Француз, испанец, армянин,

И грек и молдаван тяжелый,

И сын египетской земли… Там само. – С. 68.

У пошуку вільного життя в Одесу приходили люди з різних країв, і це не були звичайні, рядові люди: кріпаки, що втікли від па-нів були найенергійнішими, найсміливішими та найбільш сво-бо-до-лю-би-вими серед своїх односельчан, бо наважилися на багатокіло-ме-тро-ву та небезпечну дорогу; болгари і греки, що не бажали терпі-ти турецьку владу; чорноморські козаки… Тобто це були найбільш енер--гі-йні та сміливі представники різних народів. Недарма один із мандрівників, що побував у Одесі на початку ХІХ ст., писав, що на-се--лення Одеси – “це волевий накип народу”

html, і ця особливість збе-ре-г-ла--ся протягом двохвікової історії міста. Одеситів вважають енер-гі-й-ними, сміливими, заповзятими та безжурними при невдачах. Ці якості – “національна риса” одеситів, що взяли найкраще у своїх пре-д-ків.

Отже, коротко ознайомившись з історією Одеси та її меш-кан-ців, можна зробити висновок, що це незвичайне місто. І нема нічо-го дивного в тому, що одеська література теж має свої особливості. Перше, що на-сам-перед об’єднує всіх одеських письменників – по-чут-тя гумору, яке ніколи їх не полишає. Існує навіть таке поняття, як “одеський гумор”. Окрім цього у своїх творах одесити часто ви-ко-ристовують специ-фічну одеську мову. Особливо полюбляв кори-сту-ватися цим прийо-мом Ісак Бабель.

Одеські літератори увібрали в себе неповторний дух Одеси. Більш того – їм вдалося відтворити його на сторінках своїх творів. Творчість одеських письменників дає змогу значно поглибитися в розумінні так званого “одеського феномену”, що склався під впливом ряду історичних, культурних та геополітичних факторів. Тому знайомство із культурно-історичними пам’ятками, що так чи інакше пов’язані із літературним життям Одеси, зокрема періоду 1920-30-х рр., має всі підстави стати невід’ємною частиною одеської екскурсій-ної програми.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПОХИ 20-30-х рр. ХХ ст.

Література завжди була голосом епохи. Не тільки проблеми, які хвилювали художників, а й весь арсенал художніх засобів, сам тво-р-чий метод визначались часом, рівнем розвитку соціальної та худож-ньої думки суспільства.

Кожна епоха має свою систему соціальних та філософських пог-ля-дів. Художник, навіть тоді, коли у розумінні історії та людини ви--переджає епоху, не може бути вільним від впливу сучасних йому уявлень про закони та сутність суспільного розвитку. І це відби-ва-єть---ся на характері його ідеалів. Реальна дійсність, соціально-фі-ло-соф-сь-кі та ідейно-естетичні уявлення про людину, суспільство та зав-да-н-ня мистецтва завжди мають пряме відношення до худож-ньо-го ме-тоду письменника.

Початок 1920-х рр. К. Паустовський назвав “часом великих спо-ді--вань”

Есть город у моря: Краеведческий сборник – Одесса: Маяк, 1990. – С. 187.

. І справді, ще жили у пам’яті заманливі гасла революції, зда--валося, що утопія може стати реальністю.

У цей час ідея революційного боргу, захисту пролетарської спра--ви від посягань “буржуїв” та “світового капіталу” спонукала дея-ких радикально налаштованих інтелігентів співпрацювати з ВЧК. В “Ав--то--біографії”, де Бабель розповідає, як за порадою Горь-кого він на сім років “пішов у люди”, написано серед іншого “був че-кіс-том” Поварцов С. Причина смерти – расстрелл: Хроника последних дней Исаака Бабеля. – М.: ТЕРРА, 1996. – С. 6.

(дочка Бабеля це заперечувала)

.

Це був час, коли руйнувалося старе та необхідно було вирішити, яким саме буде нове. У літературі приблизно з 1923 р. виникають числені угрупування, які проіснували до початку 1930-х рр.

История русской советской литературы / Бахметьева Е. П., Бузник В. В. и др. – М.: Высшая школа, 1979. – С. 102.

Кожна гру--па письменників мала свою думку стосовно подаль-шо-го роз-вит-ку літератури. Міжгрупова боротьба найчастіше зводи-ла-ся до за-хи-с--ту “своїх” та всілякої ганьби “чужих”.

З розвитком тоталітарної системи влада зрозуміла, що їй необ-хі-д-но мати підтримку з боку письменників. Так виник літературний стиль, що отримав назву “соціалістичний реалізм”. Багато письмен-ників виїзжає на місця та пише книги про чудовий хід колек-тиві-за-ції та індустріалізації (Паустовський, наприклад, написав книгу про освоєння Кара-Бугазькогї затоки у Каспії) Там само. – С. 241.

.

Особливо жорстким став контроль держави над літературою піс-ля появи 23 квітня 1932 р. Спілки радянських письменників, що об’єд--нувала всіх письменників, які підтримували радянську владу.

Вичерпну картину цієї епохи залишив Булгаков у своєму безсме-р-т-но-му романі “Майстер та Маргарита”. Він описує дію цензури, ко---ли ніщо не може бути надрукованим без дозволу партії. Все, що супе-речило поглядам влади, не мало право на існування. Булгаков пи-ше про спілку письменників, як про сотні бездарностей, що утри-муються владою. І найголовніше – він протиставляє справжнього пи--сь-менника – Майстра – радянізованому – Без-дом-но-му, який пише на замовлення влади. Автор недарма не дає Майст-ро--ві власного іме-ні, він символізує ціле покоління справжніх письмен-ників. Май-с---тер не може вільно творити в умовах радян-ської дійсності і Бул-га-ков переносить його в інший світ, туди, де йо-го творчості нічого не буде заважати. На жаль, реальним майст-рам того часу так не пощ-а-с-тило.

3. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІСАКА БАБЕЛЯ

Бабель Ісак Еммануїлович народився в 1894 р. в Одесі в ро-ди-ні купця. Його перші роботи, що пізніше увійшли до “Одесских рас----сказов”, були опубліковані 1916 р. в журналі М. Горького “Лі-то-пис”. Та царські критики визнали їх грубими та непристой-ни-ми. На від-мі-ну критиків, Горький похвалив короткий, натуралістич-ний стиль молодого письменника, в той же час порадивши йому “ба-чи-ти світ”

.

З 1917 по 1924 рр. Бабель змінив кілька професій, воював у Пе-ршій Кінній армії. Увесь цей час, як