.

Після громадянської війни матеріалом для його літературних ви-ступів послужив побут Першої Кінної армії. Перша його опо-відь із циклу “Конармія” з’явилась у 1923 р. Там само. – С. 438. У “Конармії” Бабель роз-кри-ває перед читачем правдиві та повні трагізму сторінки літопису громадянської війни в Росії.

Надалі творчість письменника, що стосується тематики, роз-ви-ва-лася дво-ма основними напрямами: з одного боку, він пише ряд но---вел, об’єд-наних у книгу “Конармія”, з іншого – розробляв на ма-те--ріа-лах єв-рей--ського містечкового побуту п’єси для театру (“За-хід”) і кіне-ма-тографічний сценарій (“Беня Крик”). Останні, в свою чергу, чітко по--діляються на автобіографічні та епіко-романтичні, го-ловним персо-на-жем яких є Беня Крик.

Своєю ходожньою манерою Бабель виділяється навіть серед яс-к-равих та своєрідних літературних талантів 20-х років. В ньому, за ви-словлюванням головного редактора журналу “Красная новь” Во-ро-н-ського: “…мечтатель сталкивается…с реалистом, ощутившим глу-бо-кую правду непосредственной реальной жизни, может быть, гру--бой, но полнокровной и цветущей. Столкновением этих про-ти-во--положных эмоций и настроений питаются основные движущие мо--тивы его тво-р-чества, причем реалист Бабель решительно по-беж-дает мечтателя”

Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х годов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – С. 435.

.

Бабель чудово знає те особливе середовище та тих пер-сона-жів, яких описує. За спогадами К. Паустовського, Бабель взагалі писав спи--раючись тільки на те, що бачив, спостерігав сам. Він казав Паус-то-вському: “Я не умею выдумывать. Я должен знать все до пос-ле--дней прожилки, иначе ничего не могу написать. На моем щите вы-ре-зан де-виз – подлинность!” Левин Ф. И. Бабель: Очерк творчества. – М.: Художественная лите-ра-ту-ра, 1972. – С. 130.

Саме тому над “Одесс-кими рассказами” витає осо-бливий дух Молдаванки, дивна суміш бандитизму та мі-с-течкового міщанства: торговки “тьоті Пєсі”, “ари-с-тократи” і богачі Тартаков-сь-кі та Ейхбауми, рабіни і прикаж-чики створюють з бан-ди-та-ми свій світ з особливим побутом, пра-ви-лами та етикою. Найголо-в-ні-ший ге-рой “Одесских рассказов” Беня Крик – химерне поєднання цьо-го мол-да-ванського міщанства, бан-дит-ської сміливості, диво-ви-ж-ної сприт-но-с-ті та вправності. Герої Бабеля завжди в русі, в дії. Письменник чу-до-во володіє діалогом. Його пер-сонажі розмовляють своєю мовою, в діа-лозі немає літературщини, стилізації.

Літературна мова та різні пласти живої розмовної мови були тією стихією, в якій Бабель почувався вільно. В мові героя, в само-му

її складі, у тих словах та виразах, які він застосовує, Бабель чу-дово передає характер людини, її світогляд.

У 1930-ті рр. присутність Ісака Еммануїловича в літературі бу--ла майже епізодичною. Його мовчання стало притчею во язицех, а після смерті у 1936 р. могутього патрона Бабеля – Максима Горь-ко-го, про-сто небезпечним. Він розумів це, але виправити станови-ще вже не міг. Проте мовчання Бабеля зовсім не означало творчого безпліддя. Важ-ли-вим свідоцтвом цього є спогади фізика Олексан-д-ра Вайсберга, автора спогадів про радянські в’язниці, що відвідав Іса-ка Еммануїло-ви-ча в Москві у 1932 р.: “…я спросил у писателя: “По-чему вы больше не пишете?” На что Бабель ответил: “Кто вам сказал, что я не пишу?” – и показал на полке десяток пере-плетен-ных томов. Но это были ру-ко-писи. Бабель сделал иро-ничное заме-ча--ние о возможной судьбе этих текстов, если бы он предложил их издательству. Где эти неизданные произведения?”

Поварцов С. Причина смерти – расстрел: Хроника последних дней Исаака Бабеля. – М.: ТЕРРА, 1996. – С. 4.

Через сім років можна було запитати: а де ж сам Бабель?

Письменника чекала жахлива доля. У травні 1939 р. його ареш----тували. 17 березня 1941 р. Ісак Еммануїлович Бабель був роз-стрі-ля-ний в одному з підвалів московських в’язниць .

Бабель загинув, тому що не вписувався як художник у Вели-кий Радянськмй Міф. Саме уявлення Сталіна про розвиток літера-ту-ри в СРСР у корні протирічило естетичним поглядам Бабеля.

Після смерті Сталіна в 1953 р. Бабеля було реабілітовано і його твори знову почали видаватися.

У наш час творчість Бабеля має багато прихильників. Він був, безумовно, дуже талановитою людиною. Його люблять за ори-гі-наль-ність та неповторність, почуття гумору та оптимізм.

4. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ЮРІЯ ОЛЕШІ

Олеша Юрій Карлович народився у 1899 р. в Єлизаветграді (тепер Кіровоград). Дитячі та юнацькі роки провів в Одесі, де і по-чав займатися літературою. У цей час знайомиться з В. Катаєвим, Е. Багрицьким, І. Ільфом, які входили до “Колективу поетів”. З 1922 р. жив у Москві, працював як фейлетоніст у редакції газети “Гу-док”, з якою в цей час також співпрацювало багато інших ві-до-мих письменників та поетів (М. Булгаков, В. Катаєв, І. Ільф, Є. Пе-т-ров та інші)

Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х го-дов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – С. 437.

.

У своїй художній прозі та драматургії Олеша в своєрідній емо--ційно-гострій формі відображає боротьбу двох світів, двох куль-тур, яка розгортається ним у плані боротьби ідейно-психоло-гі-ч--них принципів.

Олеша – яскравий художник, великий майстер форми. Він вмів підмітити та передати ту чи іншу деталь, чуттєвий образ явищ дійс-но-сті. Широко використані автором метафори та порівняння відріз-няю-ться свіжістю і гостротою; він передав ними відтінки настроїв ге-роїв, своє авторське життєставлення.

Перший великий твір Олеши – роман-казка “Три товстуни” (1924) – відразу ж отримав визнання в читачів. Однойменну п’єсу поставлено у багатьох театрах, зокрема українських, однойменний фільм вийшов у