з фронту в тил. Герої роману Катаєва зображені у стрімкому розбігу думок та почуттів. У книзі природа, машини, будівлі вклю-че--ні у суспільний бурхливий потоп, підкорені розмахом небачених в історії темпів. Особливо яскраво динаміку часу підкреслює образ стрімкого вітру.
Крім романів та повістей Катаєв також писав сатиричні фейле-то-ни. А сатирик він талановитий. У 1920-ті рр. сатиричний напрям його творчості є домінуючим. Приблизно за п’ять років Ка-таєв ство-рює цілу галерею образів пристосованців: від наївних (“Витри-мав”), до агресивних (“Емильян Чорноземний”). За цей час напис-а-но цілий ряд гумористичних мініатюр (“Козел на городі”, “Бо--ро-да-те малятко” та інші), але провідне місце займають опові-дан--ня, спря-мо-вані проти обивательщини, войовничого, метушли-во-го міщанства (“Наші за кордоном”, “Ігнатій Пуделякін”, “Два гу--сари”). Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х годов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – С. 436.
Немало створено Катаєвим фейлетонів, які прийнято вважати злободенними, недовговічними. Та письменник зумів обрати теми актуальні і нині. Такими, наприклад, є зарапортовані бюрок-ра-ти у “Тяжкій цифроманії”, які дуже схожі на сьогоднішніх люби-те-лів дутої статистики, чи очумілий від нескінченного потоку хво-рих горе-лікар (“Вагітний чоловік”). Цілком сучасний тяжкий образ “до-вгого ящика” (фейлетон “Довгий ящик").
Катаєв помер 12 квітня 1986 р. у Москві. За своє довге та цікаве життя письменник встиг створити немало чудових творів. Та всеж найбільш плідними для нього були 1920-30-ті рр. Саме в цей період він пише як і великі серйозні твори так і яскраві сатиричні фейлетони. Невтомна уява Катаєва, цого чуттєвість та новизна зробили його одним з найбільш видатних радянських авторів, чия популярність незгасла й донині.
5. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ КОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО
Костянтин Георгійович Паустовський народився в Москві 1893 р. Навчався в Київському, а потім у Московському уніве-рси-те-тах. Працював на металургійних заводах у Юзівці (тепер До-нецьк), Єкатеринославі (Дніпропетровськ), Таганрозі, кондуктором трамваю у Москві; під час Першої світової війни був санітаром, мат-росом, репортером та редактором газет. Брав участь у гро-ма-дя-н-сь-кій війні
Литературная энциклопедия: В 12 т. – М.: Советская энциклопедия, 1934. – Т. 8. – С. 482.
.
У радянську літературу Паустовський перш за все увійшов як талановитий майстер ліричної прози, але він також відомий як са-мо-бутній публіцист, критик та драматург.
Одеський період життя Паустовського в основному пов’язаний з журналістикою. В одеській газеті “Сучасне слово” в 1919 р. пуб-лі-кується його дорожній нарис “Київ – Одеса”, окремі частини яко-го увійшли до глави “Весільний подарунок” повісті “Початок неві-до-мого століття”. Измайлов А. Ф. Наедине с Паустовским. – Л.: Наука, 1990. – С. 15.
У середині 1921 р. Паустовський приходить працювати в га-з-е-ту “Моряк”. За його словами, “это была необыкновенная газета. В ней было шестьдесят сотрудников, не получавших за свою работу ни копейки. Расплата велась черным кубанским табаком, ячневой ка-шей и соленой камсой”. Там само. – С. 16.
Вперше до читачів “Моряка” Паустовський прийшов як поет:
Вы помните, – у серого “Камилла”
Ныряли чайки, словно хлопья снега,
Как чешуя, вода в порту рябила,
И по ночам слепительная Вега
Сверкала вся, как древняя корона,
Как божий знак покинутых морей…
Измайлов А. Ф. Наедине с Паустовским. – Л.: Наука, 1990. – С.15.
В Одесі він став романтиком та назавжди закохався у непов-то-р-ні морські заходи сонця, плавання під вітрилом та невгамовний шум хвиль.
Крім “Моряка” у 1920-30-х рр. Паустовський друку-ва-в-ся газеті “Маяк” (Батумі), “Гудок Закавказзя” (Тифліс), “30 днів” (Мо-сква), “Красная новь” (Москва) та в багатьох інших. Там само. – С.10.
Бага-толі-т-ня журналістська практика стала для починаючого письменника гар-ною школою життя. Він друкував замітки, нариси та коре-спо-н-де-нції на різноманітні теми.
Творча думка письменника постійно шукала той особливий сплав оповідання, в якому б органічно поєдналось романтично при-пі--дня-те, але строге, вивірене філософськими категоріями наукове піз-на--н-ня дійсності. Висока емоційність, любов до знання, роман-ти-ч-не сприй-няття оточуючого світу допомогали Паустовському в ху-дожій формі показати сенс наукових пошуків героїв своїх творів. Обра-зний та, умовно кажучи, “понятійний” характер його таланту до-зволяв йо-му в захоплюючій формі розкрити перед читачем науко-ву теорію про причини змін підсоння та зледеніння (повість “Теорія ка-пі-та-на Гер-не-та”), розповідати про видобуток глауберової солі (“Ка-ра-Бу-газ”), про освоювання радянських субтропіків (“Кол-хи-да”), про морську метео-ро-логію, біологію, геологію Чорного мо-ря (“Чорне море”). Там само. – С.22.
Життя та творчість Паустовського невідривно пов’язані з рі-д--ною землею. Його книги вчать любити, відстоювати та примно-жу-ва-ти красу батьківського краю. Баченню цієї краси він навчався у пое-тів, письмеників, художників, композиторів, у майстрів та бу-ва-лих людей – у всіх, з ким зводило його цікаве та нелегке життя.
Паустовський помер 14 липня у Москві.
Та незважаючи на це, його творчісь продовжує жити у серцях числених читачів. У кожного з них є “свій Паустовський”. Для одних він – май-с-тер ліричної прози. Для других – мандрівник, закоханий у при-ро-ду, історію та географію рідного краю. Для третіх – палкий побо-р-ник краси життя.
У ліричній прозі, проникливій публіцистиці, справедливій кри--тиці та самобутній драматургії письменник своїм талантом про-до-вжує зміцнювати в душах та свідомості людей чесність, ми-ло-се-р-дя, любов до природи. А це саме ті риси, яких нині так не вистачає багатьом людям. Паустовський вмер, але навіть після смерті він про--довжує свої намагання зробити світ кращим.
7. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІЛЬФА ТА ПЕТРОВА
Ілля Ільф (справжнє прізвище – Файнзільберг Ілля Арноль-до-вич) народився 1897 р. в Одесі у сім’ї банківсьного службовця. У 1913 р. він закін-чив технічну школу. З того часу послідовно пра-цю-вав у креслярс-ко-му бюро, на телефонній станції,