Образ Остапа Бендера – один з найбільш популярних та вда-лих у радянській літературі не тільки 1920-30-х рр. Літерату-р-них предків Бендера шукали то у Жиль Блазі Лесажа (в тих випадках, коли значення “Дванадцяти стільців” піднімалося дуже високо), то в образі Бені Крика – “короля Молдаванки” або Васьки Свиста Ба-бе---ля (коли значення роману розумілося більш реалістично). Лихачев Д. С. Литература – реальность – литература . – Л.: Советский писатель, 1984. – С. 164.

Співпраця Ільфа та Петрова була дуже результативною: крім “Дванадцяти стільців” та “Золотого теля” за десять років було на-пи-сано понад сто оповідань, нарисів, фейлетонів, повість та чоти-ри сценарії. Твори Ільфа та Петрова користувалися величезною по-пу-лярністю серед читачів та критиків. Вже на початку 1930-х рр. спі--в-робітництвом з ними дорожив редактор будь-якого період-и-чного видання. Слава, яка прийшла всього лише за чотири роки співп-ра-ці, пояснюється талановитістю письменників, їх високою працездат-ні-с-тю і, безумовно, відмінною школою, яку вони пройшли. У цьому плані їм щастило: у “Гудку” їх колегами були В. Катаєв, К. Паус-товський, Ю. Олеша; в журналі “Чудак”, де вона працювали в 1928-1930 рр. і опублікували більшу частину своїх фейлетонів та на-ри-сів, їх оточувала не менш блискуча плеяда – В. Маяковський та Ю. Олеша, Дем’ян Бєдний та Л. Никулін, М. Кольцов (головний ре-да-ктор “Чудака”) та М. Свєтлов, В. Катаєв та М. Зощенко, Є. Зо-зу-ля та А. Зорич, Б. Єфімов та інші.

Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х годов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – С. 442.

Мішенню сатириків були керівник-бюрократ та письменник-ха-лтурщик, буркотун-обиватель та кляузник, пихатий партієць та ін-триган чиновник, міщанин та різного виду пристосованці. Жи-ву-чість осміяних Ільфом та Петровим явищ, а також висока літе-ра-ту-рна майстерність авторів сприяє популярності цих творів серед на-ших сучасників.

ЕКСКУРСІЙНИЙ МАРШРУТ “ЛІТЕРАТУРНА
ОДЕСА 20-30-х рр. ХХ ст.” (ПРОЕКТ)

Одеса – дуже привабливе місто для туристів. Тут є все необ-хі-дне для відпочинку: море, сонце та пансіонати. Але більшість тури-с-тів не бажали б обмежувати свій відпочинок сонячними ваннами та різними лікувальними процедурами. Тому багато людей, що захо-плюються творами одеських письменників 1920-30-х рр., із задо-во-лен-ням відвідали б місця, що пов’язані з літературою цього часу.

Автор пропонує наступний маршрут екскурсії “Літературна Одеса 20-30-х рр. ХХ ст.”.

Початок маршруту – біля морського вокзалу. Він пролягає з порту через Потьомкінські сходи на Приморський бульвар, з якого продовжується по Сабонівському мосту і веде до вул. Софієвської, де у буд. № 13 мешкав Ілля Ільф

.

З Софієвської вул. маршрут продовжується уздовж міського саду по вул. Преображенській і веде на знамениту одеську Дери-ба-сі-вську, про яку обов’язково в своїх творах згадує кожен одеський пись---менник. На цій вулиці знаходиться невеличкий майдан, що но-сить ім’я Ільфа та Петрова. На ньому знаходиться пам’ятник знаме-нитому дванадцятому (або, як деякі вважають, тринадцятому) стіль--цю із не менш заменитого роману “Дванадцять стільців”.

З Дерибасівської автор пропонує продовжити екскурсію по вул. Ланжеронівській, де у буд. № 13 розташовується Одеський дер-жа-в-н-ий літературний музей. Це єдиний у своєму роді музей з уні-ка-ль-ною експозицією, що розповідає про багату літературну істо---рію Одеси.

Від музею маршрут продовжується по вул. Пушкінській, де у

буд. № 11 знаходилась редакція газети “Моряк”, в якій у 1920-21 рр.

працював Костянтин Паустовський та деякі інші літератори того ча----су.

Долженкова А. Р., Дяченко П. Ф. Одесса. – Путеводитель. – Одесса: Маяк, 1978. – C. 152.

Від Пушкінської маршрут пролягає через вул. Буніна і вихо-дить на Рішельєвську, де у буд. № 17 мешкав Ісак Бабель.

Далі маршрут проходить по Єврейській вул., яка веде до вул. Карантинної. На ній у буд. № 3 мешкав Юрій Олеша, на його честь частина вулиці була названа його ім’ям. Там само.

Екскурсія продовжується через провулок Нахимова на вул. Ма--ра-злиєвську, яка згадується у творах В. Катаєва, Ю. Олеші та К. Паус-товського. Вона простягається вздовж парка ім. Т. Г. Шев-че--н--ка і виходить на Успенську вул., яка веде до Лидерсовського буль--ва-ру, з якого через Обсерваторний провулок можна потрапити на Черноморську вул., буд. № 18, у якому знаходиться музей Костян-ти--на Паустовського. Там само.

Від цього музею через вул. Віри Інбер маршрут виходить на вул. Базарну, де у буд. № 4 мешкали В. Катаєв та Є. Петров. Там само.

Звідти маршрут веде до вул. Мала Арнаутська, на якій, якщо вірити О. Бендеру, роблять весь контрабандний товар. Ильф И. А., Петров Е. П. Двенадцать стульев. – М.: Правда, 1991. – С. 60.

На цій вулиці, що знахобиться недалеко від залізничного во-к-за--лу екскурсію можна закінчити. Або продовжити її через вул. Ста-ро-портофранківська, яку одесити називають “намистом старої Оде-си”. Через цю вулицю можна потрапити до Молдаванки, яка є чи не найзнаменитішим районом Одеси, відомомим широкому загалу перш за все з творчості Бабеля. За часів письменника Молдаванка славилась проквітаючим на ній бандитизмом. Тож не дивно, що саме тут він поселив свого найпопулярнішого персонажа Беню Крика. Доречі, серед одеситів Молдаванка й нині має недобру славу, тому для безпеки екскурсантів рекомендується покинути цю місцевість досвіту.

Запропоновану автором екскурсію можна також провести в зво-ро-тньому напрямку (від залізничного вокзалу на Малу Арнаут-сь-ку і т. д.).

В основу розповіді під час екскурсії можуть бути покладені матеріали данної курсової роботи.

ВИСНОВКИ

Отже, на початку ХХ ст. в Одесі з’являється ціла плеяда талановитих письменників, творчість яких набула найбільшого розквіту в 1920-30-х рр.