Виховна бесіда

«Книга – наш друг,
наш учитель»

2-4 класи

Мета: Розширити знання учнів про книгу, її будову, значення в житті лю-дини; розвивати почуття відповідальності, уважність, спостережливість; вихо-вувати бережливе ставлення до книги.

Обладнання. Плакати з висловлюванням про книгу, виставка книг, улюб-лені книги учнів.

1. "Книга – найбільш складне і велике чудо з усіх чудес, створених людст-вом на шляху його до щастя і могутності".

М. Горький.

2. Любіть книгу всією душею. Вона не тільки вам кращий друг, але й до кінця вірний супутник".

(М. Шолохов).

3. У кожної книги своя доля, своя довгота віку. Є книжки одноденки і є книги, які проходять від покоління до покоління.

(С. Маршак).

4. "Дім, в якому немає книг, подібний до тіла, в якому немає душі".

(Цицерон).

5. Книги – морська глибина.
Хто в них пірне аж до дна,
Той хоч і труду має досить,
Дивнії перли виносить.

. Франко.

План.

1. ступ.

2. Книга – наш друг, наш учитель.

3. Від писемних пам’яток до друкованої книги.

4. Анатомія книги.

5. Продовжимо молодість книги.

6. "Поле чудес" – гра.

1. Вступ.
ідгадайте загадку.

е кущ , а з листочками.
Не сорочка, а зшита,
Не людина, а відповідає. (книга)

то з нас не любить книжок? Мабуть немає такої людини. Сьогодні важко уявити собі людину – робітника, інтелігента, бізнесмена без особистої бібліотеки, без книг, журналів, газет. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато знає".

Кожній людині книги потрібні по-різному: одному – більше, другому – мен-ше. Але всі людям разом, тобто людству книги необхідні.

Чи зможе людина прожити без книги? Зможе. Погано, нудно, нецікаво, але зможе. Та людство – ні. Книги – це пам’ять. Саме з книжок ми дізнає-мось, як живуть народи різних країн, як борються вони за свободу, дізнаємось про великі відкриття науки і техніки, про зірки і планети, про рослин і тва-рин. З давніх-давен учені, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід свого покоління, свої думки і зберегли все це для нащадків.

книги люди, наче бджоли в соти,
Знесли духовний, чародійний мед.

2. Книга – наш друг, наш учитель.

аксим Горький писав: "Усім, що в мене є хороше, я зобов’язаний книзі". І дійсно, все життя нас супроводжує, вчить, виховує і розважає книга.

Та не лише всебічними науковими знаннями багата книга, – вона ще має чудесну властивість поглиблювати, розширювати й продовжувати наші літа. Як би довго не жила та чи ніша людина, вона має прожити лише одне своє життя, а читаючи книжки, особливо твори художньої літератури, переноси-мося в інші епохи, заглиблюємося в долю героїв творів, разом з ними раді-ємо і сумуємо, переборюємо найтяжче випробовування, йдемо на героїчні подвиги.

Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, ін-терес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова, допомагає усвідомити його велику силу. Книга вчить нас бути чесними, працьовитими.

едарма в народі кажуть:

– нига вчить, як на світі жить.

– Книжка мовчки все розкаже.

– Книжку читай – розуму набирай.

– Добра книжка кожну голову на правильну дорогу направить.

– Книжка – маленьке віконце, а через нього весь світ видно.

– Людина без книги – як риба без води.

– Не користь книжку читати, коли тільки вершки хапать.

апитання для обговорення:

– ка ваша улюблена книга?

– Що найбільше подобається вам у ній?

– Чому вчить ця книга?

3. Від писемних пам’яток до друкованої книги.

"Історія – скарбниця наших діянь, свідок минулого, повчальний приклад для сучасності, застереження на майбутнє. Сервантес.

З давніх-давен на світі не було книжок, бо люди не вміли їх робити. "Сторін-ками" найперших книжок були камені, сокири, вояцькі щити, стіни печер. Бо ж не було ані паперу, ані пер чи олівців.

Пізніше люди додумалися писати на глині, але хіба на сторінках-цегли-нах багато напишеш?

Древній ассирійський цар зібрав величезну бібліотеку глиняних книг. Єгип-тяни розрізали довгу чотирьохметрову стеблину нільської тростини, діс-тали серцевину, розкачували її, висушували й одержували папірус. У древ-ньому Новгороді писали на бересті. Інші народи писали на телячій шкірі.

Нарешті, китайці винайшли папір і почали в усіх країнах писати на па-пері.

– Перша друкована книга (ксилографування) виготовлена в Кореї з 704 по 751 рр.

– Перше книгодрукування було запроваджене в Китаї в 1041-1048 рр. (Бі Шен); В Європі – в середині XVт. (І. Гутенберг)

– Перша слов’янська типографія заснована III. Фюлем в 1941 р. в Кра-кові.

– Перша типографія – у Вільнюсі Ф. Скориною в 20-х роках XVI ст.

– ерша точно датована російська друкована книга 2Апостол" у 1564 р. була надрукована І Федоровим та П. Мстиславцем.

нига на Русі завжди була у великій пошані. "Велика користь буває від учення книжного. Книги – це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку, добуваєш дорогі перли", – пише давньоруський літописець.

Для того, щоб виготовити одну копію рукописної книги, необхідно було працювати не один місяць. Тому писарі-переписувачі раділи, коли закінчу-вали свою роботу, на згадку залишаючи таку приписку: "Як радіє заєць, який вирвався з пастки, птах з сітки, а боржник від лихваря, а батрак від пана, так радіє переписувач, закінчивши книгу, дописавши останню сторінку. Обгортки книг виготовлялися з дерева, грубої шкірки, інколи із заліза.

Книги були великими, важкими. Сторінки книг замикались обгортками на замок. Ланцюгом приковували до полички чи стіни. Такі книги коштували дорого, і купити їх