Одним з таких людей був першодрукар Іван Федоров. Перша його книга "Апостол"(у перекладі – учень Ісуса Христа, який проповідував його вчення). За свою давність І. Федоров був гнаний церквою і в 1572 році був змушений переїхати до Львова, де відкрив власну типографію на гроші прос-тих людей. 24 лютого 1574 року вийшли друком книги "Азбука", "Граматика".

На надгробній плиті написано "Друкарь книг, перед тем невиданных."

світі за весь час книгодрукування вийшло понад 50 млн. назв книг, бро-шур, видань.

Найбільша книга зберігається в Лондоні. Надрукована вона в 1932 році. Наз-ва її – "Пантеон англійських героїв". Розмір книги – 5,7Ч3,7, а розмір букв 15 см.

Найменша книга "Муравьишки" надрукована в Японії в 1980 році, її роз-мір – 1,4Ч1,4 см.

4. Анатомія книги.

ожна книга, яку ви взяли в руки, має свій "верхній одяг". Це може бути паперова обкладинка чи палітурка (тверда обкладинка), на яку часто одяга-ють суперобкладинку.

Корінець виготовляється з тканини, шкіри чи її замінників і служить для з’єднання двох палітурок.

Каптал – бавовняна або шовкова шворка з щільним кольоровим краєм, яка приклеюється до верхнього і нижнього корінців блоку для покращення зовнішнього вигляду книги і кращого скріплення блоку.

Відкривши книгу, ми побачимо подвійний щільний листок паперу. Такий же листок є і в кінці книги. Це – форзац, який служить для з’єднання палітур-ки з книжковим блоком.

Перша сторінка книги називається титульним листком і містить основ-ні дані про книгу; прізвище та ініціали автора, назву книги; місто, в якому книги видана, назву видавництва і рік видання.

Фронтиспис – малюнок, портрет автора або людини, якій присвячена книга, розміщений зліва від титульного листка.

Колонцифра – порядковий номер сторінки чи стовпчика книги, розміще-ний на одному з полів смуги.

У книгах, що видані на гарному папері і з красивими палітурками, ін-коли є смужка-закладка – ляссе, яка зручна під час користування книгою.

5. Продовжимо молодість книги.

Ви купили нову книгу. Як приємно взяти її в руки: нову, гарну, яскраву. Як радує вона нас не тільки змістом, але й зовнішніми виглядом.

Між тим, скільки зустрічається книг-калік, книг-інвалідів, які одержали каліцтва від своїх читачів. Щоб зберегти книгу, для цього потрібно обережно поводитися з нею, вживати деякі профілактичні заходи.

1. Книги бояться сонячних променів: не читайте книги на сонці;

2. Книги бояться вологи, не читайте книги у ванній кімнаті, на річці чи на морі, під дощем;

3. Книги бояться бруду і жирних плям: не читайте книги під час приготу-вання або вживання їжі, не беріть їх брудними руками.

4. Книги бояться пилу: чистіть книгу пилососом не рідше одного разу на тиждень.

5. Книги бояться комах: зберігайте літературу в шафах чи на полицях зі скляними дверцятами.

6. Книги бояться механічних пошкоджень: не загинайте листки, не кла-діть у книгу товстих предметів, гортаючи книгу, не слиньте пальці.

7. Книги зі світлою палітуркою часто забруднюються.

В якості профілактики – обгорніть книгу.

Дефекти книг виникають не тільки в результаті неправильного пово-дження з ними читачів, а й в результаті старіння чи неправильного збері-гання. Тому треба своєчасно полікувати книгу: підклеїти, підшити.

Старіють книги, як не бережи,
І майже доля в них людська.
Свої у них хвороби і каліцтва,
Свої у них друзі, і свої в них вороги,
Зовсім як люди, лиш роки суворі.
Пил, холод, волога і жара – це їх напасті,
Та книги – вічні. В цьому наше щастя.

"Любіть книгу, вона полегшить вам життя, подружньому допоможе в стро-катій і бурхливій плутанині думок, почуттів, подій, вона навчить вас пова-жати людину і самих себе, вона окрилює розум і серце почуттям любові до світу, до людини.

Любіть книгу – джерело знань, тільки вони можуть зробити нас духовно сильнішими, чесними, розумними людьми, які здатні щиро любити людину, поважати її працю і сердечно любуватися прекрасними плодами її неперерв-ної великої праці".

М.Горький.

6. Гра "Поле чудес".
I тур.

Книжковий знак, який вказує на належність книги певному власнику. На-клеюється книжковий знак на внутрішній сторінці верхньої кришки палітур-ки або обкладинки. (Екслібрис).

Ex libris – латинські слова, що означають "з книг". Після словосполу-чення "з книг", написаних російською чи латинською мовами, йде прізвище та ініціали або тільки ініціали автора – власника. Батьківщина екслібрисів – Німеччина, там вони з’явилися ще в XV ст., тобто до винайдення книгодруку-вання. До цих пір в музеях світу є рукописні книги з екслібрисами. Спочатку кслібриси складалися з прізвища та імені власника книги і розміщувалися на форзаці чи титульному листі. Потім до цих відомостей приєдналися родовий герб, портрет і малюнок, що характеризували власника книга. Першими ство-рили екслібриси А. Дюкер, Г. Гольбейн, К. Кранах. У Росії вони з’явились у XVIII т. Усього в світі налічується декілька сотень тисяч різновидів екслібри-сів. Найбільша колекція – 100 тисяч зразків – знаходиться в Британсь-кому музеї.

II тур.

посіб друкування книг (Ксилографія).

У IX ст. на сході – в Китаї , Тибеті – був відомий спосіб друкування з де-рев’яних дощок, на яких гравірувались цілі сторінки рукопису.

Студент Страсбурзького університету Іоганн Гутенберг разом із декіль-кома компаньйонами зайнялися виготовленням ксилографічних книг. Йому прийшла ідея гравірувати не цілі сторінки відразу, а робити окремі букви, а потім з них, як із кубиків, складати рядки. З літер рядок за рядком набиралися книги.

Тільки в 50 років Гутенберг зумів виготовити потрібну кількість літер – першу набірну касу і зробити друкувальний