III тур.

уже дорогий матеріал, на якому писати було справою дуже відповідаль-ною. (Пергамент).

У II т. до н. е. в Пергамському царстві, яке було розташоване на малоазійсь-кому узбережжі, почали обробляти телячі шкури таким способом, що вони ставали придатними для писання на них. Їх старанно вишкрібали з обох боків, вибілювали у вапні, натягали на раму, сушили, а потім обрізали і виходив гладенький, тонкий і дуже міцний "папір", на якому було зручно пи-сати. За місцем, де його виготовляли і звідки вивозили, цей матеріал називали пергамент. Ним користувалися ще досить довго після появи сучасного паперу, бо пергамент був значно міцніший і не псувався так швидко, як папір. В Укра-їні користувалися ним ще у XVI т. Польські королі писали на ньому гра-моти на володіння землею своїм і українським панам.

Фінал.

ін жив у 484-425 рр. до н. е. Багато подорожував, бачив, розпитував жи-телів країн, у яких побував, вивчав твори своїх попередників і сучасників. Не всі й не зажди вірили йому. Одні заперечували все, що він написав, інші вва-жали його книгу від початку до кінця вірогідною. (Геродот)

Його ще називали "батьком історії". Саме він визначив своє завдання. "Ге-родот з Галікарнаса зібрав і записав ці відомості, щоб минулі події з часом не забулися і великі й дивні діяння як еліннів, так і варварів не пропали безслід-но".

"В історії греко-царських воєн" Геродот докладно розповідає про країни, де побував, описує події з історії Ассирії, Вавилонії, Єгипту. Є в його книзі цікаві сторінки, присвячені життю скіфів – племен, що населяли південні степи нашої батьківщини, територію теперішньої України. У своїй книзі Геро-дот розповів про те, як використали скіфи предметне письмо (піктографіч-на система письма).

Супергра.

У древньому Єгипті це називали "Аптека душі", "Будинок життя", "При-становище мудрості".

(Бібліотека).

Свою історію має ібліотека багдадського Халіфа Везир-альсахида. Біль-шу частину свого життя халіф проводив у військових походах і за ним сліду-вав караван з книгами. Цікаво, що верблюди йшли по порядку букв в алфа-віті, і караванник міг швидко знайти необхідну книгу. Це був своєрідний ката-лог.

Для простих людей бібліотеки були закриті. Ними могли користуватися тільки багаті люди.

За часів Ярослава Мудрого в Києві в Софіївському соборі була організо-вана перша в Київській Русі бібліотека.

На дверях було написано: "Всякий, хто вивчає науки, входящий сюди не грюкне дверима, не стукне ногами: це заважає музам. Якщо ти когось знай-деш тут сидячим, шанобливо вклонись мовчки, і не займайся розмовами: тут мудрі говорять з ученими".

Цікаво знати.

нами завжди поруч крокують герої книг. Людство поставило пам’ятники своїм улюбленим героям книжок. У США на п’єдесталі стоять два хлопчики-герої Марка Твена: том Сойєр та Гек Фінн. У франції стоїть пам’ятник найсміливішому герою "Трьох мушкетерів" О. Дюма – Д'Артань-яну. В Італії нас чекає довгоносий Пінокіо – старший брат Буратіно. А в Да-нії, в порту Копенгаген дивиться на море ніжна Русалонька.