Одним з вагомих компонентів ресурсозбереження є вторин-ний ресурсний потенціал. В Україні, наприклад, за кризових умов господарю-вання щорічно утворюється близько 600—700 млн. т відходів з номенклатурою більше ніж 50 найменувань, в структурі яких пе-реважає видобувна, паливно-енергетична, металургійна, хімічна промисловість . У перспективі передбачається форму-вання ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання і залучення у цю сферу іноземних інвестицій. Зокрема, значного розвитку набуде вторинна металургія. Особлива увага приділя-тиметься розширенню напрямів використання макулатури, полі-мерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться потуж-ності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової тари і упаковки.

Вторинні ресурси поділяються па вторинні матеріальні та енерге-тичні. Під вторинними матеріальними ресурсами розуміють відходи виробництв і споживання ( в тому числі побутові), які використовують у господарстві за сучасного стану розвитку науки й техніки. Вторинне ви-користання господарське цінних речовин або ресурсів, які через недосконалість технології йдуть у відходи, називається утилізацією. Тому до цієї категорії відносять лише ту частину відходів, яка може бути зібра-на. Тільки після її формування, первинної переробки та оцінки за придатністю до використання вторинні ресурси перетворюються на вто-ринну сировину.

Вичерпання ряду високорентабельних родовищ металевих руд і проблема охорони навколишнього середовища зумовили найважливішу проблему - використання вторинних ресурсів, завдяки чому зменшують-ся не тільки витрати енергії на їх вилучення й переробку, а й промислові викиди в атмосферу та гідросферу. Відомо, що кожна тонна металу, ви-плавлена з лому, обходиться у 20 разів дешевше, ніж із залізної руди. При цьому викиди в атмосферу зменшуються на 86%, у гідросферу - на 76%, а кількість відходів - на 97%і. При виплавленні алюмінію з лому електро-енергії витрачається у 23 рази, а палива - в 7,4 раза менше. Повна утилізація й переробка відходів чорної металургії можуть дати економію, рівнозначну вартості залізної руди, що видобувається в Україні.

Впровадження нових технологій і використання вторинної сиро-вини в паперовій промисловості дасть змогу не тільки збільшити випуск та асортимент продукції, а й зберегти сотні тисяч гектарів лісів. Слід за-значити, що вихід паперу з 1 м3 деревини в Україні у 5-7 разів нижчий, ніж у високорозвинених країнах ринкової економіки.

До вторинних енергетичних ресурсів належать газоподібні, рідкі або тверді суміші - відходи технологічних процесів, температура яких вища за температуру навколишнього середовища (тепла вода від систем охо-лодження устаткування, пара, вентиляційне повітря). Їх можна використовувати для теплоподачі в будинки, обігрівання теплиць тощо.

За даними Міністерства природних ресурсів і екології, у нашій країні щороку утворюється майже 2 млрд т різних відходів, 2/3 з яких -розкривні, шахтні та інші гірські породи. Тільки переробка сільськогос-подарської сировини дає щороку 450 млн т відходів. Зростання населення і масштабів виробництва спричинило виникнення регіональних екологі-чних проблем. Головними причинами екологічної напруги стали:

широкомасштабна розробка надр і видобуток мінеральної сирови-ни (Кривий Ріг, Донбас, Львівсько-Волинський басейн, Прикарпаття);

спорудження каскаду водосховищ на Дніпрі, що призвело до заму-лення його природної екосистеми;

катастрофа на Чорнобильській АЕС, необмежене нарощування в минулі десятиріччя потужностей атомної енергетики;

необгрунтоване осушення заболочених і перезволожених терито-рій на Поліссі;

надмірна концентрація виробництва у містах, особливо великих;

відставання темпів лісовідновлення від вирубки лісів на Поліссі і в Карпатах;

масове проведення зрошувальних меліорацій у Причорномор'ї, що призвело до процесів засолення, зменшення родючості грунтів і висна-ження водних ресурсів.

Висновки

При написанні даної роботи автор прийшов до таких висновків:

Нині актуальною є реалізація концепції ресурсозбереження в розвитку

господарства країни. Ресурсозбереження полягає в забезпеченні зростання корисних результатів виробництва при стабільності матеріальних витрат. Розв’язання регіональних екологічних проблем і забезпечення ефективного природокористування та ресурсозбереження вимагають приведення обсягів видобутку і використання природних ресурсів України до оптимальних. Треба здійснювати трансформацію структури виробництва засобів і предметів праці. Не найскладнішим нині є формування активної інвестиційної діяльності у сфері розробки та освоєння ресурсозберігаючих, мало– та безвідходних технологій використання сировини.

Використання в економічній системі природних ресурсів ви-магає їх адекватної оцінки. Існує два основних види оцінки: тех-нологічна (виробнича) та економічна. При технологічній оцінці виявляється ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Нерідко технологічна оцінка виража-ється в балах та категоріях. Вона здійснюється, як правило, перед економічною.

Економічна оцінка природних ресурсів — необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок: перша — характеризує економічні ре-зультати використання природних ресурсів, друга — економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного се-редовища). Для економічної оцінки природних ресурсів застосо-вують передусім методичні підходи, засновані на категоріях рен-ти та ефективності.

Список використаних літературних джерел:

Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього серидовища. – К.: Суми,Університецька книга, 2002. – 365 с.

Голиков А. П., Олійник Я. Б., СтепаненкоА. В. Вступ до економіч-ної і соціальної географії: Підручник. — К.: Либідь, 1997. — 320 с.

Горленко Й. А., Руденко Л. Г., Малюк С. Н. Проблеми комплекс-ного развития территории. — К. : Наукова думка, 1994. — 296 с.

Качан Є.П., Пушкар М.С. Розміщення продуктивних сил України: Підручник, Київ, видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. – 547 с.

Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна геог-рафія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998. — С. 178—215.

Поповкін В. Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. — К.: Наукова думка, 1993. — 210с.

Розміщення продуктивних сил : Підручник / В.