Курсова робота

Унікальний Старунський феномен

1. Загальні відомості про Старуню – геологічний пам’ятник загальнодержавного значення

Старуня, як місцезнаходження викопної мамонтової фауни (рис. 1, 2) відома з 1907р., коли тут вперше знайшли волохатого носорога [8]. Його знайшли польські гірники й геологи під час розробки родовищ корисних копалин на глибинах від 12 до 27 метрів. Відтоді науковці Польщі, Росії й України неодноразово вивчали умови залягання викопних тварин, а їхні палеонтологічні рештки зберігаються нині в музеях Львова та Кракова. А оскільки львівські й івано-франківські археологи знайшли в околицях села 12 стоянок давньої людини (рис. 8), а польські дослідники зафіксували наявність на черепах носорогів сліди від списів тодішніх мисливців, то дуже ймовірно, що за більш детальних обстежень, під час розкопок і буріння свердловин у цих місцях можна буде виявити нові релікти, що «півідають» про первісних звірів і наших предків, які полювали на них (рис. 2).

Рис.1. Мамонтова фауна Старуні

Рис. 2. Первісні мисливці пізнього палеоліту

Першими заявили про світову унікальність Старунського феномену професори Івано-Франківського інституту нафти і газу* Н.Х.Білоус і В.М.Кляровський (рис.3,4) після появи грязьового вулкану, активізація якого зумовлена землетрусом в горах Вранча (Румунія) 4 березня 1977 року.

Рис. 3. Н.Х.Білоус Рис. 4. В.М.Кляровський

За їх пропозицією Старуня була затверджена як геологічний пам’ятник загальнодержавного значення [2,3]. Н.Х.Білоус і В.М.Кляровський вивчали Старунський грязьовий вулкан на протязі 1977-1988 рр. Він знаходиться біля с. Старуні с. Богородчанського району Івано-Франківської області (рис. 5), на західному березі р.Великий Луковець (доплива р.Бистриці Солотвинської (рис. 6), на місці відпрацьованого озокеритового промислу, де виходить на поверхню Старунська складка (рис. 6, 13).

Рис. 5. Оглядова карта Богородчанського району

Численні іноземні компанії в XIX-XX ст. ст. бурили тут свердловини,

намагаючись добути нафту. Назва пам'ятки визначається унікальним поєднанням різних археологічних, палеонтологічних, мінералографічних, гідрогеологічних особливостей ділянки [2, 3]. Вона має площу близько 60 га і розташована на пологому західному березі річки, де подекуди збереглися дві тераси, що підносяться над заплавою на 1 і 2,5 м.

Рис. 6. Прошарки старого бітуму.

Жовтень 2009 року

Під ґрунтом (потужність 10-15 см) залягають жовтувато-сіруваті суглинки (0,5-5 м), в яких видно один-два прошарки старого бітуму (рис.7) , лінзи викопного ґрунту і гравійно-галечного руслового алювію. На південно-західній околиці ділянки в четвертинному делювії і орному шарі відкриті залишки поселення людей мезоліту (рис. 6). В центральній частині ділянки в грабені глибиною до 27 м (рис. 9) серед четвертинних торф'яно-болотяних відкладів у 1907 і 1929 рр. були знайдені залишки мамонта, трьох носорогів, коня, оленя, птахів, плазунів та інших тварин пізнього плейстоцену – раннього голоцену (рис. 7-12) [5, 8].

Рис. 7 . Археологічні розкопки мезолітичного поселення.

Рис. 8. Гіпсовий відбиток носорога у позиції його залягання у відкладах [5]

Рис. 9. Підйом викопного носорога з шахти [5]

Р

Рис. 10. Носоріг із Старуні – експонат Краківського природознавчого музею [5]

Рис. 11. Носоріг волохатий із Старуні в музеї природи

м. Зальцбурга (Австрія) [5]

Рис. 12. Виставкова зала, присвячена старунському носорогу

у природознавчому музеї Кракова [5]

Вони добре збереглися у зв'язку з консервацією в породах, просочених нафтою і озокеритом (рис.13) [6, 7, 8].

3

Рис. 13. Завалений вхід в озокеритові шахти. Жовтень 2009 року

Поблизу тектонічних зон через численні мікрократери, розташовані в 2-5 м один від одного, на поверхню виходять гази (рис.14), мінеральні води і вуглеводневі флюїди.

Рис. 14. Грязьово-бітумне джерело. Жовтень 2009 року

2. Грязьовий вулкан

Породи ділянки (четвертинні, неогенові, палеогенові та верхньокрейдяні) утворюють тектонічно складний перегин, на вершині якого знаходиться «працюючий» грязьовий вулкан (рис. 15-16).

Рис. 15. Старунський грязьовий вулкан. 18 травня 2004. На середньому плані-професор Штефан Александрович.

Рис. 16. Старунський грязьовий вулкан. Жовтень 2009 року.

Він з'явився в 1977 р. після землетрусу в Румунії і тоді мав чотири жерла діаметром 0,1-0,5 м. Висота його конуса приблизно 3 м, довжина глинистих потоків 10-50-60 м.

Рис. 17. Грязьово-сольові потоки на схилі Старунського вулкану.

Травень 1979р.

Зараз налічується вісім кратерів і 10-20 непостійних мікрократерів, що виділяють газ, воду, глинисту пульпу, іноді нафту або її диференціати. В 60 м на захід від цього вулкана після землетрусів 1979 р. в Італії з'явився другий невеликий грязьовий вулкану а в 400 м на південь від них в 1981 р. після землетрусів в Ірані [3] творився третій і потім ще три (рис. 17-25).

Рис. 18. Грязьово-сольові потоки на схилі Старунського вулкану.

Жовтень 2009 року

Рис. 19. Вихід нафти на поверхню. Жовтень 2009 року.

Рис.20. Грязьово-бітумне джерело. Жовтень 2009 року.

Рис. 21. Вихід газу на поверхню. Свердловина „Надія”.

«Вічний вогонь» горить десятиліття. Жовтень 2009 року.

Рис. 22. Паразитичні картери на схилі грязьового вулкану. Липень 1982р.

Рис. 23. Бітумна кірка, що виникла після викиду нафти під впливом землетрусу(лютий 1980р.). На її поверхні – мікрократери від пузирків газу

Рис. 24 - 25. Вторинні мікрократери виникають вздовж сейсмогенних тріщин на схилах грязьового вулкану. Червень 1982р.

На ділянці виходить більше 300 постійних і тимчасових джерел прісної і мінералізованої води, пов'язаної з розривними порушеннями. Для його території характерна сучасна тектонічна активність і висока сейсмочутливість. Вона виявляється в нерівномірному здійманні (більше 1 м за 7 років, 1977-1984 рр.), появі тріщин, провалів, зростанні порогів і невеликих водопадів, грязьовому вулканізмі, активній динаміці газовиділення і геохімічній динаміці флюїдів [2, 3]. У зв'язку з деякими дальніми землетрусами в грунті виникають порожнисті тріщини шириною 0,5—3 см, які закриваються через 3-5—10 діб. По тріщинах з невеликих грифонів і мікрократерів постійно або періодично з